Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

Київ

справа №623/775/17

адміністративне провадження №К/9901/47756/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року (суддя - Гуренко М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді - Бондар В.О., Калиновський В.А.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ліквідаційної комісії управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області

про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 квітня 2017 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Відділ ДВС) в якому просив: - визнати дії відповідача неправомірними; - зобов'язати відшкодувати завдані матеріальні та моральні збитки; - стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1898 гривень 00 копійок згідно відповідних квитанцій, моральну шкоду в сумі 30000 гривень 00 копійок та понесені ним судові витрати.

2. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 25 травня 2017 року залучено до участі у справі як другого відповідача - Територіальний сервісний центр № 6344 Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України.

3. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області 21 серпня 2017 року замінено у справі № 623/775/17 другого відповідача Територіальний сервісний центр № 6344 Регіонального сервісного центру в Харківській області МВС України належним другим відповідачем - ліквідаційною комісією управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області.

4. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що він зазнав матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з вилученням та евакуацією працівниками поліції транспортного засобу, який знаходиться у нього в користуванні, на спеціальний автомайданчик через службову недбалість працівників Відділу ДВС.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Ізюмського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ліквідаційної комісії управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області на корись ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 1898,00 грн. Стягнуто солідарно з Ізюмського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ліквідаційної комісії управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області на корись ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. Також стягнуто з Ізюмського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, л ьіквідаційної комісії управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області на користь ОСОБА_3 судовий збір по 640,00 грн. з кожного.

6. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Згідно п.3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Проте, у спірних правовідносинах арешт накладено на автомобіль вартість якого у декілька разів перевищує розмір стягнення, тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1898,00 грн. підлягає задоволенню. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з принципів розумності та справедливості, тому вважав, що сума відшкодування моральної шкодив підлягає стягненню з відповідачів у розмірі 3000 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відділ ДВС подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

8. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу Відділу ДВС задоволено частково. Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.10.2017 року у справі №623/775/17 змінено, шляхом доповнення резолютивної частини наступним абзацом: «Визнати дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області в частині вилучення автомобіля ВАЗ 21013, НОМЕР_2 протиправними.». В іншій частині постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.10.2017 року по справі № 623/775/17 залишено без змін.

9. Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції дійшовши висновку в своєму рішенні про протиправність дій відповідача, Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, помилково не зазначив цього в резолютивній частині постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.10.2017 року у справі №623/775/17. Крім того, суд застосував строк загальної позовної давності у відповідності до норм Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

10. Відділ ДВС (далі - скаржник) у квітні 2018 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року.

11. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року.

12. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що арешт майна було накладено в межах суми стягнення (611,00 грн.). Транспортний засіб було помилково оголошено в розшук на підставі помилкової відповіді на запит про наявність зареєстрованих за боржником транспортних засобів, яку було надано ДАІ з обслуговування м. Ізюм та Ізюмського району ГУМВС України в Харківській області. Також зазначає, що стосовно позивача або його майна Відділ ДВС не вчиняв ніяких дій. Суди не залучили до участі у справі ОСОБА_6, який є власником арештованого транспортного засобу. Крім того, посилається на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. ОСОБА_6 належить автомобіль марки ВАЗ 21013, державний номер НОМЕР_2, яким ОСОБА_3 користується та розпоряджається на підставі довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 7005, посвідченої приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області 13 жовтня 2007 року.

15. 03 вересня 2016 року працівниками поліції було відібрано даний автомобіль та направлено за допомогою автоевакуатора на спеціальний автомайданчик ГУНП в Харківській області. В обґрунтування своїх дій працівники поліції послалися на наявність постанови у виконавчому провадженні №44603044, отриманої від працівників Ізюмського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Харківській області.

16. Позивач за допомогою Регіонального сервісного центру в Харківській області Територіального сервісного центру № 6344 з'ясував, що автомобіль ВАЗ 21013, 1981 року випуску, червоного кольору, куз. НОМЕР_4, НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, видане Ізюмським МРЕВ, зареєстрований 29.10.2002 за ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить відповідна довідка № 31/20-4-73 від 14.09.2016 року. Згідно довідки за №31/20-4-74 від 14.09.2016 року, за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не зареєстровано жодного транспортного засобу.

17. Позивач сплатив: 720 гривень 00 копійок за доставляння на спецмайданчик за допомогою евакуатора, 1000 гривень 00 копійок та 168 гривень 00 копійок за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику ГУНП в Харківській області.

18. Постановою ВП № 44603044 від 15.09.2016 року Ізюмського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Харківській області скасована постанова про розшук майна боржника ВП № 44603044, яка видана 13.01.2015р. Відділом державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, та за якою оголошено розшук автомобіля ВАЗ-21013, 1981 року випуску, НОМЕР_2, належного боржнику ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Розшук вказаного автомобіля припинено. Автомобіль повернуто власнику, ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (його представнику за довіреністю).

19. 10 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся з цим позовом до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

20. Частина 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України: вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

21. Частина 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

22. Абзац перший частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України: для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України: для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. &l ;…&gЧ;

24. Стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

25. Стаття 256 Цивільного кодексу України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

26. Стаття 256 Цивільного кодексу України: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

30. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

31. Зі змісту ст.21 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017р.) випливає, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, вимоги про відшкодування шкоди є похідними від вимог щодо визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

32. Суд вважає помилковим застосування до спірних правовідносин загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України, оскільки для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин підлягає застосуванню строк звернення до адміністративного суду.

33. Зі встановлених судами обставин випливає, що ОСОБА_3 не є учасником виконавчого провадження №44603044, в межах якого було арештовано автомобіль ВАЗ 21013.

34. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

35. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 03 вересня 2016 року працівниками поліції було відібрано у ОСОБА_3 автомобіль. При цьому, в обґрунтування своїх дій працівники поліції послалися на наявність постанови про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 44603044 від 13.01.2015р.

36. Таким чином, з 03 вересня 2016 року ОСОБА_3 повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

37. Шестимісячний строк звернення до адміністративного суду сплинув 03.03.2017 року, а позов було подано лише 10.04.2017р.

38. ОСОБА_3 не подавав клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Також судами попередніх інстанцій не було встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

39. Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

40. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

41. Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

42. Враховуючи вищенаведене, позов ОСОБА_3 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Ліквідаційної комісії управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів має бути залишений без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду .

43. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

44. Касаційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області - задовольнити.

45. Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року - скасувати.

46. Позовну заяву ОСОБА_3 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ліквідаційної комісії управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів - залишити без розгляду.

47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа