Наслідки не повідомлення учасника справи про розірвання договору із адвокатом: чи можна обмежити право на оскарження судового рішення? (ВС/КЦС у справі N 300/2642/19 від 14.04.2021).

Фабула судового акту: Принцип правової визначеності або право на судове оскарження рішення? Який із зазначених принципів ВС вважає більш вагомим.

Встановлення процесуальними кодексами чітких строків оскарження рішень, порядку їх обрахунку та випадки поновлення їх судом, покликані дисциплінувати учасників процесу та укріпити принцип правової визначеності.

Однак, як зазначив ВС, у питаннях поновлення строків на оскарження необхідно все ж таки дотримуватись балансу інтересів, оскільки надмірний формалізм суду може призвести до порушення права особи на оскарження судового рішення.

До суду звернувся позивач із вимогами про визнання бездіяльності протиправною щодо ненадання відповіді на інформаційний запит.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із відмовою, позивач оскаржив рішення до суду апеляційної інстанції, однак здійснив це після 30-денного строку з моменту підписання повного тексту рішення.

Суд апеляційної інстанції вважав строк на оскарження пропущеним, а вказані скаржником причини пропуску строку - не поважними, а тому відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Позивач звернувся із касаційною скаргою, якою просив направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС дослідив доводи касаційної скарги і дійшов до висновку, що оскаржуване рішення дійсно підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд.

ВС виходив із того, що рішення суду першої інстанції було винесено у лютому 2020 р., однак через перебування позивача за кордоном та хворобу на COVID-19, скаржник отримав його лише через 5 місяців.

З моменту особистого отримання рішення і до моменту подачі апеляційної скарги пройшло менше ніж 30 днів, а тому, як зазначає ВС, строк на оскарження не можна вважати пропущеним.

Натомість апеляційний суд помилково розрахував строк оскарження з моменту видачі рішення представнику позивача-адвокату.

Зокрема, ВС дійшов до висновку, що апеляційний суд не вірно застосував ст. 60 та ст. 251 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між позивачем і його адвокатом було розірвано ще до отримання адвокатом рішення по справі (за місяць).

Тобто, вручення рішення здійснювалась особі, що не був представником, тому застосування положень ст. 251 КАС України в даному випадку виключається.

Також ВС критично оцінив висновки суду щодо застосування ч.3 ст. 60 КАС України та наголосив, що не повідомлення позивачем суду про розірвання договору про надання правової допомоги, не наділяє суд повноваженнями не брати до уваги зазначену обставину в подальшому тільки з підстав того, що особа вчасно не повідомила про це суд, особливо, коли спірним є питання обчислення строку на апеляційне оскарження.

Крім цього, ВС навів ряд рішень ЄСПЛ, щодо необхідності дотримання права на оскарження судових рішень.

Зокрема, ВС зазначив, що апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині дотримання позивачем обов'язку повідомляти суд про припинення представництва, чим порушив права позивача.

Аналізуйте судовий акт: Строк на апеляційне оскарження слід відраховувати від дня отримання оскаржуваного рішення в ПАПЕРОВІЙ формі (ВС/КАС у справі №260/1888/20 від 28 січня 2021).

ВС роз’яснив, як правильно розраховувати строки позовної давності за вимогами про витребування майна (ВС/КЦС по справі №186/599/17 від 27.01.2021).

Строк на апеляційне оскарження рішень у справах про адмінправопорушення ПІДЛЯГАЄ поновленню (ВС/КАС № 212/2354/18 від 17.04.2018)

Випадок, коли суд поновлює строк на апеляційне оскарження і після спливу одного року з дня складання повного тексту рішення, керуючись ч. 2, ст. 358 ЦПК України (ВС/КЦС у справі № 333/1020/16-ц від 23 вересня 2020р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа N 300/2642/19

адміністративне провадження N К/9901/32062/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу N 300/2642/19

за позовом ОСОБА_1

до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області

про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (постановлену у складі: головуючого судді Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.)

І. Історія справи

ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернувся до суду з позовом до Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит N 21 за вхідним номером 28 від 18 листопада 2019 року і щодо ненадання публічної інформації за цим запитом позивача;

- зобов'язати відповідача надати публічну інформацію за вказаним запитом, а саме: копію протоколів засідань постійно діючої комісії (соціально-економічного розвитку села) Оболонської сільської ради за 2016 рік.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі N 300/2642/19, що прийняте у порядку письмового провадження, у задоволенні цього позову відмовлено.

Згідно наявного у справі супровідного листа від 27 лютого 2020 року (а. с. 14-18, 39) копію цього рішення 2 березня 2020 року нарочно отримав адвокат позивача - Мушинський В.Т.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 6 серпня 2020 року подав на нього апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв'язку з тим, що вона подана після закінчення строку на її подання. Водночас підстави, на які послався позивач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд визнав неповажними.

Так, суд не взяв до уваги посилання апелянта на угоду N 1 від 10 січня 2020 року про розірвання договору N 1/11 про надання правової допомоги від 14 листопада 2019 року, укладеного між позивачем та його адвокатом, оскільки всупереч вимогам частини третьої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") позивач не повідомив суд про припинення представництва, а тому суд дійшов висновку, що отримання адвокатом позивача копії оскаржуваного рішення є належним врученням судового рішення. Також суд не взяв до уваги посилання позивача на карантин, оскільки строк на подання апеляційної скарги закінчився 30 березня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року N 540-IX, яким розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину, який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Враховуючи викладене, суд запропонував ОСОБА_1 подати вмотивовану заяву про поновлення строку із зазначенням поважних причин його пропуску.

Ухвалою від 19 жовтня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що позивач не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а у заяві, поданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 зазначив ті ж підстави, на які посилався раніше.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що з 10 січня 2020 року адвокат Мушинський В.Т. не був його представником, а тому не мав повноважень самостійно оскаржувати рішення суду першої інстанції. Не передав він позивачу і копію оскаржуваного рішення, оскільки позивач перебував за кордоном, починаючи з 13 січня 2020 року. Натомість позивач зауважує, що повернувся до України у квітні 2020 року, тривалий час хворів і перебував на самоізоляції. Водночас у державі діяв карантин, що позбавило його права оскаржити судове рішення та повідомити суд про припинення представництва.

Наголошує, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримав лише 9 липня 2020 року у відповідь на заяву про надання копії рішення від 25 червня 2020 року.

Звертає увагу на те, що карантин в Україні запроваджено з 12 березня 2020 року, а не з 2 квітня 2020 року, як про це зазначив суд апеляційної інстанції. Відтак позивач вважає, що вказана в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року дата закінчення строку апеляційного оскарження (30 березня 2020 року) припадає на період дії карантину, а отже строк оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року продовжується і закінчується після припинення карантину.

З огляду на викладене, скаржник вказує, що апеляційна скарга подана ним у межах строку на апеляційне оскарження.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 29 грудня 2020 року.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

II. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року залишено без руху з тих підстав, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження. Водночас суд запропонував апелянту надати вмотивовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати поважні підстави пропуску цього строку.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив, зокрема, що не мав змоги вчасно подати апеляційну скаргу, оскільки перебував за кордоном, а договір з адвокатом був розірваний ще до його виїзду за кордон. Натомість, навіть якщо обраховувати строк подання апеляційної скарги з 2 березня 2020 року (день отримання копії рішення адвокатом), то останнім днем на її подачу є 1 квітня 2020 року, а не 30 березня 2020 року як вказав суд, тоді як карантин введено з 12 березня 2020 року, отже строк на апеляційне оскарження має бути продовжений на весь час дії карантину.

Так, відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 27 лютого 2020 року у порядку письмового провадження. Копію зазначеного рішення позивач отримав 9 липня 2020 року, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 44).

ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою 6 серпня 2020 року відповідно до відтиску вхідного штемпеля суду першої інстанції (а. с. 46).

Водночас положення статті 295 КАС України передбачають право особи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду за умови, якщо розгляд справи відбувся, зокрема, в порядку письмового провадження.

Отже, рахуючи строк на апеляційне оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року з дня наступного за днем отримання позивачем копії зазначеного рішення (9 липня 2020 року), варто зауважити, що позивачем дотримано тридцятиденний строк на апеляційне оскарження, навіть не беручи до уваги особливості обрахунку процесуальних строків, запроваджених Законами України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та 18 червня 2020 року N 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що копію оскаржуваного рішення отримав представник позивача - адвокат Мушинський В.Т. 2 брезня 2020 року, а тому строк на апеляційне оскарження закінчився 30 березня 2020 року, є помилковим.

Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до угоди N 1 від 10 січня 2020 року про розірвання договору N 1/11 про надання правової допомоги від 14 листопада 2019 року, укладеного між адвокатом Мушинським В.Т. та ОСОБА_1, зазначені особи, у зв'язку з виконанням своїх зобов'язань дійшли згоди розірвати Договір N 1/11 від 14 листопада 2019 року, укладений між ними.

Отже, з 10 січня 2020 року адвокат Мушинський В.Т. не був представником ОСОБА_1, а тому до розглядуваного випадку не застосовуються положення частини сьомої статті 251 КАС України, згідно з якою, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Та обставина, що позивач у порушення частини третьої статті 60 КАС України не повідомив суд про розірвання договору N 1/11 про надання правової допомоги від 14 листопада 2019 року, не наділяє суд повноваженнями не брати до уваги зазначену обставину в подальшому тільки з підстав того, що особа вчасно не повідомила про це суд, особливо, коли спірним є питання обчислення строку на апеляційне оскарження.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах, а саме: у спорі за позовом ОСОБА_1 до того ж відповідача, що й у цій справі, викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі N 300/2628/19.

За таких обставин, а також ураховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем чи його належним чином уповноваженим представником копії рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року раніше, ніж 9 липня 2020 року, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, є помилковим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - "Конвенція") кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справі "Bellet v. France").

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа N 11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині дотримання позивачем обов'язку повідомляти суд про припинення представництва, не взявши до уваги аргументи, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, в свою чергу, позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та позбавляє права на апеляційне оскарження судового рішення, а також не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, її належить скасувати.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року скасувати, а справу N 300/2642/19 направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.


Мартинюк Н.М.

Жук А.В.

Ж.М. Мельник -Томенко,

Судді Верховного Суду