ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 712/7830/16-ц

провадження № 61-28377св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Черкаська міська рада, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга черкаська державна нотаріальна контора,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

6 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга черкаська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права на спадкування.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується актовим записом № 2975 від 24 листопада 2015 року, складеним Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції, з якою він перебував у фактичних шлюбних відносинах з січня 2004 року по день її смерті.

Позивач зазначив, що у 2003 році він на заробітках в Італії познайомився з ОСОБА_3 , яка також там працювала, і між ними виникли романтичні стосунки та справжні почуття, тому вони вирішили проживати разом однією сім`єю. До 2006 року вони працювали та проживали в Італії, потім повернулися до України і далі будували їх стосунки. Після повернення в Україну позивач придбав у АДРЕСА_3 , де вони разом спільно проживали.

У ОСОБА_3 була власна квартира АДРЕСА_4 , яку вони здавали в оренду.

Позивач зазначає, що вони проживали з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім`ї, взаємно турбувались один про одного і допомагали один одному, будували свої стосунки на почуттях взаємної любові та поваги.

У ОСОБА_3 була вроджена вада серця, недостатність трикуспідального клапана і не очікувано ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла, причиною смерті стала кардіопатія.

Він повністю самостійно організував поховання ОСОБА_3 , адже фактично був її чоловіком, дітей в них не було. Позивач ОСОБА_1 вважає, що між ними існували стабільні стосунки, притаманні подружжю. Разом вони подорожували, проводили вільний час зі спільними друзями. Він надавав дружині допомогу, яка за станом здоров`я працювати не могла останній рік життя.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_4 . У шестимісячний строк, визначений для подання заяви про прийняття спадщини, він звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори, однак оформити спадкові права не може, тому просить у судовому порядку встановити факт його проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки.

26 січня 2016 року до Другої черкаської державної нотаріальної контори також надійшла заява про прийняття спадщини від сестри його дружини - ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем другої черги за законом. Позивач вказує, що зі своєю сестрою ОСОБА_3 не спілкувалась більше 20 років, відносин не підтримувала.

З урахуванням викладених обставин просив суд встановити юридичний факт проживання його та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 і надати йому право на спадкування після ОСОБА_3 разом зі спадкоємцями другої черги.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 29 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 до Черкаської міської ради і ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 .

Надано ОСОБА_1 право на спадкування після ОСОБА_3 разом зі спадкоємцями другої черги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості і доведеності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, оскільки вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки подружжя, спільно як подружжя відвідували знайомих та друзів, планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, що підтверджується показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Суд також дійшов висновку про задоволення вимог щодо визнання права на спадкування позивачем після ОСОБА_3 , посилаючись на частину другу статті 1259 ЦК України, згідно з якою фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Такі висновки суду обґрунтовані показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , показаннями експерта ОСОБА_7. та висновком спеціаліста від 25 липня 2016 року № 15.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2017 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції надав помилкову правову оцінку доказам у справі, що призвело до неправильного її вирішення, оскільки позивач не навів належних та допустимих доказів дійсного перебування у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції критично поставився до показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки кожен із свідків показав про те, що ОСОБА_3 отримувала пенсію, здавала квартирантам кімнати в своїй трикімнатній квартирі, від чого отримувала дохід 1 400 грн щомісячно, що суперечить твердженню позивача про те, що саме він утримував ОСОБА_3 . При цьому жодних підтверджень про доходи позивача, його місце працевлаштування за такий значний проміжок проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у матеріалах справи немає. Жоден зі свідків не вказав, де позивач працював і ким, які доходи мав, які гроші заробляв і чи дійсно витрачав їх спільно з ОСОБА_3 на потреби сім`ї.

Колегія суддів, дослідивши та перевіривши наявні у матеріалах справи докази, дійшла висновку про відсутність належних доказів того, що позивач взагалі працював і отримував дохід, розмір якого дозволяв утримувати хоча б себе.

Таким чином, суд дійшов висновку, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю зі спадкоємцем, ведення з нею спільного господарства та існування спільного бюджету ОСОБА_1 не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки відомостям, що містяться в письмових доказах, наявних у справі, щодо місця проживання ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку не довів факт проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу.

Крім того, суд зазначив про безпідставність залучення до участі у справі як співвідповідача Черкаської міської ради за наявності спадкоємця другої черги за законом ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини після смерті рідної сестри ОСОБА_3 , на що суд першої інстанції не звернув уваги, задовольнивши позовні вимоги позивача і до Черкаської міської ради, хоча будь-які підстави для задоволення таких вимог відсутні.

Також суд виходив з безпідставності посилань в рішенні суду першої інстанції на показання допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_7, оскільки такий не є експертом, що вбачається із матеріалів справи, і повноважень давати заключення щодо того, чи потребувала ОСОБА_2 сторонньої допомоги і постійного нагляду, немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просить рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

На думку заявника, ним доведено факт спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки вони перебували у фактичному шлюбі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки подружжя, спільно як подружжя відвідували знайомих та друзів, планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, що підтверджується показаннями свідків, допитаних у суді першої інстанції.

Вважає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2017 року є законним та обґрунтованим та безпідставно скасоване судом апеляційної інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції (актовий запис № 2975 від 24 листопада 2015 року), після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_4 .

5 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , однак отримав відмову, оскільки з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебував.

26 січня 2016 року сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулася до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що він і ОСОБА_3 з 2004 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім`ї, взаємно турбувались один про одного і допомагали один одному, будували свої стосунки на почуттях взаємної любові та поваги.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу задоволенню не підлягають, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю, ведення спільного бюджету ОСОБА_1 не надано.

Докази, наведені судом першої інстанції, зокрема показання свідків, обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції неналежними, оскільки вони не підтверджують вказаних ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Щодо позовної вимоги про надання ОСОБА_1 права на спадкування після ОСОБА_3 разом зі спадкоємцями другої черги Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх зазначених обставин.

Установлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у порядку позовного провадження не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, які закон визначає підставами для зміни черговості спадкування.

Враховуючи вказані норми матеріального права та фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зміни ОСОБА_1 черговості одержання права на спадкування після ОСОБА_3 .

Так, у справі яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що спадкодавець отримувала пенсію та дохід від здачі в оренду своєї квартири, а позивач не довів факту надання ним матеріальної допомоги спадкодавцю протягом тривалого часу.

Факт надання позивачем матеріальної допомоги спадкодавцю обґрунтовувався лише показами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які не змогли підтвердити джерело отримання ними такої інформації. При цьому доводи касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції цих показань не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на основі оцінки всієї сукупності наданих сторонами доказів.

Також Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду щодо безпідставності посилання у рішенні суду першої інстанції на пояснення допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_7, оскільки останній не є експертом у розумінні закону, що підтверджується матеріалами справи.

Верховний суд погоджується із висновком апеляційного суду про безпідставність залучення до розгляду справи як співвідповідача Черкаської міської ради при наявності спадкоємця другої черги за законом ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини після рідної сестри ОСОБА_3 , на що суд першої інстанції не звернув уваги, безпідставно задовольнивши позовні вимоги позивача і до Черкаської міської ради.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи, згідно з якими касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У зв`язку з цим суд не приймає та не оцінює нові докази, які були додані ОСОБА_1 до касаційної скарги.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов