Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №826/24135/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа № 826/24135/15

адміністративне провадження № К/9901/19427/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року (суддя Данилишин В. М. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Межевича М. В., Земляної Г. В., Сорочка Є. О.) у справі № 826/24135/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (після реорганізації Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві) (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими зобов'язано сплатити штраф за затримку сплати грошового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами протиправної перевірки позивача

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 17 квітня 2015 року №0007471504, від 9 липня 2015 року №0013721503 та від 20 жовтня 2015 року №0019611503.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що камеральна перевірка проводиться на підставі даних податкової звітності, відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючих орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу підприємство зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 1 квітня 2015 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з земельного податку з юридичних осіб за 2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки №1514/26-56-15-04-18, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб.

На підставі акта 17 квітня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007471504, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку в розмірі 104 809,45 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 20 961,89 грн.

30 червня 2015 року проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з земельного податку з юридичних осіб за 2015 рік, за результатами якої складено акт перевірки №2682/26-56-15-03-18, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб.

На підставі акта 9 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0013721503, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку в розмірі 68 690,45 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 13 738,09 грн.

6 жовтня 2015 року податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з земельного податку з юридичних осіб за 2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки №4478/26-56-15-03-18, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб.

На підставі акта 20 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0019611503, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку в розмірі 208 232,05 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 41 646,41 грн.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірок) зазначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

В свою чергу, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку (з методичної та арифметичної точки зору), що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, перебуває поза межами даної перевірки. Своєчасність же сплати податків та зборів, розмір яких визначено у тому числі у податковій звітності платника, є предметом виключно документальної перевірки.

Відповідач не мав права під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, а за результатами її здійснення виносити з цього питання будь-яке рішення.

Вказаний висновок не спростований доводами касаційної скарги. В касаційній скарзі податковий орган посилається на статтю 76 Податкового кодексу України, яка встановлює порядок проведення камеральної перевірки, але на порушення порядку проведення перевірки позивач у позові не посилався, та вказане питання судами попередніх інстанцій не досліджувалось.

Доводів щодо дотримання обсягу перевірки, передбаченого підпунктом 75.1.1 пункту
75.1 статті 75 Податкового кодексу України податковий орган не наводить.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що камеральна перевірка проводиться на підставі даних податкової звітності, відповідно, підстав для перевірки своєчасності сплати податку до бюджету в межах камеральної перевірки контролюючих орган не має правових підстав, оскільки це потребує використання інших даних, ніж зазначені у податковій звітності, та може бути предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року у справі № 826/24135/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду