ВС/КЦС: Реалізація на публічних торгах частки квартири, яка є спільною частковою власністю допускається навіть і без виділення такої частки в натурі (ВС/КЦС у справі № 641/2498/17 від 10.11.2021)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
ВС/КЦС: Реалізація на публічних торгах частки квартири, яка є спільною частковою власністю допускається навіть і без виділення такої частки в натурі (ВС/КЦС у справі № 641/2498/17 від  10.11.2021) - 0_02808000_1637745753_619e045906df9.jpg

Фабула судового акту: Очевидним є те, що боржники у будь-який спосіб намагаються уникнути виплати своїх зобов’язань та накладення стягнення на належне їм майно. В цій боротьбі кредиторів із боржниками застосовуються усі незаборонені засоби – і неповнолітні діти, і немічні родичи, і будь-які прогалини в законодавстві або ж неоднозначна судова практика.

До уваги читача пропонується досить цікаве судове рішення, яким Касаційним цивільним судом підтверджено законність та обґрунтованість рішень місцевого та апеляційного судів, які захистили інтереси стягувача.

У даній справі боржник звернувся до суду із позовом про визнання визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та застосування наслідків недійсності електронних торгів.

Такі вимоги позивачем обґрунтовано тим, що звернення стягнення на 1/2 частку в майні, що є у спільній частковій власності та належить йому та його батькові можливо лише після вирішення питання про можливість виділення відповідної частки квартири в натурі, оскільки невиділена в натурі ідеальна частка у розмірі 1/2 частини квартири, як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості не задовольняє істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів - предмету договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції у задоволенні даного позову відмовив. Апеляційний суд визнав таке рішення законним.

Не погоджуючись із висновками місцевого та апеляційного судів позивачем до Касаційного цивільного суду було подано скаргу про скасування згаданих рішень та постановлення рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційну скаргу в цілому вмотивовано тими ж доводами, що і позовні вимоги.

В свою чергу КЦС не визнав касаційну скаргу обґрунтованою та у її задоволенні відмовив.

Приймаючи таке рішення КЦС у своїй постанові зазначив, що відповідно до частини першої статті 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Як зазначено в частині першій статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що до переліку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення шляхом його продажу з електронних торгів, відноситься і частка у нерухомому майні боржника, визначена у встановленому законом порядку як окремий самостійний об`єкт власності і це відповідає вимогам статей 190, 366 ЦК України.

Аналізуйте судовий акт: Поділ майна подружжя не рятує від звернення стягнення на предмет іпотеки (ВС/КЦС у справі 381/979/15-ц від 26.05.2021)

Реалізація майна подружжя на публічних торгах без згоди одного з подружжя порушує право останнього на вільне користування і розпорядження ним (ВС/КЦС у справі № 462/518/18 від 01.04.2020)

Реалізація майна подружжя на публічних торгах без згоди одного з подружжя порушує право останнього на вільне користування і розпорядження ним (ВС/КЦС у справі № 462/518/18 від 01.04.2020)

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 641/2498/17

провадження № 61-18993св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Юдіна Олена Сергіївна;

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідачі: міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2019 року у складі судді Григор`єва Б. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області (далі - МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ в Харківській області), державного підприємства «Інформаційний центр» (далі - ДП «Інформаційний центр») Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Юдіна О. С., про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та застосування наслідків недійсності електронних торгів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності він та його батько ОСОБА_4 мають квартиру АДРЕСА_1 . 21 вересня 2015 року відбулися електронні торги по лоту № 95649 із реалізації 1/2 частини зазначеної квартири. Інформація про лот була розміщена не веб-сторінці ДП «Сетам». Указані електронні торги проведено із порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, Закону України «Про оцінку майна, майнових права та професійну оціночну діяльність в Україні»,

ЦК України, Тимчасового порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів.

ОСОБА_1 вказував, що зазначений правочин істотно порушив його права як співвласника спірної квартири. Звернення стягнення на 1/2 частку в майні, що є у спільній частковій власності можливо лише після вирішення питання про можливість виділення відповідної частки квартири в натурі. Таке виділення в натурі є поділом майна, в результаті якого створюються два нових об`єкти цивільних прав. Отже для здійснення оспорюваного правочину повинно було бути створено два нових об`єкти, тобто дві нерухомі речі, кожна з яких мала б відповідати ідеальним часткам в праві сумісної власності. Право спільної сумісної власності в цьому разі припиняється. Невиділена в натурі ідеальна частка у розмірі 1/2 частини квартири, як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості не задовольняє істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів - предмету договору купівлі-продажу.

Незаконним є внесення інформації про стартову ціну по лоту № 95649.

У матеріалах справі відсутній експертний висновок та акт оцінки майна. Інформація про спірну квартиру, яка була виставлена на сайті « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як вид майна не відповідає законодавчому, «1/2 частина квартири АДРЕСА_1 » не могла бути предметом договору купівлі-продажу. Лот містить характеристику майна, яка відповідає площі та кількості кімнат як повної квартири, що свідчить про невідповідність реалізованого майна поняттю «лот» та «арештоване майно», що наведені у Тимчасовому порядку. Оспорюваним правочином фактично було відчужено «ідеальну частку» у розмірі 1/2 частини у праві спільної часткової власності на квартиру, що не є нерухомим майном, тому такі торги мають бути визнанні недійсними. Він, як співвласник спірної квартири, не був попереджений про намір реалізації частки, що належить його батькові. Звернень від кредитора боржника до нього не надходило. Рішення суду про реалізацію частки у спільній часткові власності на квартиру не існує. В зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

З урахуванням змінених та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними електронні торги по лоту № 95649 з реалізації 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що проведені ДП «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України 21 вересня 2015 року; визнати недійсним акт про проведені електронні торги арештованого майна від 26 жовтня 2015 року, виданий головним державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Івановою Л. І. на підставі протоколу проведення електронних торгів № 116284 від 21 вересня 2015 року та копій документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, посвідчений начальником Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Подолянко І. А.; застосувати наслідки недійсності електронних торгів по лоту № 95649 з реалізації 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що проведені ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 21 вересня 2015 року.

У січні 2018 року третя особа ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ в Харківській області, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту головного державного виконавця про проведенні електронні торги, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.

Позов мотивовано тим, що він є боржником у виконавчих провадженнях №№ 48211943, 48011683, 26653769, 44081637, 44082021. 21 вересня 2015 року у об`єднаному виконавчому провадженні № 48211943 відбулися електронні торги із реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Електронні торги було проведено з порушенням норм діючого законодавства. Спірна квартира належала йому та його сину ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності. 23 жовтня 2014 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова задоволено вимоги подання головного державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності. Суд визначив, що ідеальна частка, яка йому належить у спірній квартири становить 1/2. Отже зазначеною ухвалою суду змінено режим спільної власності позивачів за цим позовом зі «спільної сумісної» на «спільну часткову». Характеристика майна, розміщена на сайті, не співпадає із 1/2 частини спірної квартири, адже містить параметри усієї квартири, що зазначені у технічному паспорті. Із наведеного випливає, що предметом електронних торгів реалізована на оскаржуваних торгах 1/2 частина спірної квартири не є окремим об`єктом цивільних прав, адже не володіє виділеними в натурі параметрами. Невиділені в натурі ідеальні частки, не можуть бути предметом продажу з прилюдних торгів через відсутність у них ознак об`єкта нерухомості. Про проведення оцінки майна він не повідомлявся, йому не було повідомлено про результати оцінки спірного майна, це позбавило його права оскаржити оцінку майна, оскільки стартова ціна вочевидь не відповідає дійсній ринковій вартості. Зберігачем майна на момент його реалізації був ОСОБА_6 . Фактично, публікація на сайті контактного номеру телефона представника стягувача забезпечила ОСОБА_6 можливість впливати на осіб, які виявили бажання придбати частину квартири, з метою запобігання їх участі у торгах. Також ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були присутніми під час проведення опису і арешту спірного майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати результати електронних торгів по лоту № 95649 з реалізації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що відбулися 21 вересня 2015 року; визнати недійсним протокол № 116284 про проведення електронних торгів від 21 вересня 2015 року; визнати недійсним акт головного державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Іванової Л. І. про проведені електронні торги арештованого майна від 26 жовтня 2015 року, створеного на підставі протоколу № 116284 про проведення електронних торгів від 21 вересня 2015 року; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстроване в реєстрі № 2182 від 09 листопада 2015 року (штрих-код НАС 186833), посвідчене приватним нотаріусом Харківського МНО Харківської області Юдіною О. С.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та позовних вимог третьої особи ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушення не вплинули на результат прилюдних торгів. Підстав, передбачених законом, для їх визнання недійсними немає, оскільки під час розгляду справи доводи позивачів не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до переліку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення шляхом його продажу з електронних торгів, відноситься і частка у нерухомому майні боржника, визначена у встановленому законом порядку як окремий самостійний об`єкт власності і це відповідає вимогам статей 190, 366 ЦК України. Судом першої інстанції будо встановлено, що зазначені дії були вчинені державним виконавцем, про що свідчить ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2014 року, якою було визначено, що ідеальна частка, яка належить ОСОБА_4 у спільній сумісній власності на спірну квартиру становить 1/2 частину.

Позивач ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частину спірної квартири, він не був учасником виконавчого провадження. Таким чином він не мав переважного права на купівлю 1/2 частини квартири, яка належала його батьку ОСОБА_4 , оскільки продаж квартири було здійснено з публічних торгів, що узгоджується зі змістом частини першої статті 362 ЦК України.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені позивачами порушення не вплинули на результат прилюдних торгів, а тому у задоволенні вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у тому числі і похідних, у цій справі слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у якій представник заявника просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відсутній висновок щодо застосування статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-14 та пунктів 1, 2, 11 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що відсутність факту повідомлення ОСОБА_4 про результати визначення оцінки позбавило його можливості подати заперечення на таку оцінку. Невиділена в натурі ідеальна частка у розмірі 1/2 частини квартири, як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості не задовольняє істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів - предмету договору купівлі продажу з прилюдних торгів. Таким чином, торги є незаконними, оскільки до позивача, як до співвласника іншої 1/2 частини квартири ніхто з кредиторів з пропозицією викупити частку майна, належну його батьку не звертався, жодних експертиз щодо можливості виділення в натурі частки не проводилось і реалізація з електронних торгів 1/2 частини квартири, без попереднього вирішення питання щодо можливості виділення в натурі майна, належного особі на праві спільної часткової власності, суперечить вимогам ЦК України. Реалізація 1/2 частки неподіленого в натурі майна без отримання згоди співвласника порушує його право в частині порядку володіння та користування майном.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ в Харківській області, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського МНО Харківської області Юдіна О. С., про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та застосування наслідків недійсності електронних торгів; за позовом третьої особи ОСОБА_4 до МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ в Харківській області, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 про визнання результатів електронних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту головного державного виконавця про проведенні електронні торги, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 квітня 2003 року № НОМЕР_1 , виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно із роздруківки електронної сторінки ТОВ «Сетам» зазначено, що торги з реалізації 1/2 частини спірної квартири відбулися 21 вересня 2015 року, стартова ціна 96 053,00 грн.

Відповідно до протоколу № 116284 про проведення електронних торгів, зазначено, що торги відбулися 21 вересня 2015 року, реєстраційний номер лота - 95649; найменування лота - 1/2 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; стартова ціна - 96 053,00 грн.; ціна продажу - 96 053,00 грн; переможець торгів - ОСОБА_3 .

Постановою державного виконавця Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Іванової Л. І. від 01 липня 2015 року було призначено експерта, суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та постановлено експерту Котляр Н. В. надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна.

Листом від 06 липня 2015 року № 9760/ 9761/08-31 на адресу ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) було надіслано для ознайомлення копію висновку про оцінку майна від 23 січня 2015 року та роз`яснено право на ознайомлення та оскарження зазначеного висновку.

Відповідно до супровідного листа від 17 серпня 2015 року № 11025/08-31 за підписом начальника Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Подолянко І. А. на адресу ГТУ ДВС у Харківській області надіслано пакет документів на реалізацію арештованого майна, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .

Головним державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Івановою Л. І. 26 жовтня 2015 року було складено акт про проведені електронні торги арештованого майна, в якому зазначені підстави для стягнення з боржника грошових коштів, ким, коли і де проводилися електронні торги, коротка характеристика реалізованого майна, анкетні дані переможця торгів, дані про правовстановлюючі документи. Акт затверджено начальником Комінтернівського ВДВС Харківського МУЮ Подолянко І. А.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2011 року було замінено стягувача ОСОБА_7 новим стягувачем ОСОБА_5 , яка набула права власності на нерухоме майно; зобов`язання ОСОБА_4 щодо сплати боргу правонаступнику (новому кредитору) ОСОБА_5 за стягненням згідно заочного рішення від 26 квітня 2011 року у цивільній справі № 2-355/2011 року. Ухвала набрала законної сили.

09 листопада 2015 року приватним нотаріусом Харківського МНО Юдіною О. С. відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акту про проведені електронні торги арештованого майна було видано свідоцтво, яким посвідчено, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2182.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року визнано припиненим право ОСОБА_4 на користування квартирою АДРЕСА_1 . Постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2018 року зазначене рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовним вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 , в якій він просив визнати неправомірними та скасувати акт опису і арешту майна, скасувати постанову про призначення експерта, визнати бездіяльність державного виконавця по розподілу грошових сум. Ухвала набрала законної сили.

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором (правочином).

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, пункти 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (статті 1, 2, 5, 7, 10, 11, 85 Закону).

Крім цього, примусова реалізація майна державним виконавцем на прилюдних торгах через спеціалізовані організації є завершальною стадією виконання рішення суду про погашення боргу боржника перед стягувачем у розумінні статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», а отже, є невід`ємною правовою складовою порядку виконання рішень судів в Україні, оскільки, завершується винесенням державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу.

У відповідності до частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2014 року № 656/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204.

Прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення).

Тимчасовим положенням передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3) по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4), і по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Відповідно до пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Результатом прилюдних торгів є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги. Таке свідоцтво є документом, що посвідчує право власності та підставою державної реєстрації прав власності за покупцем.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме вказаним Порядком.

Стаття 366 ЦК України встановлює, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Згідно із частиною першою статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до частини першої статті 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Як зазначено в частині першій статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 183 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Надалі, як вказано в абзаці третьому частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, таке нерухоме майно стає об`єктом цивільних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що до переліку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення шляхом його продажу з електронних торгів, відноситься і частка у нерухомому майні боржника, визначена у встановленому законом порядку як окремий самостійний об`єкт власності і це відповідає вимогам статей 190, 366 ЦК України.

Судом першої інстанції будо встановлено, що зазначені дії були вчинені державним виконавцем, про що свідчить ухвала Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2014 року, якою було визначено, що ідеальна частка, яка належить ОСОБА_4 у спільній сумісній власності на спірну квартиру становить 1/2 частину.

Згідно з частиною першою статті 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця (частина четверта статті 362 ЦК України).

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частину спірної квартири, він не був учасником виконавчого провадження. Таким чином він не мав переважного права на купівлю 1/2 частини квартири, яка належала його батьку ОСОБА_4 , оскільки продаж квартири було здійснено з публічних торгів, що передбачено частиною першою статті 362 ЦК України.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтовуючи свої вимоги також послались на те, що їм не було направлено державним виконавцем повідомлення про оцінку майна, що позбавило їх можливості оскаржити висновок про вартість майна. Крім того просили суд встановити факт, що оцінка майна не проводилась, оскільки вбачається наявне ухилення відповідача надавати її суду.

Як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, наведене спростовується наявним у матеріалах справи повідомленням державного виконавця від № 9760/9761/08-31 від 06 липня 2015 року про надіслання сторонам виконавчого провадження для ознайомлення проведеної експертом оцінки, копією постанови державного виконавця про призначення експерта суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчого провадженні від 01 липня 2015 року, доказами оплати послуг експерта.

Суд першої інстанції надав належну оцінку поясненням державного виконавця Іванової Л. І., яка була допитана як свідок та зазначила, що в ході виконання виконавчого провадження щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 нею було призначено оцінку майна боржника, зазначена оцінка проведена експертом. Після отримання оцінки, її копії були надіслані боржнику та стягувачу для ознайомлення та їм було роз`яснено порядок оскарження. Всі необхідні документи для проведення електронних торгів в тому числі в оригінал звіту про оцінку майна нею було подано до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які в свою чергу передавали ці документи до організації, яка проводила публічні торги.

Як вбачається з відповіді ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України наданий на запит адвоката Іщенка В. М. № 123 від 02 листопада 2018 року, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України повідомляє, що вся документація підприємства, в тому числі і документи Харківської обласної філії ДП «Інформаційний центр», згідно постанови ГПУ від 16 лютого 2018 року визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 42013000000000345 від 19 вересня 2013 року. У зв`язку з вищевказаним передачу документації до архіву не проведено, а доступ до документів тимчасово обмежено. Надати запитувану інформацію неможливо.

Надавши оцінку доказам у їх сукупності суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що твердження позивачів про відсутність оцінки майна є безпідставними. Відсутність звіту про оцінку майна в матеріалах цієї цивільної справи не є підставою вважати, що така оцінка не проводилася.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є необґрунтованими та спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19).

Посилання касаційної скарги на те, що невиділена в натурі ідеальна частка у розмірі 1/2 частини квартири, як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості не задовольняє істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів спростовується тим, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, спростовуються наведеними вище положеннями законодавства України та по своїй суті зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

1544
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0