Фактичні шлюбні відносини: особливості спадкування та набуття права власності на майно померлого

Доволі більшого поширення набувають випадки проживання жінки та чоловіка однією сім’єю у так званих фактичних шлюбних відносинах, тобто без офіційної реєстрації шлюбу в органах РАЦс. У цьому контексті виникає запитання: чи має право один із учасників фактичних шлюбних відносин на спадкування у разі смерті іншого та у якому порядку це відбувається?

Як зазначає Верховний Суд України у п.21 постанови Пленуму №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст.1261 ЦК України. Разом з тим, ст.1264 ЦК України визначає право особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, на спадкування в порядку четвертої черги спадкоємців за законом.

У зв’язку з цим, для отримання права на спадкування у випадку смерті жінки чи чоловіка, які проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, потрібне звернення зацікавленої особи до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю з спадкодавцем.

Разом з тим, варто не забувати про положення ст.1258 ЦК України, відповідно до якого, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Таким чином, перед зверненням до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю з спадкодавцем, варто пересвідчитись чи немає у померлого спадкоємців першої, другої та третьої черги, дізнатись чи претендують вони на спадкове майно, чи немає підстав для усунення їх від спадкування, тощо.

За загальним правилом, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами в порядку окремого провадження. Разом з тим, варто врахувати наступне:

• у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (постанова Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»);
• справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними (п.2.постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 року у справі № 653/4595/17, провадження №61-46648св18, вказує: визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Оскільки із заяви про встановлення факту вбачається, що заявник фактично претендує на подальше оформлення спадщини, а у спадкодавця наявними є і інші спадкоємці, залишення заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право відповідає положенням закону.

У постанові від 08.05.2019 року у справі № 454/1106/17, провадження № 61-17353св18, Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції щодо залишення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки без розгляду на підставі того, що суд першої інстанції не з`ясував чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця та не встановив коло спадкоємців померлого. Апеляційний суд виявивши спір про право, відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Натомість, у постанові від 07.11.2018 року у справі №336/709/18-ц, провадження № 61-39374св18, Верховний Суд скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкриття окремого провадження у справі, оскільки судами не було встановлено того, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому ЦК України, який би оспорював право заявниці на прийняття спадщини.

Читайте статтю: Як поділити майно, набуте у фактичних шлюбних відносинах?

Таким чином, за наявності інших спадкоємців, які заперечують щодо права особи на спадкування в порядку ст.1264 ЦК України, факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю встановлюється судом у позовному провадженні, оскільки наявним є спір про право.

Окрім цього, особливістю спорів даної категорії є те, що разом із встановленням вищезазначеного факту для подальшого оформлення спадкових правовідносин, на підставі ст.74 СК України також може пред’являтись вимога про визнання права власності позивача на майно померлого, як частку у праві спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу та виключення такого майна із спадкової маси. У зв’язку з цим, у випадку звернення особи, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах з спадкодавцем до суду із вказаними позовними вимогами, розгляд справи також буде відбуватись в порядку позовного провадження.

Верховний Суд України у п.21 постанови Пленуму №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», зазначає, що при вирішенні спору про право на спадщину четвертої черги спадкоємців за законом, судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім'ю скла дають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 ррку у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Верховного Суду від 23.05.2020 року у справі №686/8440/16-ц, провадження №61-15699св19).

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 695/1732/16-ц, провадження № 61-38901св18).

Таким чином, доказуванню підлягає факт проживання жінки/чоловіка разом з померлим однією сім'єю, їх пов’язаність спільним побутом, взаємними правами та обов'язками.

Приміром, про наявність сімейних відносин може свідчити реєстрація місця проживання та (або) фактичне проживання за однією адресою з спадкодавцем. Разом з тим, відсутність такої реєстрації за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18). До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 05.02.2020 року у справі № 712/7830/16-ц, провадження № 61-28377св18, вказавши, що факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Іншими доказами проживання однією сім’єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов’язаннями іншого; спільна участь у питаннях життєзабезпечення сім’ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту; спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, догляду за місцем поховання, тощо.

Для обґрунтування позиції у даній категорії спорів часто використовують і показання свідків, якими можуть бути родичі, сусіди, спільні друзі, тощо. Однак, як зазначає Верховний Суд, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 129/2115/15-ц, провадження № 61-2080св18).

Доказуванню може підлягати і віднесення майна померлого до об`єктів права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які перебували у фактичних шлюбних відносинах:

• Саме перебування у шлюбних відносинах без установлення факту ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1026цс15);
• Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю (постанова від 05.02.2020 року у справі № 712/7830/16-ц, провадження № 61-28377св18);
• Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно (постанова Верховного Суду України від 20.02.2012 року у справі № 6-97цс11).

Встановленню судом підлягає і те, чи перебували чоловік і жінка під час фактичних шлюбних відносинах в зареєстрованих шлюбах з іншими особами. Так, аналіз ст.74 СК України дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 759/4596/18, провадження № 61-3852св19).

Набрання законної сили рішенням суду у зазначеній категорії спорів є підставою, для звернення до нотаріуса щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину та (або) підставою набуття права власності на частку в майні померлого в порядку ст.74 СК України. Фактично, позивач може набути право власності на частину майна померлого, як на спільну сумісну власність осіб, що перебували у фактичних шлюбних відносинах, а щодо іншої частини – отримати свідоцтво про право на спадщину з врахуванням ст.1258 ЦК України.

В контексті отримання права на спадкування, офіційне оформлення шлюбних відносин дозволяє суттєво зекономити час та грошові кошти, адже в такому випадку один із подружжя є спадкоємцем першої черги за законом та встановлення факту проживання однією сім’єю із спадкодавцем не вимагається.

Автор статті: Бобак Оксана Василівна