Неприйняття об’єкта інвестування інвестором у встановлений законом строк є підставою для відкріплення від нього об’єкта інвестування (ВС/КЦС № 752/21249/15-ц від 03.10.2018)

Фабула судового акту: Частиною 12 статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що у разі якщо довіритель виконав усі зобов'язання перед управителем фонду фінансування будівництва, але протягом двох місяців після введення об'єкта будівництва в експлуатацію без поважних причин не підписує акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування і не подав у письмовій формі свої зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов'язань по об'єкту будівництва та об'єкту інвестування відповідно до статті 19 цього Закону, управління майном припиняється та управитель відкріплює від довірителя об'єкт інвестування і всі закріплені за ним вимірні одиниці цього об'єкта інвестування.

Отже дотримання зазначеного строку є важливим, оскільки пропущення зазначеного строку тягне за собою не лише фактичну втрату житлового приміщення, у яке було інвестовано кошти, а й втрату частини інвестованих грошей.

У справі, рішення у якій аналізується, фізична особа-інвестор звернулась до суду із позовом до фінансової компанії у якому просила суд визнати дії компанії протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно та визнання недійсним рішення. Обґрунтовуючи такі вимоги позивач послався на те, що між ним та іншою фізичною особою укладений договір про передання прав та обов'язків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, за яким він, як новий довіритель, набув права та обов'язки первісного довірителя щодо квартири . Він звернувся до представництва відповідача з наміром підписати акт приймання-передачі та надання всіх необхідних документів, але відповідач відмовився прийняти документи та підписати акт. У подальшому він отримав від відповідача лист, згідно з яким управитель відкріпив від нього об'єкт інвестування - квартиру. На думку позивача відповідач довільно відкріпив від позивача об'єкт інвестування, не дочекавшись належного повідомлення про такі наміри, оскільки повідомлення про відкріплення отримано позивачем пізніше, ніж таке відкріплення відбулось.

В свою чергу фінансова компанія подала до суду зустрічну позовну заяву у якій просила суд визнати припиненим управління майном за договором про участь у ФФБ та визнати припиненими правовідносини щодо об'єкта інвестування: квартири, оскільки інвестором протягом двох місяців після введення об'єкта будівництва в експлуатацію без поважних причин не підписано акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування, а тому в силу вимог статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», управління майном за договором про участь у ФФБ та правовідносини щодо об'єкта інвестування є припиненими.

Рішенням районного суду у задоволенні первинного позову відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено. Приймаючи таке рішення суд вказав, що фінансовою компанією дотримано норми Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», умови договору про участь у ФФБ, Правил фонду фінансування будівництва та правомірно припинено управління майном і відкріплено від інвестора об'єкт інвестування – квартиру, а також правомірно укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва з іншою особою.

Проте апеляційний суд таке рішення скасував та задовольнив первинні позовні вимоги у зв’язку із тим, що фінансовою компанією листом повідомлено інвестора про введення в експлуатацію будівництва та про необхідність прийняти в установленому порядку об'єкт інвестування, проте не дотримавшись двомісячного строку, встановленого Правилами ФФБ, прийняв рішення про відкріплення інвестора від об'єкта інвестування. При цьому оголошення в газетах «Голос України» та «Дивіденди Столиця» не є належним повідомленням інвестора про необхідність прийняти квартиру, оскільки у них не зазначено адреси офісу забудовника, не зазначено конкретної дати та часу прибуття останнього. Таке рішення було оскаржено фінансовою компанією у касаційному порядку. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції КЦС із доводами фінансової компанії погодився і зазначив наступне.

Фінансовою компанією повідомлено про введення об'єкта будівництва в експлуатацію у спосіб, передбачений договором впро участь у ФФБ, шляхом розміщення повідомлення про це на офіційному сайті проекту «Кришталеві джерела».

Частиною дванадцятою статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що якщо довіритель виконав усі зобов'язання перед управителем ФФБ, але протягом двох місяців після введення об'єкта будівництва в експлуатацію без поважних причин не підписує акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування і не подав у письмовій формі свої зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов'язань по об'єкту будівництва та об'єкту інвестування відповідно до статті 19 цього Закону, управління майном припиняється та управитель відкріплює від довірителя об'єкт інвестування і всі закріплені за ним вимірні одиниці цього об'єкта інвестування.

Отже, оскільки повідомлення фінансовою компанією про введення об'єкта інвестування в експлуатацію здійснено на сайті, то саме з цього часу починається відлік двомісячного строку для підписання акта прийому-передачі закріпленого за позивачем об'єкта інвестування.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що цей строк починає відлік із дня отримання позивачем листа про введення будинку в експлуатацію та необхідність прийняти об'єкт інвестування, оскільки законом визначено, що цей строк починається не з дня повідомлення, а з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Законодавець не пов'язує початок перебігу строку для прийняття об'єкта інвестування до форми, змісту та часу отримання довірителем інформації про таке введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Аналізуйте судовий акт: У разі істотного відхилення від проекту, що порушує права інших осіб, порушення будівельних норм і правил суд може постановити рішення, яким зобов'язати провести відповідну перебудову (ВС/КЦС, № 757/9131/15-ц, 18.04.18)

Майнове право – це «ПРАВО ОЧІКУВАННЯ» - обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об’єкта цивільних прав. (ВСУ у справі 6-265цс16)

Укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки здійснюються іпотекодержателем від свого імені лише в тому випадку, коли іпотечний договір передбачає таке його право (ВССУ, справа № 748/3600/15-ц, 06.03.17)

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 752/21249/15-ц

провадження № 61-17668св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», ОСОБА_4,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-Буд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм» (далі - ТОВ «ФК Прайм»), ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа» (далі - ТОВ «ФК «Основа»), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно та визнання недійсним рішення.

Свої позовні вимоги позивачобґрунтовував тим, що 11 червня 2014 року між ним та ОСОБА_5 укладений договір № 11/06/2014-83/93-1П про передання прав та обов'язків за договором від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ), за яким він, як новий довіритель, набув права та обов'язки первісного довірителя щодо квартири АДРЕСА_1 09 грудня 2015 року він звернувся до представництва відповідача з наміром підписати акт приймання-передачі та надання всіх необхідних документів, але відповідач відмовився прийняти документи та підписати акт. 18 грудня 2015 року він отримав від відповідача лист, згідно з яким управитель відкріпив від нього об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 Вважає, що відповідач довільно відкріпив від позивача об'єкт інвестування, не дочекавшись належного повідомлення про такі наміри, оскільки повідомлення про відкріплення отримано позивачем пізніше, ніж таке відкріплення відбулось.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійсним рішення ТОВ «ФК Прайм» про відкріплення об'єкта інвестування від 08 грудня 2015 року № 08/12/2015-1Відкр.; визнати недійсним свідоцтво про право власності НОМЕР_1, видане 06 січня 2016 року, Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ім'я ОСОБА_4; зобов'язати ТОВ «ФК Прайм» виконати встановлений порядок із передання об'єкта інвестування шляхом видачі довідки про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування квартири АДРЕСА_1 та повідомити забудовника про такі права; спонукати ТОВ «ФК «Основа»до виконання ним своїх зобов'язань із передання йому об'єкта інвестування за актом приймання-передачі та зареєструвати за ним право власності.

У березні 2016 ТОВ «ФК Прайм» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроінж-Буд» (далі - ТОВ «Гідроінж-Буд»), про визнання припиненими правовідносин.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_3 є довірителем на підставі договору від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ, об'єктом інвестування за яким є квартира АДРЕСА_1 У зв'язку з тим, що позивач протягом двох місяців після введення об'єкта будівництва в експлуатацію без поважних причин не підписує акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування, вважає, що в силу вимог статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», управління майном за договором № 83/93 про участь у ФФБ від 29 жовтня 2013 року та правовідносини між ТОВ «ФК Прайм» та ОСОБА_3 щодо об'єкта інвестування є припиненими.

З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК Прайм» просило визнати припиненим управління майном за договором від 29 жовтня 2013 року № 83\93 про участь у ФФБ, укладеним між ТОВ «ФК Прайм» та ОСОБА_3, та визнати припиненими правовідносини щодо об'єкта інвестування: квартири АДРЕСА_1

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов ТОВ «ФК Прайм» задоволено. Визнано припиненим управління майном за договором від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ, укладеним між ТОВ «ФК Прайм» та ОСОБА_3 Визнано припиненими правовідносини між ТОВ «ФК Прайм» та ОСОБА_3 Вирішено питання судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК Прайм» дотримано норми Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», умови договору від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ, Правил фонду фінансування будівництва виду А «Феофаніївський» № 1/2013, та правомірно припинило управління майном та відкріпило від ОСОБА_3 об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 а також правомірно уклало договір № 225 про участь у фонді фінансування будівництва від 16 грудня 2015 року з ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про відмову від частини позовних вимог задоволено. Прийнято відмову від позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання ТОВ «ФК Прайм» виконати встановлений порядок з передання об'єкта інвестування ОСОБА_3 шляхом спонукання ТОВ «Гідроінж-Буд» (забудовника) до виконання ним своїх зобов'язань із передання об'єкта інвестування (квартири АДРЕСА_1) ОСОБА_3 за актом приймання-передачі та зареєструвати право власності за ОСОБА_3 Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2016року в цій частині скасовано та провадження у цій частині позовних вимог закрито.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 Визнано недійсним рішення ТОВ «ФК Прайм» від 08 грудня 2015 року № 08/12/2015-1 у відкріпленні від ОСОБА_3 об'єкта інвестування квартири АДРЕСА_1.Визнано недійсним свідоцтво про право власності, НОМЕР_2, виданий 06 січня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ім'я ОСОБА_4, на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,6 кв. м та житловою площею 31,2 кв. м. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відмовлено ТОВ «ФК Прайм» у задоволенні зустрічного позову. Вирішено питання судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК Прайм» листом від 11 листопада 2015 року повідомило ОСОБА_3 про введення в експлуатацію будівництва та про необхідність до 01 грудня 2015 року прийняти в установленому порядку об'єкт інвестування, проте не дотримавшись двомісячного строку, встановленого Правилами ФФБ, 08 грудня 2015 року прийняв рішення про відкріплення ОСОБА_3 від об'єкта інвестування. При цьому оголошення в газетах «Голос України» та «Дивіденди Столиця» не є належним повідомленням ОСОБА_3 про необхідність прийняти квартиру, оскільки у них не зазначено адреси офісу забудовника, не зазначено конкретної дати та часу прибуття останнього.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу ТОВ «ФК Прайм» відхилено, рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що рішення ТОВ «ФК Прайм» про відкріплення об'єкта будівництва від ОСОБА_3 є незаконним, оскільки управитель порушив вимоги закону щодо процедури здійснення такого відкріплення.

У липні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року, в якій просила скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що згідно з частиною другою статті 19 Закону України № 978-IV обов'язком управителя ФФБ є повідомлення довірителів про введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а ненадання інформації про адресу забудовника, дату та час прибуття довірителя до забудовника. Відповідно до статті 14 Закону України № 978-ІV це питання регламентоване в пункті 10.2 договору, згідно з яким форму надання довірителеві інформації обирає управитель (у письмовій формі поштовим рекомендованим листом за адресою, зазначеною довірителем у цьому договорі, або через засоби масової інформації, або шляхом розміщення інформації на сайті управителя у мережі Інтернет). 29 травня 2015 року на офіційному сайті проекту «Кришталеві джерела» розміщено інформацію щодо введення в експлуатацію будинків із будівельними адресами: АДРЕСА_1. Таким чином, ТОВ «ФК Прайм», як управитель, виконало свої зобов'язання щодо повідомлення довірителів про введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Крім того, законодавець чітко передбачив початок перебігу двомісячного строку «після введення об'єкта будівництва в експлуатацію», що не пов'язує початок перебігу строку для прийняття об'єкта інвестування до форми, змісту та часу отримання довірителем інформації про таке введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Апеляційний суд без встановлення незаконності набуття нею права власності на квартиру та без будь-яких обґрунтувань своїм рішенням визнав недійсним свідоцтво про право власності, тим самим позбавивши її права власності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 подав до суду письмові заперечення на касаційну скаргу, згідно з якими ОСОБА_4 пропустила строк на касаційне оскарження рішення та не надала суду поважних причин для поновлення цього строку. Крім того, згідно із статтею 7 Закону України № 978 саме управитель ФФБ несе відповідальність за забезпечення інтересів установника управління, повноту і своєчасність виконання своїх зобов'язань перед ним.

Ухвалою від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню та залишенню в силі рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_3 до ТОВ «ФК Прайм».

Судом установлено, що 29 жовтня 2013 року між ТОВ «ФК Прайм» і ОСОБА_5 (довіритель) укладений договір № 83/93 про участь у ФФБ, відповідно до якого ОСОБА_5 інвестувала у будівництво квартири АДРЕСА_1 Квартира складається із двох кімнат, загальною площею 60,86 кв. м, житловою площею 31,02 кв. м, кухня - 14,30 кв. м, запланована дата введення забудовником об'єкта інвестування в експлуатацію - грудень 2015 року.

11 червня 2014 року на підставі договору № 11/06/2014-83/93-1П про передання прав та обов'язків за договором від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ, укладеного між позивачем та ОСОБА_5, позивач набув права та обов'язки за договором від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ.

Цього ж дня ТОВ «ФК Прайм» видана довідка № 83/93 про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування - квартири АДРЕСА_1

26 травня 2015 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлове та культурно-побутове будівництво по АДРЕСА_1 (I черга будівництва, перший пусковий комплекс, трансформаторна підстанція) введено в експлуатацію.

Рішенням ТОВ «ФК Прайм» від 08 грудня 2015 року № 08/12/2-15-1Відкр. відкріплено ОСОБА_3 від об'єкта інвестування через неприйняття ним закріпленого за ним об'єкта інвестування.

16 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ФК Прайм» укладений договір № 225 про участь у ФФБ, на підставі якого 06 січня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві видане свідоцтво про право власності НОМЕР_1.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 вказував на те, що рішення ТОВ «ФК Прайм» про відкріплення об'єкта будівництва є незаконним, оскільки його належним чином не повідомили про те, що будинок зданий в експлуатацію.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги позивача, виходив із того, що оголошення у пресі є неналежним доказом повідомлення ОСОБА_3, оскільки в них не зазначено адреси офісу забудовника, не зазначено конкретної дати та часу прибуття останнього. При цьому ТОВ «ФК Прайм» листом від 11 листопада 2015 року повідомляв ОСОБА_3 про введення в експлуатацію будівництва та про необхідність до 01 грудня 2015 року прийняти в установленому порядку об'єкт інвестування. Проте не дотримавшись двомісячного строку, передбаченого Правилами ФФБ, 08 грудня 2015 року прийняв рішення про відкріплення ОСОБА_3 від об'єкта інвестування.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» фонд фінансування будівництва - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ. Правила фонду - система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», управитель ФФБ надає забудовнику перелік довірителів, які мають право отримати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування, відповідно до отриманих довірителями від управителя майнових прав на ці об'єкти інвестування, і повідомляє кожного довірителя про введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а на письмову вимогу довірителя надає йому копію відповідного акта.

На підставі даних щодо фактичної загальної площі об'єктів інвестування довіритель за поточною ціною вимірної одиниці об'єкта інвестування здійснює остаточні розрахунки з управителем ФФБ та отримує в управителя ФФБ в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ довідку за встановленою формою. Ця довідка є документом, що підтверджує право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування.

Отриману від управителя ФФБ довідку про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування довіритель надає забудовнику для подальшої державної реєстрації за довірителем права власності на закріплений за ним об'єкт інвестування.

Державна реєстрація права власності на житло здійснюється забудовником своїми силами та за свій рахунок. Органи, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводять державну реєстрацію права власності довірителя на об'єкт інвестування на підставі довідки про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.

Для проведення державної реєстрації права власності на закріплений за довірителем об'єкт інвестування забудовник та довіритель підписують складений забудовником акт прийняття-передачі об'єкта інвестування.

Довіритель має право у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання акта прийняття-передачі об'єкта інвестування або підписати підготовлений забудовником акт прийняття-передачі об'єкта інвестування із зазначенням інформації про відсутність претензій довірителя до забудовника щодо об'єкта інвестування, або подати у письмовій формі свої обґрунтовані зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов'язань по об'єкту будівництва і об'єкту інвестування та щодо виявлених будівельних недоліків.

Згідно з пунктом 2.2.1.7 договору від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ довіритель зобов'язаний для отримання у власність закріпленого об'єкта інвестування виконати умови, визначені Правилами ФФБ та цим договором.

Пунктом 7.5 договору визначено, що порядок передачі довірителю права власності на об'єкт інвестування після введення об'єкта будівництва в експлуатацію визначається Правилами ФФБ.

Пунктами 12.1-12.3 Правил ФФБ виду А «Феофаніївський» № 1/2013 визначено такий порядок дій:

- отриману від управителя довідку на набуття у власність об'єкта інвестування довіритель надає забудовнику для подальшого оформлення права власності довірителя на закріплений за ним об'єкт інвестування;

- довіритель в обмін на довідку отримує у забудовника акт прийому-передачі об'єкта інвестування;

- протягом 15 календарних днів з дня одержання акта прийму-передачі довіритель проводить огляд об'єкта інвестування на предмет його відповідності проектній і технічній документації, а також характеристикам, вказаним у договорі, та: у разі відсутності зауважень щодо об'єкта інвестування, довіритель підписує акт із зазначенням інформації про відсутність претензій довірителя до забудовника щодо об'єкта будівництва і об'єкта інвестування; у разі виявлення відхилень, недоліків, відсутності необхідного обладнання тощо, довіритель до акта передає у письмовій формі обґрунтовані зауваження щодо виявлених будівельних недоліків, де вказуються відхилення і недоліки, виявлені в ході огляду об'єкта будівництва і об'єкта інвестування, і термін для їх усунення.

Пунктом 10.1 договору № 83/93 про участь у ФФБ від 29 жовтня 2013 року визначено, що довіритель має право отримувати інформацію щодо ходу виконання умов цього договору в такому порядку, зокрема, про стан будівельної готовності об'єкта будівництва та об'єкта інвестування, строки закінчення спорудження об'єкта будівництва, щодо якої управителю стало відомо на підставі офіційного листа від забудовника. Згідно з пунктом 10.2 договору форму надання довірителеві вищезазначеної інформації обирає управитель (в письмовій формі поштовим рекомендованим листом за адресою, зазначеною довірителем у цьому договорі, або через засоби масової інформації, або шляхом розміщення інформації на сайті управителя у мережі Інтернет).

29 травня 2015 року ТОВ «ФК Прайм» повідомив про введення об'єкта будівництва в експлуатацію у спосіб, передбачений договором від 29 жовтня 2013 року № 83/93 про участь у ФФБ, шляхом розміщення повідомлення про це на офіційному сайті проекту «Кришталеві джерела».

Частиною дванадцятою статті 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено, що якщо довіритель виконав усі зобов'язання перед управителем ФФБ, але протягом двох місяців після введення об'єкта будівництва в експлуатацію без поважних причин не підписує акт прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування і не подав у письмовій формі свої зауваження щодо невиконання забудовником своїх зобов'язань по об'єкту будівництва та об'єкту інвестування відповідно до статті 19 цього Закону, управління майном припиняється та управитель відкріплює від довірителя об'єкт інвестування і всі закріплені за ним вимірні одиниці цього об'єкта інвестування.

Отже, оскільки повідомлення ТОВ «ФК Прайм» про введення об'єкта інвестування в експлуатацію здійснено 29 травня 2015 року, то саме з цього часу починається відлік двомісячного строку для підписання акта прийому-передачі закріпленого за позивачем об'єкта інвестування.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що цей строк починає відлік із дня отримання позивачем листа про введення будинку в експлуатацію та необхідність до 01 грудня 2015 року прийняти об'єкт інвестування, оскільки законом визначено, що цей строк починається не з дня повідомлення, а з дня введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Законодавець не пов'язує початок перебігу строку для прийняття об'єкта інвестування до форми, змісту та часу отримання довірителем інформації про таке введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що оголошення у пресі є неналежним доказом повідомлення ОСОБА_3, оскільки у них не зазначено адреси офісу забудовника, конкретної дати та часу прибуття.

11 листопада 2015 року ТОВ «ФК Прайм» направлено на адресу ОСОБА_3 лист, вихідний № 11/11/2015-1Пв, в якому ТОВ «ФК Прайм» повідомило позивача про введення в експлуатацію будинків та про необхідність до 01 грудня 2015 року прийняти в установленому порядку об'єкт інвестування, підписати акти приймання-передачі з ТОВ «Гідроінж-Буд» як забудовником об'єкта будівництва та підписати договори з експлуатуючою та обслуговуючою організацією, визначеною забудовником.

Вищевказаний лист отримано позивачем особисто 13 листопада 2015 року, що підтверджується зворотним поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0318705159599.

27 листопада 2015 року в газеті «Дивіденди Столиця» № 41-42 (823-824) розміщено оголошення ТОВ «ФК Прайм» та ТОВ «Гідроінж-Буд» про розшук ОСОБА_3 та повідомлення про необхідність термінового прибуття до офісу забудовника для отримання закріпленого за ним об'єкта інвестування.

28 листопада 2015 року в газеті «Голос України» № 225 (6229) розміщено оголошення ТОВ «ФК Прайм» та ТОВ «Гідроінж-Буд» про розшук ОСОБА_3 та повідомлення про необхідність термінового прибуття до офісу забудовника для отримання закріпленого за ним об'єкта інвестування.

03 грудня 2015 року ОСОБА_3 направлено телеграму з проханням негайно звернутись до забудовника для отримання належним чином та в установленому порядку об'єкта інвестування.

Згідно з частиною другою Закону України № 978-IV управитель ФФБ надає забудовнику перелік довірителів, які мають право отримати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування, відповідно до отриманих довірителями від управителя майнових прав на ці об'єкти інвестування, і повідомляє кожного довірителя про введення об'єкта будівництва в експлуатацію, а на письмову вимогу довірителя надає йому копію відповідного акта.

Отже, суд апеляційної інстанції безпідставно розширив положення вказаної норми закону та вказав на те, що в цих оголошеннях, здійснених у пресі, не зазначено адреси офісу забудовника, конкретної дати та часу прибуття. Законом чітко передбачено про обов'язок здійснити повідомлення про введення об'єкта інвестування в експлуатацію.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, здійснивши переоцінку доказів, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», розширивши обов'язки управителя ФФБ, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про залишення без змін в цій частині рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ «ФК Прайм» фактично не є предметом касаційного оскарження ОСОБА_4, то рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій в цих частинах не переглядаються, та є такими, що набрали законної сили.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 322,88 грн.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм», ОСОБА_4 провизнання недійсним рішення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Прайм»від 08 грудня 2015 року № 08/12/2015-1 у відкріпленні від ОСОБА_3 об'єкта інвестування квартири АДРЕСА_1 визнання недійсним свідоцтва про право власності, НОМЕР_2, виданого 06 січня 2016 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві на ім'я ОСОБА_4, на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,6 кв. м та житловою - 31,2 кв. м, вирішенні питання судових витрат та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року про залишення без змін в цій частині рішення Апеляційного суду міста Києва від 30 січня 2017 року скасувати, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року в цій частині залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_4 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 322,88 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді