Відсутність піклування зі сторони спадкоємців про хворого спадкодавця не стало підставою для усунення відповідачів від спадкування (КЦС/ВС у справі № 386/967/18 від 29.06.2021)

Фабула судового акту: Ч. 5 ст. 1224 ЦК України передбачено дуже гарне правило, згідно з яким за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У цій справі позивачка звернулася до суду з вимогою усунути від спадкування відповідачів.

Які ж обставини можуть вважатися ухиленням надати допомогу спадкодавцеві?

За твердженням позивачки, за її рахунок перед смертю спадкодавець проходила лікування, а відповідачі жодним чином не допомагали хворій фінансово.

Звісно, у спадкоємців є певний моральний обов’язок піклуватися про осіб, які на їх користь написали заповіт або ж спадкодавців по закону.

Разом з тим, самих лише цих позивачки тверджень ВС виявилося недостатньо для усунення відповідачів від спадкування.

За висновком ВС для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

У цій справі відповідачі зайняли таку позицію, що вони не допомагали хворій, хоча мали такий моральний обов’язок, проте формально ця бездіяльність та ігнорування не може вважатися підставою для позбавлення права на спадок.

Шкода, що такою позицією часто користуються недобросовісні спадкоємці.

Аналізуйте судовий акт: Факт проживання спадкоємця за кордоном не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (КЦС/ВС у справі № 589/1863/13-ц від 12.04.2021)

Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця у спільному сумісному майні подружжя (ВС КЦС справа №570/997/19 від 16.06.2021 р.)

Наявність хронічних захворювань та інвалідність не завжди є поважними причинами пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини та підставою надання додаткового строку судом (ВС/КЦС у справі №691/481/18 від 10.06.2021).

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 386/967/18

провадження № 61-13926св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі: ОСОБА_3 (позивачка за зустрічним позовом), Красногірська сільська рада Голованівського району Кіровоградської області,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 09 січня 2020 року у складі судді Гут Ю. О., постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дьомич Л. М., Голованя А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Красногірської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просили визнати в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/10 частку земельної ділянки площею 3,71 га, кадастровий номер 3521483200:02:000:0327, та на 1/10 частку земельної ділянки площею 1,7477 га, кадастровий номер 3521483200:02:000:0610.

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення від права на спадщину.

Позов мотивовано тим, що у листопаді 2012 року мати позивачки склала заповіт на випадок своєї смерті, відповідно до якого вона заповідала належні їй земельні ділянки (пай) ОСОБА_3 та її сестрі ОСОБА_5 .

У червні 2016 року ОСОБА_6 у Красногірській сільській раді Голованівського району Кіровоградської області склала новий заповіт на випадок своєї смерті на ім`я позивачки.

Протягом усього часу, коли мати хворіла, відповідачі жодного разу до неї не навідалися до лікарні.

Позивачка вказує, що ОСОБА_6 не бажала передавати своєму чоловіку ОСОБА_2 у спадщину належні їй земельні ділянки. ОСОБА_6 лікувалася у Голованівській центральній районній лікарні, все лікування проходило за рахунок позивачки та матері. ОСОБА_2 отримував пенсію за дружину, і були такі випадки, коли він її пенсію передавав не в повному обсязі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила усунути відповідачів за зустрічним позовом від права на спадщину після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Красногірської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 09 січня 2020 року зустрічний позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факту ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги за можливості її надати, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року рішення місцевого судузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги докази, які підтверджують те, що лише ОСОБА_3 надавала матері допомогу.

Разом із тим, у жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до статті 403 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

02 березня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

Відповідно до заповіту від 26 листопада 2012 року ОСОБА_6 заповідала належні їй земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

В подальшому, 09 червня 2016 року ОСОБА_6 склала новий заповіт, яким заповіла вказані земельні ділянки ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Голованівського РНО Кіровоградської області Захаренко В. В. від 25 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки після смерті ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Установлено, що до дня смерті ОСОБА_6 хворіла, що підтверджується копіями лікарських висновків та епікризів, у зв`язку з чим проходила лікування в умовах стаціонару, але могла пересуватись самостійно та піклуватися про себе без сторонньої допомоги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України, передбачено право на спадкування, яке відповідно, мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу

Підстави усунення від права на спадкування передбачені статтею 1224 ЦК України, зокрема, відповідно до її частини третьої, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до частини шостої статті 1224 ЦК України положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

Крім того, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка за зустрічним позовом не надала суду належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали можливість надати ОСОБА_9 допомогу, проте свідомо ухилялись від обов`язку щодо її надання, а спадкодавець потребувала сторонньої допомоги саме від них.

Тому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідачів від права на спадкування за частиною п`ятою статті 1224 ЦК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у судах із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, для передачі справи № 386/967/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду або Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, тому клопотання заявника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400 401 416 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 09 січня 2020 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев