Якщо зарплата неофіційна. Чи зобов'язані банки розкривати податковій інформацію про рахунки українців

Кожен банк зобов’язаний зберігати банківську таємницю, що включає інформацію про надходження коштів на рахунки. Розкриття останньої можливо у випадках та в обсягах, визначених законодавством.

Наприклад, податкові органи за запитом можуть отримати в банку інформацію про наявність рахунку у фізичної особи. В інших випадках для розкриття інформації потрібне рішення суду. На цьому також акцентує увагу Національний банк України у листі від 09.11.2021 № 18-0005/105354 — інформація про залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки та призначення платежів за такими рахунками відсутня серед переліку банківської таємниці, яка розкривається банками на запит податкового органу.

Згадайте новину: Чи є відповідальність у ФОП за використання власних рахунків фізосіб в роботі?

Інформація про залишки на рахунках фізособи та про рух коштів на ньому банк може передати податковій лише за наявності відповідного судового рішення

Необхідність отримання інформації про стан банківського рахунку фізичної особи може виникнути у разі встановлення податковим органом факту здійснення підприємницької діяльності або за наявності підстав вважати, що фізичною особою порушено податкове законодавство. Тим не менш, до момента звернення до суду із заявою про розкриття банківської таємниці податковий орган має вжити належних заходів щодо збору та перевірки інформації, відповідно до податкового законодавства.

Винятком можуть бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених законодавством. Зокрема, це можуть бути посилання з доказами про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення перевірки тощо.

У випадку, коли людина отримує неофіційну зарплату на свій рахунок, податкові ризики існують для роботодавця як податкового агента працівника. Податковим законодавством чітко перебачено обов’язки роботодавця щодо нарахування та сплати ЄСВ, ПДФО, а також військового збору. Натомість, у фізичної особи не виникає обов’язок щодо подання податкової декларації та сплати податків у разі отримання коштів від податкового агента.

Згадайте новину: Як отримати довідку про доходи: поради ДПС

Кожен банк має внутрішні процедури проведення фінансового моніторингу та використовує ризик-орієнтований підхід щодо кожного клієнта. Тому перевірка джерел походження коштів клієнта може відрізнятися в залежності від банківської установи, ризиковості клієнта та здійснюваних ним операцій.

При здійсненні операцій на суму 400 тисяч гривень та більше банк може запитувати документи про підтвердження джерел походження коштів

Банк формує профіль свого клієнта (вік, соціальний стан, сфера діяльності, розмір доходів, використання банківських послуг, ведення комунікації з банком, тощо). Разом з цим, перевірка джерел походження коштів клієнта може відрізнятися в залежності від банку та застосовуваних ним внутрішніх критеріїв ризиковості клієнта.

Згадайте новину: Фізособа-«єдинник» перерахувала кошти з одного на інший підприємницький рахунок: чи буде дохід?

За загальним правилом, при здійсненні операцій на суму 400 тисяч гривень та більше банк може запитувати документи про підтвердження джерел походження коштів. До момента їх надання банк може "заморозити" ці кошти. На практиці трапляються випадки, коли сума коштів поповнення рахунку фізичною особою становила менше 400 тисяч гривень, але банк просив клієнта надати підтверджувальні документи. У разі "замороження" коштів головне — не панікувати. Необхідно підготувати пояснення та документи.

Автор консультації: Іван Маринюк
Юрист юридичної фірми «Ілляшев та Партнери»

Джерело: Фокус

Лист НБУ від 09.11.2021 р. № 18-0005/105354
Про доступ до публічної інформації

Національний банк України (далі – Національний банк) розглянув <...> запит від 03.11.2021 вих. № 1 про доступ до публічної інформації та в межах компетенції повідомляє таке. <...>

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національний банк згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» (далі – Закон про Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 7 Закону про Національний банк та положень статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі – Закон про банки) Національний банк здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз’яснення щодо застосування таких актів.

Так, постановою Правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006 <...> затверджені Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі – Правила), які визначають вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Відповідно до пункту 14 глави 3 Правил банки, за запитом уповноважених державних органів та осіб, визначених у частині першій статті 62 Закону про банки, надають у паперовому або електронному вигляді згідно з вимогами, викладеними в додатку до цих Правил.

При цьому при заповненні відповідних колонок додатка до Правил банки керуються вимогами пункту 9 глави 3 Правил, згідно з якими банк на запит державних органів, визначених статтею 62 Закону про банки, розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 62 Закону про банки інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його запит щодо наявності банківських рахунків;

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил і застосування положень Закону США «Про податкові вимоги до іноземних рахунків» (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;

в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Виходячи з викладеного, інформація про залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки та призначення платежів за такими рахунками відсутня серед переліку банківської таємниці, яка розкривається банками на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.