Карантин як форс-мажор: особливості визнання

Щогодини кількість новин про коронавірусну інфекцію (COVID-19, SARS-CoV-2) у глобальному масштабі зростає ще швидше, ніж поширюється сам вірус. Кожен із нас останнім часом вже звик починати та закінчувати свій день запитом про події, пов’язані із пандемією. Адже це явище без перебільшення стосується всіх.

У сфері бізнесу коронавірус сьогодні також у топі обговорень. Особливої активності цій темі надало прийняття Урядом постанови № 211 про ведення карантину на загальнонаціональному рівні з 12 березня 2020 року. Наразі маховик обмежувальних заходів все більше набирає обертів: постановою КМУ № 215 з 17 березня заборонені масові заходи за участю більше 10 осіб; заборонена робота суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення; з 12:00 18 березня під забороною авіа, залізничне, та автобусне приміське міжміське і міжобласне перевезення пасажирів…

Очевидно, що внаслідок таких обмежень бізнес несе колосальні втрати: необхідність сплати орендної плати за торгові площі, куди найближчим часом не прийде жоден покупець; обов’язок прийняти замовлені раніше продукти харчування, з яких не будуть приготовлені страви, бо у ресторані не буде відвідувачів; збитки через простій транспорту або перевезення меншої у рази кількості пасажирів...

Тому це, в свою чергу, викликало нову хвилю обговорень, експертних думок та офіційних заяв державних органів з приводу доцільності та обґрунтованості віднесення коронавірусу, запровадженого у зв’язку із ним карантину чи принаймні рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з цього приводу до форс-мажорних обставин. Чи є названі обставини непереборною силою та за яких умов, розбиратимемося у цьому матеріалі.

Згадайте новину: ТПП представляє: які найпоширеніші звернення за довідками у зв’язку з форс-мажором

Чи є форс-мажор?

Одразу ж обумовимо, що терміни «форс-мажорні обставини», «форс-мажор», «обставини непереборної сили», які містяться в законодавстві України, мають однакове значення. Тому надалі вживатимемо їх як синоніми.

Визначення форс-мажору закріплене в цілій низці нормативно-правових актів. Однак оскільки лише торгово-промислові палати України (ТПП) віднесені законодавством України до органів, наділених повноваженнями засвідчувати форс-мажор, то логічно буде застосовувати визначення форс-мажору, яким керуватиметься ТПП при його засвідченні.

Отож, відповідно до ч.2 ст.141 Закону про ТПП (Закон України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні») та п.3.1 Регламенту ТПП (Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Президії ТПП України від 26.04.2016 № 11(6), 28.09.2016 № 15(13), 23.02.2017 № 20(1), 24.05.2017 № 23(5), 16.07.2018 № 36(4)) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Далі у вказаній нормі наведений невичерпний перелік форс-мажорних обставин, серед яких найбільш «підходящими» донедавна були тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія…

Очевидно, що коронавірусна інфекція (COVID-19, SARS-CoV-2) є надзвичайною обставиною, оскільки носить винятковий загальнонаціональний характер і знаходиться поза межами впливу сторін договору. В той же час, ця пандемія та обмеження, запроваджені у зв’язку із нею органами державної влади та місцевого самоврядування, є і невідворотною (непереборною) обставиною, оскільки мають неминучий характер, зумовлений зовнішніми факторами.

ТПП України наразі висловлює позицію, що визнання форс-мажорних обставин на загальному рівні можливе лише державною владою, а вона лише долучилася до розробки внесення таких змін на державному рівні. Мова про внесення та прийняття нормативно-правових актів для спрощення процедур визнання введеного картину як підстави звільнення бізнесу від зобов’язань через загально визначений форс-мажор.

І дійсно, 16.03.2020 Верховною Радою отримано законопроєкт № 3219, яким, серед іншого, пропонувалося доповнити ч.2 ст.141 Закону про ТПП прямою вказівкою, що до форс-мажорних обставин належить карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Анонсував такий намір і Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики у складі пакету антикризових заходів, які спрямовані на підтримку бізнесу в період негативного впливу фінансової кризи, викликаної ситуацією з коронавірусом (зокрема, і в законопроєкті № 3220).

17.03.2020 ці законопроєкти прийняті Верховною Радою. Тож з набранням ними чинності встановлений Урядом карантин включатиметься до законодавчо визначеного переліку обставин непереборної сили.

Разом із тим, із наведеного вище визначення форс-мажору слідує, що саме по собі запровадження всеукраїнського карантину не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов’язань. Зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов’язання і що цю неможливість зумовив саме карантин. Іншими словами, особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв’язку між встановленим карантином та неможливістю виконання своїх зобов’язань за договором.

Наприклад, коли постачальник має поставити товар у розміщений в торговельно-розважальному центрі магазин, то закриття внаслідок карантину всього торговельно-розважального центру унеможливлює виконання постачальником своїх зобов’язань з поставки товару, бо він фізично не може дістатися до місця передачі товару.

Так само наявність причинно-наслідкового зв’язку нескладно довести організатору запланованої конференції, семінару чи будь-якого заходу із кількістю учасників понад 10, оскільки на проведення такого заходу є пряма заборона можновладців.

А от у випадку, коли власник закладу громадського харчування замовив звичний для себе обсяг продовольчих продуктів на певний період, однак з огляду на карантин використовувати його на приготування страв не буде, бо йому заборонено приймати відвідувачів, довести наявність форс-мажору для обґрунтування неможливості прийняття замовленого товару буде вкрай складно. Адже зазвичай в договорі купівлі-продажу продуктів не вказується залежність обсягу поставленого товару від наявності у закладу відвідувачів та/або їх кількості. Тож обсяг замовленої продукції не перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із кількістю клієнтів ресторану чи кафе. Бо їх і без карантину могло не бути. А тому і зумовлена карантином відсутність клієнтів, за загальним правилом, не впливає на можливість закладу громадського харчування отримати та оплатити замовлені продукти.

Тим більше, що постанова КМУ від 16.03.2020 № 215 дозволяє надавати послуги з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. Тож заклад громадського харчування може використати замовлені продукти для надання саме таких послуг.

Виняток можуть складати хіба що випадки, коли у договорі купівлі-продажу продовольчих товарів буде вказано, що вони придбаваються саме для організації конкретного бенкету чи заходу з кількістю учасників понад 10 осіб. Оскільки на проведення таких заходів Урядом встановлена пряма заборона, то можна говорити і про існування причинно-наслідкового зв’язку між карантином та можливістю виконання закладом громадського харчування своїх зобов’язань з приймання та оплати замовленого товару. Та такі договори радше виключення, аніж правило.

Отже, встановлений Урядом карантин визнаватиметься форс-мажором лише у випадку, коли запроваджені ним заходи об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами конкретного договору (контракту, угоди тощо) або законодавчими та іншими нормативними актами.

Згадайте новину: Карантин и оплата аренды. Что означает решение Рады о признании ограничений КМУ форс-мажором

Хто засвідчуватиме карантин як форс-мажор?

Законодавство України визначає лише одну систему організацій, які можуть засвідчувати форс-мажор «за замовчуванням» (тобто, без вказівки про це в договорі) – це торгово-промислові палати. Вказану систему органів складають ТПП України та 25 регіональних ТПП (24 обласних та міста Києва).

Водночас, законодавець не передбачив, що єдиним належним та достатнім документом на засвідчення форс-мажорних обставин в умовах пандемії є сертифікат ТПП України (як, наприклад, це передбачено в ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VII стосовно підтвердження настання форс-мажору на території проведення АТО).

Тож сторони за домовленістю між собою можуть встановити, що належним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин є власне рішення КМУ та органів на місцях про запровадження карантинних заходів.

У такому разі звернення до ТПП за засвідченням форс-мажору вже не буде необхідністю.

Залучення ТПП

Тим не менше, значною перевагою звернення саме до ТПП за засвідченням форс-мажору є те, що видання сертифікату ТПП можливе лише за встановлення нею причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажором і невиконанням суб’єктом господарювання договірних зобов’язань. Відтак наявність сертифікату ТПП є вагомим аргументом на користь існування такого причинно-наслідкового зв’язку, що значно полегшує задачу для зацікавленої особи. Адже в разі виникнення спірної ситуації самого лише документу про фіксацію обставини непереборної сили буде недостатньо - потрібно буде доводити, що саме і виключно така обставина спричинила неможливість виконання суб’єктом господарювання обов’язків за договором.

Такий підхід знайшов своє відображення і в судовій практиці. Підтвердженням цьому є висновок Вищого господарського суду України, викладений ним у постанові від 04.05.2016 у справі № 910/14139/14, в якій зазначено, що «при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов’язання».

З аналізу Регламенту ТПП слідує, що зацікавлена особа для засвідчення обставин непереборної сили має подати:

• документи, які обґрунтовують існування форс-мажору;
• документи, які необхідні для здійснення процедури засвідчення форс-мажорних обставин.

І. Документальне обґрунтування форс-мажору

До цих документів відносяться, насамперед, рішення про встановлення карантину: постанови КМУ від 11.03.2020 № 211, від 16.03.2020 № 215, рішення та офіційні повідомлення органів місцевого самоврядування, а також внутрішні документи підприємств, установ, організацій, прийняті на виконання вказаних постанов Уряду (про закриття конкретного закладу: ТРЦ, закладу культури, торгівельного чи побутового обслуговування; скасування масового заходу: культурного, розважального, спортивного, соціального, релігійного, рекламного; призупинення роботи транспортного сполучення тощо). Зважаючи на визнання достовірною багатьма органами інформації, поширеної в інтернеті (в т.ч. соцмережах), можна також надати відповідні посилання на вебсторінку чи скріншоти постів.

Очевидно також, що ТПП потрібно подати копію договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та ін. документами, які підтверджують обсяг і строк настання виконання зобов’язання заявником.

При цьому він зацікавлений в наданні якнайповнішого пакету документів, що підтверджують неможливість виконання договірних зобов’язань внаслідок карантину, оскільки тягар доказування настання форс-мажору згідно з п.6.5 Регламенту ТПП покладається саме на заявника. Це означає, що ТПП самостійно не збиратиме документи на підтвердження форс-мажору, а робитиме висновок про його існування чи відсутність виключно на підставі наданих заявником документів.

ІІ. Документи другої групи вражають численністю, але їх підготовка/збір зазвичай не викликає труднощів. Тим не менше, не варто проявляти недбалість в цьому питанні, оскільки неналежне/неповне оформлення встановленої форми заяви та/або ненадання документів, передбачених у ній, буде підставою для відкладення розгляду заяви (максимально на двадцять один робочий день) на підставі пунктів 6.5, 6.8 Регламенту ТПП.

Проформи заяв про засвідчення форс-мажорних обставин в різних ситуаціях розміщені на сайті ТПП України, там же містяться зразки їх заповнення. До заяви про засвідчення форс-мажору додаються документи, перелік яких міститься в тих же проформах заяв.

ТЕМА: Коронавірус COVID-19: клопотання про відкладення судового засідання

Процедура видачі сертифікату про форс-мажор детально розписана в розділі 6 Регламенту ТПП. Загальний строк розгляду документів – до 7 робочих днів із дня звернення суб’єкта господарювання та протягом 21 робочого дня – з дня звернення фізичної особи. Та, як вже зазначалось вище, ТПП вправі продовжити строк такого розгляду максимально на 21 робочий день.

Оплата послуг із затвердження форс-мажору здійснюється відповідно до визначених нею тарифів. Вони розміщені на сайті ТПП України (https://ucci.org.ua/tarifi-rakhunok-akti). За цим же посиланням можна визначити вартість послуги із засвідчення форс-мажору (зокрема, за звичайним тарифом за договорами, укладеними між резидентами України, вона становить наразі 4 317,00 грн без ПДВ). На вказаній сторінці є можливість завантажити необхідні бухгалтерські документи. Суб’єктам малого підприємництва сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин видається безкоштовно.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів ТПП може прийняти рішення про засвідчення форс-мажору або про відмову в цьому.

В першому випадку видається сертифікат про форс-мажор на бланку ТПП, за бажанням заявника українською або російською мовою. Сертифікат може бути видано додатково іноземною мовою (мовою договору, контракту, угоди), із зазначенням про це в заяві.

Важливо, що форс-мажор може бути засвідчений ТПП лише по кожному договору окремо. Тому заяву та додані до неї документи необхідно готувати в розрізі кожного договору окремим пакетом (комплектом).

Слід взяти до уваги, що виданий сертифікат про форс-мажор не можна визнати недійсним та/або скасувати в судовому порядку. Наразі сталою є практика, згідно із якою сертифікат про форс-мажор не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), який може бути оскаржений в господарському суді, оскільки він не породжує прав і обов’язків для позивача та йому не адресований, а є лише результатом практичної діяльності торгово-промислової палати з визначених питань. Сертифікат, дійсність якого оспорюється, не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов’язкового характеру для суб’єктів таких відносин. Тому суди припиняють провадження у справах зі спорів про визнання недійсним та скасування сертифіката ТПП України (див., наприклад, постанови ВГСУ від 07.09.2016 у справі № 910/6240/16 та від 18.02.2016 у справі № 910/24738/15).

Відповідь про відмову в засвідченні форс-мажору ТПП готує у разі ненадання заявником після встановленого строку додаткових пояснень, документів, доказів.

Слід пам’ятати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 805/2078/15-а дійшла висновку, що спір про визнання протиправною відмови ТПП України в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зобов’язання ТПП України видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Захист порушеного, на думку позивача, права на отримання такого сертифікату має відбуватися за правилами господарського судочинства.

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 26.03.2018 у справі № 910/7036/17 зазначив, що «позивач вимагає від суду фактично підмінити Торгово-промислову палату України, що є неприпустимим, оскільки саме до повноважень зазначеного органу в силу положень ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» віднесено засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб».

Тому, отримавши від ТПП відмову у засвідченні обставин непереборної сили, зацікавлена особа може або повторно звернутись до ТПП після виправлення тих недоліків, які були вказані у відповіді про відмову в засвідченні форс-мажору (п. 6.15 Регламенту ТПП) та сподіватись на позитивне вирішення питання на цей раз, або ж доводити наявність форс-мажору в суді на підставі тих документів, які подавались до ТПП.

Згадайте новину: Рада признала карантин из-за коронавируса форс-мажорным обстоятельством

Юридичні наслідки форс-мажору

Непереборна сила згідно зі ст.617 ЦКУ (Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV) та ч.2 ст.218 ГКУ (Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV) є підставою звільнення особи від відповідальності за порушення зобов’язання.

Тож, за загальним правилом, настання форс-мажорної обставини не звільняє особу від виконання зобов’язання, яке передбачене договором. Відтак, якщо у погодженому сторонами застереженні про форс-мажор, яке міститься у відповідному договорі, не міститься положень щодо впливу форс-мажору на виконання сторонами їхніх обов’язків, такі зобов’язання є чинними та обов’язковими для виконання сторонами.

Тому в наведених на початку статті випадках постачальник товару повинен буде його доставити в магазин одразу після відкриття ТРЦ, а організатор конференції - провести її після зняття відповідної заборони. Звичайно ж, якщо сторони під час дії карантину не змінять відповідні умови договору чи взагалі не припинять його дію. Ми ж рекомендуємо у всіх майбутніх договорах (чи в змінах до існуючих) у застереженні про форс-мажор включати наступну умову:

«У разі існування форс-мажорних обставин понад двох місяців, будь-яка Сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору. У такому разі Сторона повинна письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) проінформувати іншу Сторону про свою відмову від Договору. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов’язана надати іншій Стороні документ(и), виданий(і) Торгово-промисловою палатою України, яким(и) засвідчене існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) понад трьох місяців. У цьому випадку Договір вважається розірваним з дня отримання Стороною повідомлення про відмову іншої Сторони від Договору або з п’ятого календарного дня з дати направлення Стороною повідомлення про відмову від Договору (залежно від того, яка подія станеться раніше)».

Опубліковано: журнал БухгалтеріяЮА № 12 від 23.03.2020 р, ст. 6-11.

Автор статті: Ірина ВИСІЦЬКА, адвокат, партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери».