Неможливо усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла (ВС КЦС справа №755/17978/20 від 13.07.2022 р.)

Фабула судового акту: Батько звернувся до суду з метою усунення свого сина від права на спадкування за законом. В цій страшній історії син підозрювався у вбивстві матері, щодо нього було відкрито кримінальне провадження та повідомлено про підозру. Саме від спадкування після матері, батько хотів усунути сина, бо вважав його вбивцем матері. Проте до закінчення розслідування (до направлення обвинувального акту до суду), син вчинив самогубство (повісився). Як наслідок - кримінальне провадження було закрито з нереабілітуючих підстав. Оскільки, син був зареєстрований та проживав разом із матір’ю, тому - за законом - як спадкоємець першої черги, він фактично (автоматично) прийняв в спадщину після неї ⅓ квартири. У сина залишилась донька - тому після нього, цю ⅓ частину квартири прийняла вона.

Так, батько-позивач був категорично проти того, щоб спадщина, увійшла до складу спадкового майна сина, як особи, яка умисно позбавила її життя. Разом із тим, суд першої інстанції не задовольнив його позов, оскільки сама по собі підозра не доводить вини сина у смерті матері. Апеляційний же суд навпаки - позов задовольнив, вказавши що син умисно позбавив життя свою матір і це підтверджено постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

ВС КЦС, взагалі - відмовив у позові і мотивував зовсім іншим. Так, колегія відхилила “в принципі” можливість усунення від спадкування особи, яка померла. ВС мотивував наступним:

Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване ст. 1224 ЦК України. Усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду.

Частиною 1 ст. 1224 ЦК України встановлено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абз. 1 цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Враховуючи визначення суб'єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа.

Оскільки фізичні особи володіють певними правами та обов'язками та реалізують їх, вони наділяються цивільною правосуб'єктністю, що складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. Зміст правоздатності складає сукупність тих цивільних прав та обов'язків, які можуть мати фізичні особи. Частиною 1 ст. 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась.

Отже у цій справі: Позивач-батько звернувся до суду з позовом про усунення сина від права на спадкування за законом вже після смерті останнього. Зазначене вище унеможливлює, на думку ВС, вирішення спору шляхом усунення померлого сина від права на спадкування, внаслідок чого позовні вимоги батька задоволенню не підлягають.

Аналізуйте судовий акт: Законодавством не передбачено визначення додаткового строку для відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини, отже такий позов не підлягає задоволенню (ВС КЦС №932/5274/20 від 17.01.2022 р.);

Для усунення від спадкування позивач має довести і умисне ухилення відповідача від допомоги при можливості її надання; і перебування спадкодавця в безпорадному стані; і його потребу в допомозі саме цієї особи (ВС КЦС № 759/18917/17 від 01.02.2022 р.);

Сам факт перебування спадкодавця у безпорадному стані не може бути єдиною та достатньою підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування (ВС КЦС справа № 127/11408/19 від 19.07.2021 р.);

Відсутність піклування зі сторони спадкоємців про хворого спадкодавця не стало підставою для усунення відповідачів від спадкування (КЦС/ВС у справі № 386/967/18 від 29.06.2021).

Постанова

Іменем України

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 755/17978/20

провадження № 61-16733св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Неллі Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Тетяна Василівна, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Вітер В`ячеславом Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернявська Н. Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синиця Т. В., Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення особи від права на спадкування за законом.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що сім`я позивача проживала в квартирі АДРЕСА_1 , яка була приватизована у 1995 році. Співвласниками квартири, що приймали участь в приватизації, у рівних долях стали: позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, її смерть настала внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 .

За фактом умисного вбивства було порушено кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки був зареєстрований та проживав разом з нею за однією адресою.

Позивач також прийняв спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса, у зв`язку із чим було відкрито спадкову справу № 65937208.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, покінчивши з життям шляхом самогубства.

28 квітня 2020 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК Україниу зв`язку із смертю підозрюваного, тобто з нереабілітуючих підстав.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 та частини в спадковому майні, яка ним прийнята після смерті матері - ОСОБА_4 .

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв позивач та донька померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є відповідачкою у справі.

Враховуючи вищевикладене, позивач категорично проти того, щоб майно, яке залишилося як спадщина після смерті ОСОБА_4 , увійшло до складу спадкового майна ОСОБА_5 , як особи, яка умисно позбавила спадкодавця життя.

З урахуванням викладених обставин на підставі частини першої статті 1224 Цивільного кодексу Українипросив суд усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 08 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутнє підтвердження факту злочинного діяння ОСОБА_5 .

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_5 від права на спадкування за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5 умисно позбавив життя свою матір ОСОБА_4 , що підтверджено постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а тому відповідно до положень частини першої статті1224 Цивільного кодексу УкраїниОСОБА_5 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

15 жовтня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Вітер В. М. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у вищевказаній справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова судом апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

11 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Денисенко І. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Вітер В. М., в якому просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що з 23 серпня 1968 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мали синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 1995 році квартира АДРЕСА_1 , була приватизована. Співвласниками квартири, що приймали участь в приватизації, у рівних долях стали: позивач ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина позивача ОСОБА_4 померла.

Згідно довідки про причину смерті (форма № 106/о №020-567), виданої 11 березня 2020 року Лівобережним відділенням відділу судово-медичної експертизи, причина смерті ОСОБА_4 - «механічна асфіксія в наслідок закриття отворів рота та носа».

По даному факту Дніпровським УП ГУНП в м. Києві 10 березня 2020 року було порушено кримінальне провадження № 12020100040001918 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 09 березня 2020 року, приблизно о 19 години, ОСОБА_5 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , керуючись мотивом особистої неприязності, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_4 , усвідомлюючи наслідки своїх протиправних діянь, поклав обидві свої руки на обличчя матері, затуливши отвори рота та носа, чим перекрив життєво важливі органи дихання потерпілої, поставивши праве коліно на грудну клітину ОСОБА_4 , почав душити її. В результаті злочинних дій ОСОБА_5 настала біологічна смерть ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, а саме - у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

29 квітня 2020 року погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Згідно довідки про причину смерті, виданої Лівобережним відділенням відділу судово-медичної експертизи 01 квітня 2020 року, причина смерті ОСОБА_5 - «механічна асфіксія внаслідок повішання».

Відповідно до постанови Київської міської прокуратури № 4 від 29 квітня 2020 року кримінальне провадження № 12020100040001918 від 10 березня 2020 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК Україниз нереабілітуючих підстав - у зв`язку із смертю підозрюваного.

На момент смерті ОСОБА_4 до її спадкоємців першої черги за законом належали: ОСОБА_1 - чоловік, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_5 - син.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли: ОСОБА_1 - чоловік, який подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_5 - син, який був зареєстрований та проживав разом із спадкодавцем за однією адресою.

Заведена спадкова справа № 65937208.

ОСОБА_6 відмовився від права на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , на користь позивача ОСОБА_1 , про що подав відповідну заяву до нотаріуса.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30 жовтня 2020 року № 67/02-14, виданої Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською Н. Ю., вбачається, що громадянину ОСОБА_1 відмовлено у видачі на його ім`я свідоцтва про право на всю спадщину, оскільки ОСОБА_5 , який також прийняв спадщину після ОСОБА_4 , не усунений від права на спадкування.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, якою є 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 , що належала йому на праві власності, та частина в спадковому майні, яка ним прийнята після смерті ОСОБА_4 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є: ОСОБА_2 - донька, ОСОБА_1 - батько, які прийняли спадщину.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК Українисуд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216 1217 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК Українивстановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК Українипередбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1268 ЦК України).

Питання щодо усунення від права на спадкування врегульоване статтею 1224 ЦК України.

Усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду.

Частиною першою статті 1224 ЦК Українивстановлено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Враховуючи визначення суб`єкта кримінального правопорушення, особою, яка може бути усунена судом від права на спадкування внаслідок умисного позбавлення життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя, є лише фізична особа.

Оскільки фізичні особи володіють певними правами та обов`язками та реалізують їх, вони наділяються цивільною правосуб`єктністю, що складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності.

Цивільна правоздатність - це визнана за фізичною особою можливість мати цивільні права і нести цивільні обов`язки. Її мають усі фізичні особи (частина перша статті 25 ЦК України).

Зміст правоздатності складає сукупність тих цивільних прав та обов`язків, які можуть мати фізичні особи.

Частиною першою статті 25 ЦК Українивстановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Оскільки цивільну правоздатність має лише фізична особа, яка є живою, усунути від права на спадкування особу, яка на момент подання відповідного позову вже померла, є неможливим, оскільки її цивільна правоздатність вже припинилась.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення ОСОБА_5 від права на спадкування за законом у листопаді 2020 року, тобто після смерті останнього.

Зазначене унеможливлює вирішення спору шляхом усунення померлого ОСОБА_5 від права на спадкування, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув.

Таким чином, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про відмову у позові, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).

Згідно із статтею 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Вітер В. М. підлягає частковому задоволенню, постанова Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року - скасуванню, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року - зміні шляхом викладення мотивів відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Вітер В`ячеславом Миколайовичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року скасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов