Формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив («або»-«або») способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає процесуальним положенням. (ВП ВС №990/150/23 від 22.02.2024 р.)

Фабула судового акту: В своєму позові до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, однією із вимог позивач виклав так:

- визнати протиправним висновок ВККС України, викладений у додатку 5 до рішення про те, що він "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у КЦС ВС;

- або зобов`язати ВККС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність порушених таким висновком;

- або прийняти рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Позивач посилався на ст. 245 КАС України. Проте ВС КАС, як суд першої інстанції у цій справі повернув позов. Однією з підстав Суд зазначив, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

Позивач звернувся до ВП ВС як до суду апеляційної інстанції, за скасуванням ухвали ВС КАС, однак, щодо «альтернативних» позовних вимог, ВП ВС вказав:

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

У пункті 10 частини другої ст. 245 КАС України дійсно передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Так, згідно із частиною другою ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Але - за змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов'язком визначення способу захисту.

Отже, у цій справі: ВП ВС погодилась з висновком суду першої інстанції, зокрема враховуючи вимоги процесуального закону, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

“Крім того, чітке визначення предмета позову та суті спірних правовідносин має значення, зокрема, і для правильного обчислення строку звернення до суду” - вказав Суд.

Аналізуйте судовий акт: Визнання певних дій зловживанням процесуальними правами здійснює виключно суд, керуючись власним розсудом та виходячи з обставин справи. (ВС КАС, справа № 160/4787/20 від 20.04.2023 р.);

ВС надав оцінку поняттю «значного суспільного інтересу» та «виняткового значення» справи (Ухвала ВС КАС №420/8512/20 від 05.04.2021 р.);

На підставі експертизи можна перевірити правильність визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню з органу місцевого самоврядування. (ВС КАС, справа № 380/25725/21 від 15.05.2023 р.);

Порушення принципу «юридичної визначеності» - це коли відповідачу безпідставного поновлено пропущений процесуальний строк. (ВП ВС, справа № 643/5369/16 від 22.06.2023 р.).

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 990/150/23

Провадження № 11-192заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 (судді Єзеров А. А., Коваленко Н.М. Кравчук В. М., Рибачук А.І., Чиркін С. М.) у справі № 990/150/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. 25.07.2023 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія ), у якій позивач просив:

- визнати протиправним і скасувати останній абзац пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який був викладений Комісією у рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13.02.2018, а саме (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту", залишивши попередню редакцію Положення;

- визнати протиправним висновок ВККС України, викладений у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18, про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)), або зобов`язати ВККС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або прийняти рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків, а саме:

- уточнити позовні вимоги з відповідним обґрунтуванням; зазначити конкретні вимоги до суду відповідно до способів захисту порушеного права (свободи, законного інтересу), визначених частиною першою статті 5 КАС України;

- подати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 2 147,20 гривень;

- чітко зазначити, коли він дізнався про ймовірне порушення своїх прав та інтересів. У разі пропуску строку звернення до суду із цим позовом позивач повинен подати заяву про поновлення строку на звернення до суду.

3. 07.08.2023 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої додано скан-копію квитанції про сплату судового збору в розмірі 2147,20 гривень.

4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії в частині вимог про визнання протиправним та скасування останнього абзацу пункту 3 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який Комісія виклала в рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13.02.2018, такого змісту (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту".

5. Цією самою ухвалою повернуто позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язання Комісії вчинити необхідні дії для відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), які Комісія порушила своїм висновком, або ухвалення рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, які Комісія порушила висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), котрий не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

6. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині її вимог і подав апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду.

7. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 апеляційну скаргу задоволено частково.

8. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку ВККС у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язання Комісії вчинити необхідні дії для відновлення права позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), які Комісія порушила своїм висновком, або ухвалення рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, які Комісія порушила висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), котрий не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, скасовано, а справу в означеній частині заявлених позовних вимог направлено для продовження розгляду до цього самого суду.

9. Постанова апеляційної інстанції у цій справі мотивована тим, що у розумінні норм частини другої статті 123 та частини шостої статті 169 КАС України питання про повернення позовної заяви в частині без розгляду у зв`язку з тим, що позивач не усунув її недоліків, мав би вирішувати колегіальний склад суду, визначений за результатами автоматизованого розподілу справи.

10. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 повернуто ОСОБА_1 його позов до Комісії в частині вимоги про визнання протиправним висновку ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Cуду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України), або зобов`язання ВККС України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або прийняття рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України).

11. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зазначив підстав для поновлення строку на оскарження вказаного висновку ВККС України, а доводи ОСОБА_1 про те, що строк на його оскарження не розпочався, ґрунтуються на неправильно тлумаченні чинного законодавства.

12. Щодо уточнення позовних вимог з відповідним обґрунтуванням суд першої інстанції зазначив, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

13. Не погодившись із зазначеною вище ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 15.12.2023 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи подав апеляційну скаргу.

14. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що він звернувся з проханням, а не з позовною вимогою про визнання протиправним висновку ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 КАС України).

15. Проте суд першої інстанції замість вирішення прохання позивача про застосування частини третьої статті 245 КАС України у разі задоволення позову з обранням визнаного судом доцільного ефективного способу захисту (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), самовільно вийшов за межі позовних вимог, визнавши прохання позивача позовною вимогою, змусив позивача сплатити судовий збір та відмовив у прийнятті його позовної вимоги.

16. Крім того, позивач вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною й у разі, якщо звернення до суду про застосування частини третьої статті 245 КАС України вважати позовною вимогою.

17. Право на захист честі, гідності та ділової репутації без обмеження строків звернення до суду гарантувалось у законодавстві України до прийняття КАС України в 2005 році та гарантується до цього часу, зокрема в Цивільному кодексі України.

18. Позивач також вказує, що незаконним є повернення "позовної вимоги" замість відмови в прийнятті "вимоги" до розгляду, оскільки спори про захист честі, гідності та ділової репутації не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина перша статті 170 КАС України).

Рух апеляційної скарги

19. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Скаржнику повідомлено про недоліки апеляційної скарги та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для їх усунення шляхом надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

20. На виконання вимог зазначеної ухвали Великої Палати Верховного Суду скаржником усунуто встановлені судом недоліки шляхом направлення платіжного доручення від 25.01.2024 про сплату судового збору.

21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.01.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023, а ухвалоювід 15.02.2023 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України.

Позиція інших учасників справи

22. На момент розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ВККС України до Великої Палати Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

23. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

24. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

27. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

28. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

29. Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

30. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

31. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

32. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

33. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

34. Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

35. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

36. Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

37. Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

38. ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним висновок ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 №323/зп-18, а далі просить суд або зобов`язати Комісію вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС України), порушених таким висновком, або прийняти рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС України висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС України), який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

39. Суд першої інстанції зазначив, що у пункті 10 частини другої статті 245 КАС України дійсно передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

40. Також згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

41. За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

42. Суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

43. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема враховуючи вимоги процесуального закону, що формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.

44. Крім того, чітке визначення предмета позову та суті спірних правовідносин має значення, зокрема, і для правильного обчислення строку звернення до суду.

45. Відповідно до пунктів 3 та 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

46. За змістом частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

47. Згідно із частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

48. Позовна вимога про визнання протиправним висновку ВККС України у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 стосується проходження публічної служби, і строк звернення до суду із цим позовом складає один місяць з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

49. У заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначає, що він дізнався про зміст рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18 в 2019 році, вже після виключення його з числа кандидатів. При цьому вважає, що строк на звернення до суду не пропущений, оскільки такий строк ще не розпочався, зазначаючи таке:

"Якщо ж вважати, що вимога стосується проходження публічної служби, то в такому разі право на захист цього права (і відповідно початок строку на звернення до суду) може виникнути лише у разі задоволення судом першої позовної вимоги - визнання протиправним окремої частини нормативного акту, на підставі якої був прийнятий акт індивідуальної дії, що позивач "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного суду".

Отже строк звернення до суду не пропущений, оскільки цей строк ще не розпочався".

50. Суд першої інстанції зазначив, що такі доводи позивача є помилковими з огляду на те, що висновок ВККС України, викладений у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18, про відмову в допуску ОСОБА_1 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проходження співбесіди", визнання таким, що не склав іспиту, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду та припинив участь в оголошеному 02.08.2018 конкурсі на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, є індивідуальним правовим актом, який може бути окремим предметом оскарження, і на який не поширюються положення частини третьої статті 264 КАС України, а поширюються норми частини другої статті 122 КАС України.

51. З матеріалів справи встановлено, що до суду першої інстанції з цим позовом позивач звернувся 25.07.2023 через підсистему "Електронний суд", а відтак, ним було пропущено встановлений статтею 122 КАС України строк для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

52. Європейський суд з прав людини у пункті 27 рішення від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

53. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки звертаючись із цим позовом, позивач не зазначив підстав для поновлення строку на оскарження оспорюваного висновку ВККС України, а доводи ОСОБА_1 про те, що строк на його оскарження не розпочався, ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

54. Інші міркування і твердження позивача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

56. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 28.11.2023 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

58. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

59. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 316 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. Желєзний Л. Ю. Кишакевич В. В. КорольО. В. Кривенда М. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко