Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2019 року у справі №855/204/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №855/204/19

адміністративне провадження №А/9901/158/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1. ,

представника відповідача - Тарасюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/204/19

за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

27 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 24 червня 2019 року №1262 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року";

- зобов`язати ЦВК повторно розглянути подані ОСОБА_2 документи для реєстрації кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України".

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК, відмовляючи у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати, дійшла безпідставних висновків про неподання ним заяви про самовисування, у зв`язку з відсутністю у ній відомостей про зобов`язання у разі обрання народним депутатом України припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Мотивуючи свою позовну заяву, позивач здійснив аналіз пункту 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та вказав, що приписи зазначеної норми щодо зазначення у заяві кандидата спірного словосполучення припинити діяльність чи скласти представницький мандат не зобов`язують кандидата одночасно зазначати у заяві такі відомості, оскільки сполучник "чи" не є тотожним сполучникам "і", "та", а є тотожним сполучнику "або".

Отже, позивач у заяві про самовисування вирішив зазначити тільки про відсутність іншого представницького мандата і не вважає це відмовою припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

Таким чином, позивач стверджує, що на виконання вимог Закону України "Про вибори народних депутатів України" ним подано всі документи, передбачені частиною 2 статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

ІІ. Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Довідкою про прийняття документів від 20 червня 2019 року підтверджується, що до вказаної заяви ОСОБА_2 надано комплект документів, який відповідає переліку, передбаченому пунктами 1- 6 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Розглянувши вказані документи, ЦВК прийняла постанову від 24 червня 2019 року №1262, якою відмовила ОСОБА_2 у реєстрації кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Постанова в оспорюваній частині мотивована тим, що разом із заявою про самовисування ОСОБА_2 не подано заяви із зобов`язанням припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України.

За таких обставин ЦВК уважала, що позивачем не подано документ, передбачений пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством визначено чіткий перелік видів діяльності, які поряд з наявністю іншого представницького мандата є несумісними із мандатом народного депутата України.

Водночас зі змісту пункту 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України" випливає, що особа повинна подати заяву про самовисування, в якій чітко зазначити, зокрема про прийняття на себе зобов`язань припинити діяльність чи скласти представницький мандат, що несумісні з мандатом народного депутата України.

Суд першої інстанції зазначив, що взяття на себе зазначеного зобов`язання є необхідним волевиявленням особи, яке спрямоване на підтвердження її права бути обраною народним депутатом, а тому відсутність відповідних відомостей у заяві, поданої до ЦВК, не може розглядатися як помилка або неточність у поданих документах у розумінні частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України".

Посилання позивача на те, що в цьому випадку він вирішив указати тільки про відсутність іншого представницького мандата, не свідчить про виконання ним обов`язку, покладеного Законом.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 30 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати його рішення від 28 червня 2019 року і прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку незазначення у заяві про самовисування відомостей, перелічених у пункті 1 частини другої статті 55 Закону України "Про вибори народних депутатів України", є помилковим.

Позивач також переконаний, що відсутність указаних відомостей дає підстави стверджувати про наявність у заяві про самовисування неточностей або недоліків, які, з огляду на положення частини третьої статті 60 Закону України "Про вибори народних депутатів України", підлягали виправленню і не могли бути підставою для визнання такої заяви неподаною.

Також позивач, посилаючись на положення статті 101 Закону України "Про вибори народних депутатів України", зазначив, що наявність у заяві про самовисування відомостей про зобов`язання припинити діяльність несумісну з мандатом народного депутата України носить суто формальний характер, оскільки питання припинення такої діяльності вирішується ЦВК під час реєстрації обраних депутатів і у випадку неподання особою документа про її звільнення з роботи (посади) не сумісної з депутатським мандатом, є підставою для прийняття ЦВК рішення про визнання цієї особи такою, яка не набула депутатського мандата.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.

V. Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов`язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв`язку з участю у виборах, а також із зобов`язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі, зокрема відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 101 Закону №4061-VI особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України зобов`язана подати до Центральної виборчої комісії не пізніш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів документ про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандата, поданої до відповідної ради.

При отриманні документів, зазначених у частині першій цієї статті, Центральна виборча комісія приймає рішення про реєстрацію обраної особи народним депутатом України.

У разі невиконання особою, обраною депутатом в одномандатному окрузі, у строки, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, вимог частини першої цієї статті або подання цією особою до Центральної виборчої комісії заяви про відмову від депутатського мандата, або виникнення (виявлення) обставин, зазначених у пунктах 3-7 частини п`ятої та частині восьмій статті 61 цього Закону, Центральна виборча комісія приймає рішення про визнання її такою, яка не набула депутатського мандата, та призначає повторні вибори у відповідному одномандатному окрузі.

VI. Позиція Верховного Суду

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним та співрозмірним цілям й завданням закону.

Як було встановлено судом першої інстанції і визнано позивачем, заява про самовисування ОСОБА_2 , що подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, відомостей про зобов`язання припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та законів України несумісна з мандатом народного депутата України не містила.

У позові позивач наголошує, що відсутність таких відомостей у заяві про самовисування необхідно вважати недоліками такої заяви, що підлягають виправленню і не є підставою для відмови у реєстрації.

ЦВК, у свою чергу, приймаючи оскаржувану постанову розцінювало такі обставини, як неподання позивачем документа, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 55 Закону №4061-VI, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону №4061-VI є підставою для відмови у реєстрації кандидата в народні депутати України.

Оцінюючи відсутність у заяві про самовисування позивача відомостей про зобов`язання припинити діяльність несумісну з мандатом народного депутата, з точки зору наявності чи відсутності визначених у Законі №4061-VI підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати, Суд зазначає таке.

Зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом у народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-V у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК випливає, що ЦВК як орган державної влади, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

У спірних правовідносинах ЦВК, виявивши недолік, що полягав у невідповідності заяви про самовисування позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 1 частини 2 статті 55 Закону №4061-VI, надані їй повноваження не реалізувала, натомість прийняла постанову, якою фактично усунула позивача від участі у виборах.

У звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.

Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов`язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.

Суд зазначає, що з моменту публікації указаних звітів, ЦВК так і не запровадила єдиний і передбачуваний підхід до оцінки документів кандидатів у депутати та правових наслідків у разі виявлення недоліків і продовжує здійснювати практику, несумісну з її завданнями.

Доводи ЦВК, що зміст помилок і неточностей в заяві про самовисування позивача виключав можливість їх усунення шляхом внесення до неї виправлень, є безпідставними.

Очевидно, що шляхи усунення неточностей і помилок мають узгоджуватися з їхнім змістом і забезпечувати приведення документа у відповідність до вимог, установлених Законом №4061-VI.

З урахуванням того, що Закон №4061-VI не містить застережень щодо шляхів подолання недоліків у поданих документах, помилки і неточності, які не можуть бути усунуті шляхом унесення виправлень до цього документа, повинні усуватись шляхом повторного складання документа (заяви, автобіографії) з урахуванням зауважень ЦВК.

Суд уважає такими, що засновані на довільному тлумаченні Закону №4061-VI висновки ЦВК щодо документа, який не містить певних реквізитів чи відомостей, і уважається неподаним.

Під неподанням документів для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

Водночас матеріали справи містять довідку із зазначенням переліку прийнятих документів, яка складена ЦВК 20 червня 2019 року та містить відомості про подачу позивачем заяви про самовисування кандидатом у народні депутати України.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути саме факт неподання заяви про самовисування, а не її оформлення з недоліками, об`єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.

Отже, обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей, зазначених в заяві про самовисування, був суто формальним.

Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України не встановила, Суд дійшов висновку про незаконність постанови від 24 червня 2019 року №1262 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року".

Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати Островського Н . І. кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.

VII. Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною дев`ятою статті 273 КАС України передбачено, що у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.

Під час звернення з позовом до суду першої інстанції позивач сплатив 768,80 грн. судового збору.

За подачу апеляційної скарги позивач повинен був сплатити 150% від вказаної суми.

З огляду на положення статті 139 України, беручи до уваги результати апеляційного розгляду, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача 768,80 грн. сплаченого судового збору за подання адміністративного позову. Ураховуючи факт відсутності сплати скаржником судового збору при поданні апеляційної скарги, Суд дійшов висновку про стягнення з Центральної виборчої комісії до Державного бюджету України судового збору у розмірі 1152,60 грн.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в справі №855/204/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 24 червня 2019 року №1262 "Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_2 , висунутого у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року".

Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №119 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01196, м. Київ, вул. пл. Лесі Українки, 1; код ЄДРПОУ 21661450) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,80 (сімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: 01196, м. Київ, вул. пл. Лесі Українки, 1; код ЄДРПОУ 21661450) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. на рахунок Верховного Суду (УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко