АвтоПОЗОВИ за автоШТРАФИ

Як діє фіксація порушень ПДД в автоматичному режимі і як з цим працюють виконавці, банки та суди столиці.

День автомобіліста 2020 р. був затьмарений Днем виборів 25 жовтня 2020 р., але активне наповнення бюджету патрульною поліцією напередодні політичних змагань почалося ще 1 червня 2020 р. В цей день запрацювала система фіксації адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху у автоматичному режимі, що стає все більш актуальним для автоводіїв та автоадвокатів. Через автоподорож трасою Київ-Одеса у середині червня власне сама отримала за один день одразу дві постанови про порушення ПДД через перевищення швидкісного режиму. За їхнім змістом загадковою обставиною були дані про ділянку дороги, де мій рух зафіксований поліцейською відеокамерою вимірювального приладу «Каскад». Постанови інспекторів патрульної поліції про накладення адмінстягнення містили відповідну інформацію у доволі зашифрованому вигляді. Умовна дешифровка хаотичного набору цифр (М-05 19+400) міститься хіба що на сайті МВС України, де зазначено про обмеження швидкості на невизначеній ділянки траси у 50 км/ч https://mvs.gov.ua/ua/pages/7580_Adresi_kamer_fotovideofiksacii.htm.

Проте, перевірити наявність таких знаків на відповідному шляху водію не вдасться. Тому припускається, що поліції слід вірити на слово. Виходячи з даних постанови, переміщуючись по трасі, я дозволила собі швидкість у 87-88 км/год, чим перевищила поліцейську норму на 37-38 км/год. Більшість водіїв звісно відмовились б подорожувати зі мною, бо такий уповільнений рух прямування з Києва до Одеси мало кому властивий. Доданий до постанови відеозапис камер не надало змогу переконатися у швидкісному проїзді водієм саме тієї частини дороги, на якій начебто встановлено обмеження у русі. Зауважу, згадування про географічні координати міститься лише у ч. 4 ст. 14-2 КУпАП, що стосується порушення не швидкості, а правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів.

Читайте статю: Поліція безпідставно склала протокол: як стягнути моральну шкоду. Коментар адвоката Олександра Вишневого.

До того ж, доступ до їх дешифрування має бути як у водія, так і у судді, що розглядатиме відповідну справу. Інакше поліції прийдеться по кожній справі залучати в судових процес експертів або принаймні спеціалістів для доведення обставин порушень. На щастя, презумпція невинуватості передбачає доведення факту та обставин скоєння порушення правоохоронним органом, а не водієм (ч. 2 ст. 71 КАСУ). Аналогічне підтверджує і постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/90264746.

Отже, вірність професійній деформації адвоката не дозволила сплатити 127 грн 50 коп штрафу за кожне інкриміноване порушення. З метою оскарження постанов було ініційовано два позови у столичних районних судах. Для різноманітності двох різних: Оболонському райсуді м. Києва – за місцем проживання позивача та Солом’янському райсуді м. Києва – за місцем знаходження відповідача згідно правил альтернативної підсудності за ч. 1 ст. 25 КАСУ. Як сучасний правник, використала підсистему Електронний суд, не дивлячись на непереборні складнощі, що часом створюють її розробники. Слід зазначити, що ці два суди повноцінно беруть участь у електронному квесті. Проте, не раджу подавати через ЕС позов до Голосіївського районного суду м. Києва, бо використання цього модуля ЄСІТС стане підставою для залишення позовної заяви без руху. Такі реалії принципу юридичної визначеності та єдності у впроваджені цифрових технологій в судовій системі України.

Читайте статтю: Все ж таки, чи встановлено законом відповідальність за керування автомобілем у стані сп’яніння

Цікавим аспектом та одним з правових аргументів було те, що обидві постанови патрульної поліції стосувались одного триваючого порушення, зафіксованого з різницею в 6 хвилин у часі. На думку патрульної поліції, зниження водієм швидкості на 1 км/ч під час руху за загальним перевищенням, фіксація порушення двома різними техпристроями та обробка даних двома різними інспекторами кваліфікується як два різних правопорушення, кожне з яких потребує сплати окремого штрафу. Статтю 61 Конституції України та фундаментальні положення теорії права про заборону притягувати двічі до юридичної відповідальності залишилися поза увагою та повагою.

Читайте статтю: Стаття 130 КУпАП за практикою ЄСПЛ: крайня необхідність (частина 7)

Організаційно-процесуальною особливістю стало те, що через липневу спеку розгляд справи у Оболонському районному суді м. Києва було одразу призначено на кінець січня 2021 р. http://reyestr.court.gov.ua/Review/90143484. Сподіваюсь, Солом’янський райсуд м. Києва стане флагманом у формуванні практики оскарження постанов патрульної поліції хоча б у 2020 році.

P.S. Пам’ятка про важливі моменти:

1. Мотивувальними факторами добровільної та вчасної сплати штрафу є зменшувальні суми за сумлінного підходу та збільшувані за ігнорування накладеного стягнення. Так, розмір штрафу, сплаченого протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови, дорівнює 50% суми (ст. 300-1 КУпАП), до 15 днів – 100%, після 15 днів – 200% (ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП), після 30 днів – примусове виконання разом із стягненням додаткових сум виконавчого збору та інших витрат (ч. 2 ст. 300-2 КУпАП, ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
2. Зупинити перебіг зазначених строків можна оскарженням постанови інспектора поліції до вищестоящого органу чи вищестоящої посадової особи (строк подачі скарги відсутні) або до суду (протягом 10 днів з дня набрання сили – вручення постанови/відмови у отриманні), п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 288, ч. 3 ст. 300-2 КУпАП. До слова, суди плутають момент набрання чинності постановою і обчислюють строк з дня винесення постанови, а не отримання її водієм. Про практику виправлення цих недоліків Верховним Судом свідчить постанова КАС ВС від 12 червня 2020 року по справі №686/28291/19, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89793118.
3. Останньою, хоча і недоладною судовою практикою by Велика палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №543/775/17, що змінює давню усталену позицію є обов’язкова сплата судового збору за оскарження постанов поліції про адмінстягнення http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88952415, до якої справедливо додана колективна окрема думка цілих сімох суддів, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89107411. Велику палату ВС не збентежила недвозначна норма ч. 3 ст. 288 КУпАП про звільнення від сплати державного мита особу, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення. Гра з термінами «державне мито» та «судовий збір» стала властива і вищому судовому органу.
4. Примусове виконання постанов поліції, що починається зі спливом 30 днів з моменту вручення постанови за ч. 2 ст. 300-2 КУпАП, до 01.08.2020 був утрудненим. Адже затверджена Інструкцією МВС України № 13 від 13.01.2020 форма постанови не містила обов’язкових реквізитів до виконавчого документу, що вимагала ч. 1 ст. 4 Закону України про виконавче провадження», а саме неможливість ії видання у електронній формі. Це було підставою для повернення постанови стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення (п. 6 ч. 4 зазначеної норми). Правда, МВС України швидко звернуло увагу на цю проблему та оперативно протягнуло через Верховну Раду України законопроект від 19.06.2020 № 3707 про внесення змін до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо впровадження електронної форми виконавчого документу, що був миттєво прийнятий як закон 15.07.2020 р. і набрав чинності 01.08.2020 р., https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/797-20#n.2
5. Після усунення перешкод примусового виконання, несплата штрафу стала тягнути накладення арешту на рахунки у Приватбанку та інших банківських установ, які наразі залюбки виконують вимоги державного виконавця (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, всупереч ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за сприяння банку до останнього часу накладав арешт не лише в межах суми боргу, а і на всю суму коштів, наявних на рахунку. І нехай там спочивали мільйони, все одно до моменту сплати в бюджет боргу у 510 грн, розпоряджатися ними було заборонено. Через це по власній справі позовні заяви до суду отримав не лише Департаменту патрульної поліції, а й державна виконавча служба. Це практика по адмінправопорушеннях у сфері дорожнього руху, зафіксованих в будь-якому режимі, правила та підходи є ідентичними. У напівзаконному наповненні держбюджету, органи патрульної поліції зайняли передову позицію, що надавало їм преференцій у перевищенні посадових повноважень за допомогою банків та виконавців. Проте, обурення юристів-водіїв, ініціювання судових процесів, подача скарг до Міністерства юстиції України сприяли перегляду позиції державних структур хоча б в частині арештів коштів. Остання практика свідчить про накладення заборони у розпорядженні рахунком лише у межах суми штрафу.
6. Питання про сплату штрафів власниками транспортних засобів за правопорушення інших осіб, що кермували автівкою, – тема іншої публікації. Лише зазначу один важливий момент, зафіксований практикою: правило ч. 2 ст. 14-1 КУпАП в Департаменті патрульної поліції принципово не працює, бо процесуальна лінь та гонитва за поповненням бюджету напередодні виборів перемогли вимоги закону.

P.S.-2 Наприкінці ділюся з колегами та водіями проектом позову, що може стати в нагоді у захисті прав та законних інтересів.Цей проект ввійшов у перелік шаблонів процесуальних документів підсистеми Електронний суд.

https://drive.google.com/file/d/1rkuA36u1dBdDJGjsQO6skwngf1jx4i9D/view?usp=sharing

Автор статті: Островская Мария