Чотири складові принципу добросовісності навела суддя ВС Наталія Сакара

Найбільш логічним є розуміння принципу добросовісності саме як загальноправового принципу. Адже принципи — це вимоги до поведінки, недотримання яких призводить до певних процесуальних наслідків

На цьому акцентувала суддя Касаційного цивільного суду Наталія Сакара під час лекції для суддів місцевих загальних судів, інформує «Закон і Бізнес».

Вона зазначила, що принцип добросовісності є загальноправовим і суди дедалі частіше застосовують його у практиці. Так, зокрема, у постанові від 31.01.2019 у справі №753/21967/15-ц КЦС зробив висновок, що особа, яка звернулася до суду, повинна цікавитися результатами розгляду звернення. Суд робив усе можливе, щоб повідомити особу про такі результати – направляв документи на адреси, вказані особою в поданих до суду документах. Однак особа не реагувала належним чином, що є недобросовісною поведінкою. Тож КЦС залишив касаційну скаргу на відмову у відкритті апеляційного провадження без задоволення.

Суддя зауважила, що в судовій практиці добросовісність, з одного боку, розглядається як фундаментальна засада цивільного судочинства (принцип), з іншого — як стандарт певної поведінки, і, серед іншого, добросовісність розглядається через такий аспект, як належне здійснення цивільних процесуальних прав та обов’язків.

Читайте статтю: Про недійсні правочини, завдану війною шкоду, принцип добросовісності, поділ майна подружжя розповіли судді ВС

Н.Сакара навела чотири складові цього принципу:

заборона зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 44 ЦПК);

вимога добросовісного виконання процесуальних обов'язків (ч. 3 ст. 27 ЦПК (в редакції 2004 року), ч.1 ст.44 ЦПК);

процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium);

заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя — вводити суд в оману, використовувати втрачені процесуальні можливості.

Суддя також звернула увагу на постанову КЦС від 3.06.2020 у справі №318/89/18. В ній зроблено висновок, що зловживання процесуальними правами — це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.

Читайте статтю: Судді КЦС ВС Синельников та Бурлаков розповіли про визначення місця проживання дитини і застосування принципу добросовісності в цивільних спорах

Крім того, у цій постанові зазначено, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова в захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Лекція відбулася в рамках підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів, яку рганізувала Національна школа суддів.