Підставою для заміни сторони виконавчого провадження є правонаступництво саме у матеріальних правовідносинах на стадії виконання рішення (ВС/КЦС справа № 641/6120/14-ц від 31.03.2021 р.)

Фабула судового акту: За наслідками часткового задоволення позову заявника апеляційним судом вирішено було усунути позивачу (заявнику) перешкоди у користуванні квартирою та виселити із зазначеного приміщення відповідачів. З метою виконання цього рішення було відкрито виконавче провадження. Згодом, ним же - заявником (стороною виконавчого провадження) - було подано заяву до суду про заміну стягувача у цих виконавчих провадженнях.

Заявник зазначав, що ним було передано спірну квартиру до статутного капітулу юридичної особи, як свій додатковий внесок, відповідно сторона виконавчого провадження підлягає заміні, внаслідок заміни власника спірної квартири, на цю юридичну особу.

Судом першої інстанції заявнику було відмовлено у задоволенні його заяви внаслідок недоведеності переходу права власності юридичній особі на спірну квартиру. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і задовольнив заяву – вказавши про обґрунтованість заяви про заміну сторони ВП і наявності відомостей про зміну власника у відповідних реєстрах, згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу.

У зв’язку із незгодою із рішенням суду другої інстанції, відповідачами було подано касаційну скаргу де вони зауважили, що перехід права власності від заявника до юридичної особи, відбувся ще до постановлення того рішення, що наразі виконується. Тобто, на момент ухвалення рішення про виселення відповідачів, заявник – вже не був належним позивачем у справі, бо не був власником квартири. Відповідно – такий не може бути й стягувачем у виконавчому провадженні.

ВС КЦС, частково задовольняючи касаційну скаргу - скасував ухвалу суду першої інстанції (внаслідок неправильних мотивів відмови) та постанову апеляційного суду, а замість них прийняв нове рішення, яким відмовив у заміні сторони виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи свої доводи, ВС висловив наступне:

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Виходячи зі змісту норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Отже, у цій справі, ВС КЦС застосовано висновок, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Підставою такого вибуття може бути настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Таким чином, необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи саме матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

У зв`язку з заміною кредитора - припиняється його статус сторони виконавчого провадження, а отже, заміна сторони - належним кредитором (відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України) - проводиться саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник (тобто новою стороною), який отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Ця позиція узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та відповідних висновках Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

У справі ж, що переглядається, кредитор у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення суду по суті спору, тобто у поданій заяві заявником фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Аналізуйте судовий акт: Суд: За яких умов поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату виконавчого листа судом є протиправним (Полтавський апеляційний суд, постанова від 19.04.2021 р., справа № 554/9409/13-ц);

Зупинити виконавче провадження при повторному перегляді рішення - прерогатива державного виконавця (ВС/КЦС у справі № 466/5766/13-ц від 20.01.2021 р.).;

Зміна способу виконання рішення не може перетворюватись застосування іншого способу захисту порушеного права позивача (ВС/КЦС № від 10.06.2019 № 350/426/16-ц);

Виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря (ВС/ВП у справі № 904/968/18 від 18 березня 2020 р);

Оскарження постанов про стягнення виконавчого збору відноситься до АДМІНІСТРАТИВНОЇ юрисдикції (ВС/КЦС № 681/1637/18 від 16.09.2019).

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

місто Київ

справа № 641/6120/14-ц

провадження № 61-3676св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Ганна Іванівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 у жовтні 2018 року звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчих провадженнях № 55277811 та № 55277820 з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2016 року у справі № 641/6120/14-ц про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 та зняття з реєстраційного обліку, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості ЕСТЕЙТ-СЕРВІС» (далі - ТОВ «АН ЕС», Агентство).

Заявник обґрунтовував вимоги тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року, вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та виселити із зазначеного приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 На виконання цього рішення 08 лютого 2017 року Комінтернівським районним судом м. Харкова видані два виконавчих листи, які 06 жовтня 2017 року у порядку статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» засобами поштового зв`язку подані до виконавчої служби разом із заявами про відкриття за ними виконавчих проваджень і за якими відкриті та тривають відповідні виконавчі провадження. У цей же час, 01 листопада 2016 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «АН ЕС» складено акт № 01-01/11-16-ПАВ приймання-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу Агентства, відповідно до якого на виконання рішення Загальних зборів учасників ТОВ «АН ЕС» згідно з протоколом від 01 листопада 2016 року № 7, як свій додатковий внесок до статутного капіталу ОСОБА_1 передав у власність Агентства, в тому числі належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . У зв`язку із заміною власника спірної квартири стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду із цією заявою.

Стислий виклад заперечень заінтересованих осіб

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечували проти задоволення заяви.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що оскільки ОСОБА_1 до суду не надано доказів належності квартири АДРЕСА_2 правонаступнику ТОВ «АН ЕС», підстави для задоволення заяви відсутні, що не позбавляє ОСОБА_1 у подальшому, надавши відповідні докази, що підтверджують право власності правонаступника на спірну квартиру, звернутися із відповідною заявою до суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що згідно з актом приймання-передачі від 01 листопада 2016 року як свій додатковий внесок в статутний капітал Агентства ОСОБА_1 передав у власність Агентству в натурі належні йому об`єкти нерухомості, у переліку яких, зокрема є і спірна квартира. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником об`єкта нерухомості, трикімнатної квартири, загальною площею 70, 5 кв. м, житловою площею 46, 3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, виданого 01 листопада 2016 року, серія та номер: 01-01/11-16-ПАВ, у формі приватної власності є ТОВ «АН ЕС», код ЄДРПОУ 39586791, країна реєстрації Україна. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2019 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, залишити без змін ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції положень Закону України «Про виконавче провадження». Заявники зазначили, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що на момент ухвалення рішення апеляційним судом про виселення відповідачів, 22 листопада 2016 року, заявник вже не був власником спірної квартири, адже відповідно до акта прийому-передачі від 01 листопада 2016 року передав спірну квартиру до статутного капіталу Агентства. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення про виселення відповідачів не був належним позивачем у справі, а, відповідно, й не може бути стягувачем у виконавчому провадженні. Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до положень статті 442 ЦПК України суд вправі замінити сторону її правонаступником у разі вибуття однієї зі сторін із виконавчого провадження. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 не може бути замінений його правонаступником, оскільки він не вибував із виконавчого провадження, а вибув із зазначених правовідносин ще до моменту ухвалення рішення апеляційним судом від 22 листопада 2016 року.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до розгляду у судовому порядку.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності

Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 серпня 2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, усунення з їх боку перешкод у користуванні квартирою новим власником, примусове виселення без надання іншого житла і зняття з реєстраційного обліку відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним задоволено. Судом визнано договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , від 06 серпня 2010 року удаваним; застосовані правові наслідки визнання правочину удаваним, а саме визнано, що дійсно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 06 серпня 2010 року укладений договір грошової позики. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 ; виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 ; в іншій частині позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу удаваним відмовлено.

08 лютого 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова у справі № 641/6120/14-ц видано два виконавчих листи.

06 грудня 2017 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області за заявою стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчих листів у справі № 641/6120/14-ц відкриті виконавчі провадження № 52277811, 55277820.

Крім того, встановлено, що 01 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АН ЕС» складено акт № 01-01/11-16-ПАВ приймання-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу Агентства, відповідно до якого на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «АН ЕС» згідно з протоколом від 01 листопада 2016 року № 7, як свій додатковий внесок до статутного капіталу Товариства із цим актом ОСОБА_1 передав у власність ТОВ «АН ЕС», зокрема належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 46, 3 кв. м, загальною площею 70, 5 кв. м, вартістю 370 000, 00 грн.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до статті 512 ЦК України та статті 15 Закону України

«Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

Вирішуючи питання про можливість заміни сторони виконавчого провадження у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши, що заявник не надав належних доказів, які б підтверджували перехід права власності до ТОВ «АН «ЕС».

Водночас, апеляційний суд не врахував наведених правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування положень частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 442 ЦПК України, відповідно до яких вибуття кредитора у спірних правовідносинах має відбутися саме на стадії виконавчого провадження.

У справі, що переглядається, кредитор у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення суду по суті спору, тобто у поданій заяві ОСОБА_1 фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Подібний із наведеним за змістом правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18

(провадження № 61-2210св20), підстав відступити від нього Судом не встановлено.

З урахуванням наведеного не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви, то судові витрати, понесені заявниками у зв`язку із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчих провадженняхвідмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені заявником у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 389, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені заявником у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 389, 20 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко