Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.11.2018 року у справі №347/251/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа №347/251/17

адміністративне провадження №К/9901/4261/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року (суддя Сабадах Б.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя Улицький В.З., судді: Гулида Р.М., Кузьмич С.М.) у справі № 347/251/17 за позовом ОСОБА_2 до Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківського області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання неправомірними дій та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії постійної комісії Яблунівської селищної ради з питань земельних відносин, екології та сільськогосподарського виробництва при вирішенні питання перешкоджання позивачем у користуванні ОСОБА_1 дорогою; визнати протиправним та скасувати рішення восьмої сесії сьомого демократичного скликання Яблунівської селищної ради від 22 червня 2016 року «Про вирішення конфлікту».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення в частині зобов'язань щодо позивача є протиправним та таким, що належить скасувати з тих підстав, що зазначене питання було розглянуто земельною комісією і сесією селищної ради без участі ОСОБА_4 та про прийняте рішення його повідомлено не було. Крім того, позивач змістив огорожу вздовж дороги у сторону своєї земельної ділянки не менше ніж на 2 метри, щоб мати місце для паркування своїх автомобілів. Також з листів директора філії ПАТ «Косівський РЕМ» та заступника начальника Косівського відділення Снятинського УЕГГ вбачається, що у робочих проектах останніх не передбачено влаштування заїзду до домогосподарства ОСОБА_1

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення восьмої сесії сьомого демократичного скликання Яблунівської селищної ради від 22 червня 2016 року "Про вирішення конфлікту". В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року у справі №347/251/17 - без змін.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано рішення судів в межах цивільної справи № 347/1327/16, в тому числі, і висновки щодо законності та правомірності дій як постійної депутатської комісії, так і рішення сесії селищної ради. Наголошено на порушенні судом першої інстанції розумних строків розгляду справи. Зауважено, що судом апеляційної інстанції було проігноровано посилання представника скаржника на те, що даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити її без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін. Наголошено на тому, що в даному провадженні позивачем не оспорюється право ОСОБА_1 на користування під'їзною дорогою до його земельної ділянки, а оскаржується рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень та дій постійної комісії даного органу, що відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Зокрема, позивачем оскаржено вказане рішення в частині підстав його прийняття, наявності повноважень для розгляду відповідного питання та його розгляду без участі зацікавлених осіб.

ОСОБА_5, також подано відзив на касаційну скаргу, в якому третя особа просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Відзив обґрунтовано доводами, аналогічними викладеним у відзиві позивача на касаційну скаргу.

ОСОБА_1 надано до суду відповідь на відзиви, в якій позивач додатково зазначає, що факти, які досліджуються у даній адміністративній справі вже встановлені судом у межах цивільної справи № 347/1327/16. Наголошено на тому, що справа з одним предметом позову слухається в порядку і цивільного, і адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельною комісією Яблунівської селищної ради складено акт на підставі розгляду заяви жителів смт. Яблунів ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про в'їзд до будинку по АДРЕСА_1, про перешкоджання жителю ОСОБА_1 в заїзді до житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.9).

Рішенням восьмої сесії сьомого демократичного скликання Яблунівської селищної ради від 22 червня 2016 року "Про вирішення конфлікту", вирішено: згідно складеного акту постійної комісії з питань земельних відносин екології та сільськогосподарського виробництва і розглянувши викопіювання земельної ділянки органу містобудування та архітектури, зобов'язати громадина ОСОБА_4 прибрати з проїзної частини по вулиці Мазепи в селищі Яблунів будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року. Громадянину ОСОБА_1 почистити рів і звернутися в Косівське УЕГГ та Косівське управління Укртелекому з приводу комунікацій (а.с.8).

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було порушено права та законні інтереси позивача при розгляді земельного спору та прийнятті оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Частиною першою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини третьої статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно з частиною п'ятою статті 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що будь-які земельні спори можуть вирішуватись судом, а визначені у наведеній нормі окремі категорії земельних спорів, також і органами місцевого самоврядування або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При цьому зацікавленій особі надано право вибору органу, до якого звернутися за вирішенням відповідного спору.

Водночас, зміст частини п'ятої статті 158 ЗК України дає підстави для висновку, що розгляд визначених категорій земельних спорів органами місцевого самоврядування або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є альтернативною позасудовою формою вирішення спорів, яка не виключає можливість звернення зацікавленої особи за вирішенням того самого спору у судовому порядку у випадку незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням цих органів.

Наведене дає підстави для правового висновку, що належною формою захисту прав та інтересів власників землі або землекористувачів у разі виникнення земельного спору, розгляд якого попередньо здійснювався органами місцевого самоврядування або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до Глави 25 Земельного кодексу України, але з рішенням яких не погоджується сторона спору, є звернення до відповідного суду із позовом про вирішення такого земельного спору, а не з позовом про оскарження рішення вказаних органів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням восьмої сесії сьомого демократичного скликання Яблунівської селищної ради від 22 червня 2016 року "Про вирішення конфлікту", вирішено: згідно складеного акту постійної комісії з питань земельних відносин екології та сільськогосподарського виробництва і розглянувши викопіювання земельної ділянки органу містобудування та архітектури, зобов'язати громадина ОСОБА_4 прибрати з проїзної частини по вулиці Мазепи в селищі Яблунів будівельні матеріали та автомобілі до 10 липня 2016 року. Громадянину ОСОБА_1 почистити рів і звернутися в Косівське УЕГГ та Косівське управління Укртелекому з приводу комунікацій (а.с.8).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, обґрунтовуючи останній, в тому числі, і посиланнями на відсутність у ОСОБА_1 права на користування проїзною частиною.

Разом з тим, рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року, задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Яблунівська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні заїзною дорогою. Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 протягом тридцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили забрати вантажний автомобіль, дерев'яні дошки та інші будівельні матеріали з проїзної частини заїзної дороги з вулиці Мазепи до житлового будинку АДРЕСА_2, та зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надалі не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні заїзною дорогою з вулиці Мазепи до будинку АДРЕСА_2.

Таким чином, позивач, оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій): суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що звернення ОСОБА_4 пов'язане із захистом своїх прав у земельному спорі з ОСОБА_1 щодо користування заїзною дорогою, стосується перевірки законності рішення Яблунівської селищної ради, яке стосується вирішення цього спору щодо користування дорогою, тобто з дотриманням правил добросусідства, а відтак розгляд даної справи підлягає в порядку цивільного судочинства як такої, у якій відсутні ознаки публічно-правового спору.

Аналогічний правовий висновок щодо юрисдикції подібних спорів висловлено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 583/2715/16-ц.

Згідно зі статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати і провадження у справі № 347/251/17 закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення із такими позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду