Не лише суд, але й обвинувачений має безпосередньо допитувати правоохоронців як свідків (справа «Юрек та Юрек проти Туреччини»)

Навіть велика відстань між судом та місцем служби не може бути підставою для позбавлення обвинуваченого можливості безпосередньо допитати правоохоронця як свідка під час судового розгляду справи.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Юрек та Юрек проти Туреччини» (№ 74845/12), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

У 2009 році відбулася демонстрація на підтримку керівника незаконної терористичної організації,що закінчилася нападом на поліцейських. Кілька протестувальників (у тому числі Незір Юрек та Ахмет Юрек) було затримано.

Поставши перед судом, вони повідомили, що не брали участі в демонстрації. Тим не менш, чоловіки були поміщені під варту. Згодом прокурор підписав обвинувальний акт, звинувативши їх в членстві в незаконній організації, носінні вибухових матеріалів, порушенні закону про мітинги, а також у поширенні пропаганди терористичної організації.

Вісім поліцейських, які арештовували протестувальників, надали свідчення в суді першої інстанції, але без присутності заявників або їх захисників. Вони повідомили, що не зможуть з’явитися в суді під час наступного слухання тому, що їх місце служби розташоване далеко і вони мають чергувати.

Згадайте новину: Що має врахувати суд аби кваліфікувати певне твердження як наклеп

Під час наступного слухання показання поліцейських були зачитані обвинуваченим та їх адвокатам. Сторона захисту заперечила ці заяви стверджуючи, що вони були позбавлені права на перехресний допит цих свідків. Клопотання про повторний допит було відхилене. У 2010 році суд виніс Юрекам обвинувальний вирок. Оскарження успіху не мало і обинувачені у злочинах відбули призначене їм покарання.

Незір Юрек та Ахмет Юрек звернулися до ЄСПЛ, стверджуючи, що були засуджені, незважаючи на той факт, що були непричетні до будь-якого насильства, суд першої інстанції не провів належного розслідування, а також те, що вони були позбавлені можливості допитати співробітників поліції, заяви яких були прийняті в суді за відсутності заявників.

Суд у Страсбурзі констатував порушення ч. 1, п. «d» ч. 3 ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та присудив 5 тис. євро компенсації моральної шкоди кожному із заявників.

Згадайте новину: Продовження запобіжного заходу заднім числом порушує Конвенцію - «Шаранович проти Чорногорії»

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 287 (2019)
30.07.2019

Ürek та Ürek проти Туреччини (№ 74845/12)

Заявники, Nezir Ürek та Ahmet Ürek, є громадянами Туреччини, які народилися в 1960 році та мешкають в м. Ширнак(Туреччина).

Справа стосувалась засудження заявників за членство в РПК тому, що вони поширювали пропаганду тероризму та чинили опір поліції під час немирних демонстрацій.

5 грудня 2009 року в м. Джизре відбулася демонстрація в знак протесту проти умов тримання під вартою Абдулли Оджалана, лідера PПK (Робітничої партії Курдистану), незаконної терористичної організації. Група з 10 до 15 демонстрантів розмахувала плакатами Абдулли Оджалана і викрикувала гасла на його підтримку. Поліція попросила їх розійтись, але вони відмовились та напали на працівників поліції з камінням. Коли поліція втрутилася, демонстранти почали тікати і заявники та ще чотири особи були заарештовані. На місці затримання поліція знайшла певну кількість плакатів з гаслами на підтримку лідера терористичної організації, а також дерев’яні біти та арматурне залізо.

Через два дні Nezir Ürek та Ahmet Ürek постали перед прокурором та Магістратським судом м. Джизре. Вони повідомили, що не брали участі в демонстрації і не їм не було відомо про знайдені плакати. Проте суд вирішив повернути заявників під варту.

Ще в грудні 2009 року прокурор подав обвинувальний акт проти заявників звинувативши їх в членстві в незаконній організації, носінні вибухових матеріалів, порушенні Закону про мітинги та демонстраційні марші і поширенні пропаганди на користь PПK.

У червні 2010 року вісім співробітників поліції, які здійснили арешт заявників, добровільно прийшли для надання свідчень в суді першої інстанції без присутності заявників або їх адвокатів. Вони повідомили, що не зможуть з’явитися в суді під час наступного слухання тому, що їх позиція була розташована далеко і того дня вони повинні були чергувати. Суд прийняв їх заяви, зроблені за присутності прокурора, але за відсутності заявників та їх адвокатів. У своїх заявах два з восьми співробітників поліції стверджували, що вони бачили, як всі затримані кидали каміння та викрикували незаконні гасла під час демонстрації, ці заяви відрізнялися від їх заяв, зроблених на етапі розслідування.

Під час наступного слухання заяви заявникам та їх адвокатам були зачитані заяви співробітників поліції. Заявники заперечували ці заяви стверджуючи, що вони були позбавлені права на перехресний допит цих свідків. Вони звернулися до суду з запитом про повторний допит співробітників поліції, але безуспішно. У грудні 2010 року суд виніс рішення і визнав заявників винними в поширенні пропаганди на підтримку терористичної організації, участі в демонстрації володіючи забороненими матеріалами, чиненні опору силам безпеки та перешкоджанні їм виконувати свої обов’язки шляхом протидії, а також в членстві в незаконній організації.

Заявники подали апеляцію, але Касаційний суд підтримав рішення суду першої інстанції.

У невизначену дату в 2015 році заявники були звільнені після відбування покарання.

Посилаючись на статтю 6§ 1 та 3 (d) (право на справедливий судовий розгляд та право на присутність та допит свідків) заявники стверджували, зокрема, що вони були засуджені незважаючи на той факт, що вони не були причетні до будь-якого насильства, суд першої інстанції не провів належного розслідування, а також те, що вони були позбавлені можливості допитати співробітників поліції, заяви яких були прийняті в суді за відсутності заявників.

Згадайте новину: Засуджений до 30 років ув’язнення відсудив 7,5 тис. євро за тривале розслідування та погані умови («Бігович проти Чорногорії»)

Порушення статті 6§ 1 і 3 (d)

Справедлива сатисфакція: 5000 євро (EUR) (матеріальна шкода) кожному заявникові та 3500 євро (видатки та витрати) заявникам спільно.