ВС роз’яснив, як правильно розраховувати строки позовної давності за вимогами про витребування майна (ВС/КЦС по справі №186/599/17 від 27.01.2021).

Фабула судового акту: Будь-яку дію, особливо процесуальну, необхідно вчиняти своєчасно, адже пропуск строку може мати вкрай негативні наслідки.

Прокурор в інтересах Міністерства енергетики звернувся до суду із вимогою про витребування нерухомого майна у двох фізичних осіб - співвласників.

В межах процедури про банкрутство державного підприємства, через торги було реалізовано майно, що відноситься до державної власності. Згодом процедура банкрутства була припинена, а торги визнані недійсними. Однак, на цей момент нерухоме майно ДП - боржника вже було відчужено двічі: перший раз за договором купівлі-продажу, другий - за договором дарування.

Пізніше нерухоме майно було продано частками і знаходилось у спільній власності відповідачів.

Посилаючись на визнання торгів недійсними, а також на спір, в якому перший власник намагався визнати за собою право власності, прокурор стверджував, що майно відчужено незаконно і підлягає поверненню в державну власність.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено, у зв`язку із спливом позовної давності.

У касаційній скарзі прокурор наполягав на тому, що право Міністерства заявити матеріально-правову вимогу до відповідачів виникло з моменту коли міністерство мало можливість дізнатися про незаконне володіння державним майном. Однак, в будь-якому випадку зазначене право звернення до відповідачів із віндикаційним позовом не могло виникнути раніше моменту заволодіння ними спірним майном (реєстрації за ними права власності).

Тому, на думку прокурора судами невірно розраховано початок відліку строку позовної давності.

ВС підтвердив, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності держави на підставі прилюдних (біржових) торгів, які в подальшому були визнані недійсними рішенням суду, тобто поза волею його власника, що згідно до ст. 388 ЦКУ, є підставою для витребування майна навіть у добросовісного набувача.

Разом з тим, ВС визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку загальної позовної давності.

ВС наголосив, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

При цьому, Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

ВС роз’яснив, що початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову.

Аналізуйте судовий акт: Позовна давність: Поновити не можна, відмовити. Або три кола пекла через прикрі наслідки юридичної помилки (ВС/КГС у справі № 909/1165/19 від 29.12.2020 р.).

Не кажи «гоп», поки рішення суду не пройшло касаційне оскарження/або як витребувати майно у разі скасування судового рішення про визнання права власності (ВС/КЦС по справі №367/8910/17 від 28.01.2021 р.).

До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність НЕ застосовується (ВС/КЦС у справі № 686/16196/15-ц від 08.07.2020)

Перебування відповідача за кордоном не є обставиною непереборної сили, а отже не є підставою для поновлення строку позовної давності (ВС/КЦС № 657/1079/17 від 01.08.2019)

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 186/599/17

провадження № 61-159св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ліквідатор Державного відкритого акціонерного товариства «Першотравенське шахтобудівельне управління № 4» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Дніпрошахтобуд» Гулєнков Руслан Михайлович, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Демиденко С. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.

у справі за позовом керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ліквідатор Державного відкритого акціонерного товариства «Першотравенське шахтобудівельне управління № 4» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Дніпрошахтобуд» Гулєнков Руслан Михайлович, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ліквідатор Державного відкритого акціонерного товариства «Першотравенське шахтобудівельне управління № 4» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Дніпрошахтобуд» Гулєнков Р. М., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вказаний позов мотивований тим, що відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» Державне відкрите акціонерне товариство «Першотравенське шахтобудівельне управління № 4» створене на базі майна, яке є загальнодержавною власністю, розмір державної частки у якому становить 100 %. Органом, уповноваженим управляти цим майном, є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Господарським судом Дніпропетровської області 07 березня 2007 року за заявою прокурора міста Першотравенська в інтересах Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції при наявному податковому боргу перед бюджетом порушено провадження у справі № Б15/37-07 про банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства «Першотравенське шахтобудівельне управління № 4» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Дніпрошахтобуд» (далі - ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДПДХК «Дніпрошахтобуд»).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2007 року ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДПДХК «Дніпрошахтобуд» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора арбітражного керуючого Новікова О. В.

У подальшому ухвалою від 10 лютого 2009 року Господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б15/37-07 припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_4 та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шевцова Є. В.

25 червня 2009 року Промисловою товарною біржею проведено публічні торги з продажу майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДП ДХК «Дніпрошахтобуд», в тому числі нежитлового приміщення колишнього дитячого садка за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 1 076,3 кв. м).

За результатами вказаних торгів переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріват-Істейт ЛТД» (далі - ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД»).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 право власності на вищевказану нежитлову будівлю визнано за ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2010 року провадження у справі про банкрутство ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДП ДХК «Дніпрошахтобуд» припинено на підставі пункту 1 розділу VII Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року, у справі № 8/244-09 визнано недійсними прилюдні (біржові) торги з реалізації майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4», що відбулися 25 червня 2009 року на Промисловій товарній біржі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, за заявою прокурора міста Павлограда в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції про перегляд за нововиявленими обставинами скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 та відмовлено ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД» у задоволенні позову про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1 076,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вищевказана нежитлова будівля, яка перебувала в повному господарському віданні ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» незаконно відчужена і підлягає поверненню в державну власність.

Однак, ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД» до ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 31 травня 2010 року про визнання недійсними прилюдних (біржових) торгів з реалізації майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4», 22 грудня 2009 року здійснило відчуження вищевказаного приміщення (реєстраційний номер 29099383) фізичній особі ОСОБА_5 шляхом укладання договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. (договір ВММ № 452775 рн 11358 від 22 грудня 2009 року). На час відчуження площа приміщення складала 1 078,9 кв. м.

У подальшому ОСОБА_5 26 липня 2010 року здійснив відчуження вищевказаного об`єкту фізичній особі ОСОБА_3 шляхом укладання договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л. (реєстраційний № 1514 від 26 липня 2010 року).

ОСОБА_3 20 березня 2013 року здійснив відчуження фізичній особі ОСОБА_2 частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 93,7 кв. м, шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. (реєстраційний № 1263 від 20 березня 2013 року).

05 червня 2015 року ОСОБА_3 здійснив відчуження частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 29-36 загальною площею 146,6 кв. м фізичній особі ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. (договір реєстраційний № 2230 від 05 червня 2015 року).

Цього ж дня, 05 червня 2015 року ОСОБА_3 здійснив відчуження частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 6-28 загальною площею 838,6 кв. м фізичній особі ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. (договір реєстраційний № 2239 від 05 червня 2015 року).

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля загальною площею 1 078,9 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24536712126), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у спільній сумісній власності фізичних осіб ОСОБА_2 (частка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 29-36 площею 146,6 кв. м і вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 площею 93,7 кв. м), та ОСОБА_1 (частка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 6-28 площею 838,6 кв. м).

Однак, у зв`язку з визнанням судовими рішеннями недійсними прилюдних (біржових) торгів з реалізації майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4», що відбулися 25 червня 2009 року на Промисловій товарній біржі, та відмовою ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД» у визнанні права власності на спірне приміщення, фактичним власником спірної будівлі є держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

З часу ухвалення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року у справі № 8/244-09 про визнання недійсними прилюдних (біржових) торгів з реалізації майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4», Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як орган, уповноважений управляти державним майном, не зверталося до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року у справі № 904/3367/14 за заявою ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДП ДХК «Дніпрошахтобуд» підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік до 28 серпня 2015 року. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року у вказаній справі термін ліквідаційної процедури продовжено до 01 травня 2017 року.

Враховуючи викладене, керівник Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області просив:

- витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24536712126), які складаються з вбудованих нежитлових приміщень поз. 29-36 площею 146,6 кв. м та вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 площею 93,7 кв. м;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України частину нежитлової будівлі площею 838,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24536712126), яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 6-28 площею 838,6 кв. м.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не з його волі і останнє має право витребувати його від добросовісних набувачів відповідно до вимог статті 388 ЦК України.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 про визнання за ТОВ «Приват-Істейл ЛТД» права власності на спірне нерухоме майно скасовано рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року. Зазначене судове рішення набрало законної сили 15 серпня 2011 року на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, тому перебіг позовної давності слід обчислювати з 15 серпня 2011 року. Однак прокурор з цим позовом звернувся до суду 18 травня 2017 року, тобто поза межами загальної позовної давності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності, оскільки прокуратура міста Павлограда упродовж тривалого часу була обізнана з фактом вибуття спірного майна з власності та мала можливість звернутися до суду за захистом порушеного права, але таким правом своєчасно не скористалася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області подав касаційну скаргу на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 256 257 260 388 ЦК України, а також неправильно кваліфіковано спірні правовідносини.

Прокурором належними та допустимими докази доведено наявність у даному випадку двох необхідних умов для звернення з віндикаційним позовом, а саме ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД» не мало права відчужувати спірне майно та зазначене майно вибуло із державної власності поза волею власника без його відома, внаслідок недобросовісних дій представників товариства.

Право Міністерства енергетики та вугільної промисловості України заявити матеріально-правову вимогу до відповідачів виникло з моменту коли міністерство мало можливість дізнатися про незаконне володіння державним майном. Однак, в будь-якому випадку зазначене право звернення до відповідачів із віндикаційним позовом не могло виникнути раніше моменту заволодіння ними спірним майном (реєстрації за ними права власності).

Прокурор звернувся до суду з цим позовом 18 травня 2017 року. Право власності у ОСОБА_2 виникло з 20 березня 2013 року на частину 93,7 кв. м, з 05 червня 2015 року на частину площею 146,6 кв. м, а у ОСОБА_1 - з 05 червня 2015 року на частину площею 838,6 кв. м.

Тому ні Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, ні прокурором не пропущено загальну позовну давність для звернення до суду з цим позовом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12 лютого 2019 року ОСОБА_3 подав заяву, в якій зазначив про те, що звернення прокуратури з цим позовом є безпідставним враховуючи сплив позовної давності, також безпідставним є і задоволення касаційної скарги, оскільки набуття ним права власності на спірне нерухоме майно, як і його відчуження було здійснено на законних підставах.

12 та 13 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що перебіг позовної давності слід обчислювати з 15 серпня 2011 року. Однак прокурор з цим позовом звернувся до суду лише 18 травня 2017 року, тобто поза межами загальної позовної давності. Клопотання про поновлення позовної давності з посиланням на існування поважних причин його пропуску позивач не подавав.

Висновки і підстави для відмови у задоволенні цього позову повністю узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Касаційна скарга не містить доводів в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.

23 січня 2019 року справа № 186/599/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 4.2.5 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2020 року № 3 «Про внесення змін до рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 3 та від 28 травня 2019 року № 10», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів справу призначено судді-доповідачеві: Литвиненко І. В., судді, які входять до складу колегії: Висоцька В. С. - головуючий, Грушицький А. І., Ткачук О. С., Фаловська І. М.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 липня 2010 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2010 року, у справі № 8/244-09 визнано недійсними прилюдні торги з реалізації майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДПДХК «Дніпрошахтобуд», що відбулись 25 червня 2009 року на Промисловій товарній біржі, на яких було реалізовано, в тому числі спірне приміщення будинку по АДРЕСА_1 (загальною площею 1 076,3 кв. м) у місті Першотравенську.

Згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2011 року у справі № 38/23-09 заяву прокурора міста Павлограда в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції міста Павлограда про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 за нововиявленими обставинами задоволено в повному обсязі, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2009 року у справі № 38/23-09 та відмовлено ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД» у задоволенні позову про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1 076,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3367/14 від 28 серпня 2014 року ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4» ДПДХК «Дніпрошахтобуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 28 серпня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3367/14 від 23 травня 2017 року термін ліквідаційної процедури продовжено до 23 листопада 2017 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 77914904 від 10 січня 2017 року та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 березня 2013 року № 1264 встановлено, що ТОВ «Пріват-Істейт ЛТД» до ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 31 травня 2010 року про визнання недійсними прилюдних (біржових) торгів з реалізації майна ДВАТ «Першотравенське ШБУ № 4», 22 грудня 2009 року здійснило відчуження вищевказаного приміщення (реєстраційний номер 29099383) фізичній особі ОСОБА_5 шляхом укладання договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н. М. (договір ВММ № 452775 рн 11358 від 22 грудня 2009 року). На момент відчуження площа приміщення складала 1 078,9 кв. м.

У подальшому, ОСОБА_5 26 липня 2010 року здійснив відчуження вищевказаного об`єкту ОСОБА_3 шляхом укладання договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л. (реєстраційний № 1514 від 26 липня 2010 року).

20 березня 2013 року ОСОБА_3 здійснив відчуження ОСОБА_2 частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 93,7 кв. м, шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. (договір реєстраційний № 1263 від 20 березня 2013 року).

05 червня 2015 року ОСОБА_3 здійснив відчуження частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 29-36 загальною площею 146,6 кв. м, ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. (реєстраційний № 2230 від 05 червня 2015 року).

05 червня 2015 року ОСОБА_3 здійснив відчуження частки вказаного приміщення, яка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 6-28 загальною площею 838,6 кв. м, ОСОБА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. (реєстраційний № 2239 від 05 червня 2015 року).

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно нежитлова будівля загальною площею 1 078,9 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 24536712126), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у спільній сумісній власності фізичних осіб ОСОБА_2 (частка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 29-36 площею 146,6 кв. м і вбудованих нежитлових приміщень поз. 1, 2, 3, 4, 5 площею 93,7 кв. м), та ОСОБА_1 (частка складається з вбудованих нежитлових приміщень поз. 6-28 площею 838,6 кв. м).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя стаття 388 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке надалі було відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Спірне нежитлове приміщення вибуло з власності держави на підставі прилюдних (біржових) торгів, які в подальшому були визнані недійсними рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2010 року у справі № 8/244-09, тобто поза волею його власника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 02 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15та з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження 14-376цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння власника - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не з його волі і останнє має право витребувати його від добросовісних набувачів відповідно до вимог статті 388 ЦК України.

Також є правильним висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем загальної позовної давності, з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, та частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Заявник стверджує, що позовна давність у цій справі має обчислюватися з моменту набуття відповідачами права власності на спірне нерухоме майно, оскільки право власності у ОСОБА_2 виникло з 20 березня 2013 року на частину 93,7 кв. м, з 05 червня 2015 року на частину площею 146,6 кв. м, а у ОСОБА_1 - з 05 червня 2015 року на частину площею 838,6 кв. м.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Оскільки право власності Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на спірне нерухоме майно було порушено в момент його вибуття з державної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Міністерство енергетики та вугільної промисловості України довідалося або могло довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з державної власності у володіння іншої особи.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів та з урахування всіх встановлених обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що право Міністерства енергетики та вугільної промисловості України заявити матеріально-правову вимогу до відповідачів, а саме звернутися із відникаційним позовом не могло виникнути раніше моменту заволодіння ними спірним майном (реєстрації за ними права власності), не заслуговують на увагу, оскільки початок перебігу позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень судів попередніх інстанцій виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко О. С. Ткачук І. М. Фаловська