Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №855/198/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №855/198/19

адміністративне провадження №А/9901/147/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Головко О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Тарасюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/198/19

за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Літвіної Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

27 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив суд:

- скасувати постанову ЦВК від 24 червня 2019 року №1264 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати ОСОБА_5., ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , висунутих у порядку самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» в частині відмови ОСОБА_1 в реєстрації кандидатом у народні депутати України;

- зобов`язати ЦВК повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію його кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року разом з іншими документами, з урахуванням висновків суду.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК , відмовляючи в реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати, дійшла безпідставних висновків про наявність у його автобіографії істотних недоліків, що дають підстави вважати її неподаною.

На думку позивача відсутність в автобіографії певних відомостей є неточністю, що підлягає виправленню і не може вважатися недоліком, що спростовує її юридичне значення.

ІІ. Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Довідкою про прийняття документів підтверджується, що до вказаної заяви ОСОБА_1 надав комплект документів, який відповідає переліку, передбаченому пунктами 1- 6 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Розглянувши вказані документи, ЦВК прийняла постанову від 24 червня 2019 року №1264 , якою, серед інших, відмовила ОСОБА_1 в реєстрації кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Постанова в оспорюваній частині мотивована тим, що автобіографія ОСОБА_1 , приєднана до заяви про реєстрацію кандидатом у народні депутати, не містила обов`язкових відомостей про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, контактний номер телефону, наявність чи відсутність судимості.

Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що встановлений у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» перелік відомостей, що має містити автобіографія, є імперативним.

Суд першої інстанції зазначив, що приховування або неусвідомлене незазначення повного переліку обов`язкових відомостей в автобіографії створює потенційну можливість формування у виборців хибного враження про кандидата і не відповідає принципам виборчого права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що автобіографія, яка містить неповні відомості, незалежно від того, чи був у кандидата умисел їх приховати, є нікчемною, що, в свою чергу, виключає можливість реєстрації особи, яка її подала, кандидатом у народні депутати України.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 29 червня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, просить скасувати його рішення від 28 червня 2019 року і прийняти нове - про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку незазначення в автобіографії відомостей, перелічених у пунктах 1- 6 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», є помилковим.

Позивач наполягає на тому, що відсутність указаних відомостей дає підстави стверджувати про наявність в автобіографії неточностей, які, з огляду на положення частини третьої статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», підлягали виправленню і не могли бути підставою для визнання автобіографії неподаною.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.

V. Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №4061-VI не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

VI. Позиція Верховного Суду

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Краснов та Скуратов проти Російської Федерації" (заяви №17864/04 і №21396/04) від 19.07.2007, яка стосувалася дискваліфікації кандидатів у депутати до нижньої палати парламенту РФ унаслідок відсутності у поданих ними документах суттєвих біографічних даних, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлена у національному праві вимога до кандидата у члени державного законодавчого органу надати достовірну інформацію про свою зайнятість відповідає вимогам міжнародного права, адже слугує для того, щоб надати виборцям можливість зробити обґрунтований вибір з урахуванням професійного минулого кандидата на виборну посаду. Запровадження такої вимоги не є свавільним чи необґрунтованим.

Як було встановлено судом першої інстанції, автобіографія ОСОБА_1 , подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, не містила відомостей про громадянство із зазначенням часу проживання на території України, посаду (заняття), місце роботи, партійність, адресу місця проживання, контактний номер телефону, наявність чи відсутність судимості.

У позові позивач наголошує, що вказав посаду та місце роботи, проте через невдале формулювання цієї інформації у членів комісії могло скластись враження про її відсутність. Щодо решти інформації позивач наголошував, що відповідні відомості могли бути з`ясовані шляхом дослідження інших поданих ним для реєстрації документів.

Оцінюючи вказані недоліки, з точки зору їх істотності для цілей реєстрації кандидатом у народні депутати України, Суд керується такими міркуваннями.

Конституцією України та Законом №4061-VI установлені цензи пасивного виборчого права, зокрема громадянство, вік, строк проживання в Україні, відсутність судимості.

Отож інформацію щодо проживання в Україні і судимості слід віднести до суттєвих відомостей, які кандидат в народні депутати зобов`язаний унести до автобіографії.

Оскільки невідповідність особи виборчим цензам виключає можливість її реєстрації кандидатом у народні депутати України, інформація про наявність в особи судимості, строк її проживання в України та наявність у неї громадянства України підлягає обов`язковій перевірці.

Тому, для цілей реєстрації особи кандидатом у народні депутати України правове значення має не сама по собі інформація про відповідність особи виборчим цензам громадянства, тривалості проживання на території України, віку, відсутності судимості, а результати її перевірки.

Оскаржуване рішення ЦВК не містить викладу фактів, підтверджених належними та допустимими доказами, які б доводили, що позивач приховав ці відомості та не проживав протягом п`яти років в Україні або має судимість.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в складі поданого до ЦВК комплекту документів додав копію паспорта громадянина України, що є беззаперечним доказом його громадянства.

Що стосується відомостей про посаду (заняття) і місце роботи, автобіографія позивача містить інформацію про те, що ОСОБА_1 з 2013 року займає посаду директора Ради директорів «Баварсько-Українського Форуму».

Стосовно інформації про номер телефону та адресу місця проживання позивача, то ці відомості мають інформаційний характер і були зазначені ОСОБА_1 в заяві про самовисування, що підтверджується матеріалами справи і не оспорюється відповідачем.

Оцінюючи недоліки і неточності в автобіографії позивача, з точки зору наявності чи відсутності визначених у Законі №4061-VI підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати, Суд зазначає таке.

Дотримання вимог Закону №4061-VI є беззаперечно важливим для принципу правової визначеності, проте таке дотримання повинно відповідати меті, встановленій Законом, а перевірка дотримання цих норм не повинна зводитися до виключно формальних дій з боку органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням Закону, та позбавляти особу права бути обраним.

Зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом у народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-V у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК, випливає, що ЦВК як орган державної влади, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

У спірних правовідносинах ЦВК, виявивши недолік, що полягав у невідповідності автобіографії позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 2 частини 2 статті 55 Закону №4061-VI, надані їй повноваження не реалізувала, натомість прийняла постанову, якою фактично усунула позивача від участі у виборах.

У звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.

Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов`язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.

Суд зазначає, що з моменту публікації указаних звітів, ЦВК так і не запровадила єдиний і передбачуваний підхід до оцінки документів кандидатів у депутати та правових наслідків у разі виявлення недоліків і продовжує здійснювати практику, несумісну з її завданнями.

Доводи ЦВК, що зміст помилок і неточностей в автобіографії позивача виключав можливість їх усунення шляхом внесення до неї виправлень, є безпідставними.

Очевидно, що шляхи усунення неточностей і помилок мають узгоджуватися з їхнім змістом і забезпечувати приведення документа у відповідність до вимог, установлених Законом №4061-VI.

З урахуванням того, що Закон №4061-VI не містить застережень щодо шляхів подолання недоліків у поданих документах, помилки і неточності, які не можуть бути усунуті шляхом унесення виправлень до цього документа, повинні усуватись шляхом повторного складання документа (заяви, автобіографії) з урахуванням зауважень ЦВК.

Суд уважає такими, що засновані на довільному тлумаченні Закону №4061-VI висновки ЦВК щодо документа, який не містить певних реквізитів чи відомостей, і уважається неподаним.

Під неподанням документів для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

Водночас матеріали справи містять довідку із зазначенням переліку прийнятих документів, яка складена ЦВК 20 червня 2019 року та містить відомості про подачу позивачем автобіографії.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не її оформлення з недоліками, об`єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.

З цих же підстав Суд відхиляє посилання ЦВК на положення Роз`яснень щодо застосування деяких положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» під час реєстрації кандидатів у народні депутати України, затверджених Постановою ЦВК від 29 травня 2019 року № 909.

Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України не встановила, Суд дійшов висновку про незаконність постанови від 24 червня 2019 року №1264 у частині, яка стосується ОСОБА_1

Обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей, зазначених в автобіографії, був суто формальним.

Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, Суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, зважаючи на неправильне застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову.

VII. Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивач сплатив 1921,00 грн., у тому числі 768,40 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 1152,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

З огляду на положення статей 139, 273 КАС України, беручи до уваги результати апеляційного розгляду, понесені позивачем витрати у розмірі 1921,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, Суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2019 року в справі №855/198/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 24 червня 2019 року №1264 в частині відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати, висунутого в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №153 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Стягнути з Центральної виборчої комісії (місцезнаходження: м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; ідентифікаційний код 21661450) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко