Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2019 року

Київ

справа №814/3953/15

адміністративне провадження №К/9901/26134/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 (суддя - Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Джабурій О.В., Вербицька Н.В.) у справі № 814/3953/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» до Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» (далі - ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ) від 15.04.2015 №0001241500.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2015 № 0001241500. Присуджено на користь ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» судовий збір в сумі 8022,86 грн., сплачений платіжним дорученням № 2720 від 29.10.2015, за рахунок бюджетних асигнувань Жовтневої ОДПІ.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 залишено без змін. Стягнуто з Жовтневої ОДПІ за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 8825,14грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Жовтнева ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Жовтнева ОДПІ посилається на те, що встановлені під час проведення перевірки обставини свідчать про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок на 356571,00 грн. та завищення суми залишків задекларованих до відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, які залишились непогашеними станом на 01.02.2015. Крім того, відповідач, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 01.12.2015 по справі №826/2689/14, зазначає про помилковість стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Жовтневої ОДПІ при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за результатами якої складений акт від 20.04.2015 №233/14-20-15-34539925.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу 9 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 102/26547, а саме: у таблиці 1 «Облік сум залишків від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів до 01.02.2015» додатку 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за період лютий 2015 року, підприємством невірно визначено залишок непогашених сум податку задекларованих до бюджету відшкодування за звітні періоди до 01.02.2015 в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку наступних звітних періодів (графа 4, таблиця 1 (Д2).

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2015 №0001241500, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 356571,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 178286,00 грн.

Відповідно до пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 200.4 статті200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновку про зменшення позивачу бюджетного відшкодування за грудень 2013 року є наявність рішення контролюючого органу про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року.

Податкове повідомлення-рішення №0003741500 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартості за листопад 2013 року на суму 356571,00 грн. було прийнято відповідачем 05.06.2014 на підставі акта перевірки від 16.05.2014№250/14-20-15-34539925.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суму від 23.10.2014 у справі №814/2911/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №0003741500.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 відмовлено Жовтневій ОДПІ у відкритті касаційного провадження на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки оскаржене у даній справі податкове повідомлення-рішення від 15.04.2015 №0001241500 про зменшення суми бюджетного відшкодування було прийнято на підставі висновків попереднього акту перевірки про завищення від`ємного значення з ПДВ, за яким було прийнято скасоване судом податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 №0003741500, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення даних позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішення питання щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

На час прийняття судами першої та апеляційної інстанцій рішень у справі №826/2689/14 (20.05.2014 та 29.10.2014) частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України була викладена в редакції, відповідно до якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, рішення судів першої та другої інстанцій в частині розподілу судових витрат відповідають вимогам частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час їх прийняття, а посилання відповідача постанову Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №826/2689/14 є помилковим.

Доводи касаційної скарги вищевказаних обставин не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду