Житлові умови громадян, що проживають у гуртожитку, не підлягають поліпшенню за рахунок жилої площі, що звільнилась в цьому гуртожитку (ВС/КЦС, справа № 752/12434/19,14.02.20)

Фабула судового акта: Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позовних вимог про надання додаткової житлової площі у гуртожитку було відмовлено.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка посилалася на те, що вона з трьома неповнолітніми дітьми проживає у кімнаті гуртожитку, де звільнилася одна з кімнат площею 11,7 кв. м, яка на момент звернення до суду з позовом залишалась незаселеною. Позивачка зазначала, що її родина потребує поліпшення житлових умов та надання додаткової житлової площі. На свого листа щодо надання вказаної кімнати для поліпшення житлових умов вона отримала від районної РДА (відповідач) відмову, яка обґрунтована тим, що громадянам, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку, осіб, які потребують поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Позивачка не погодилася із вказаною відмовою «оскільки в разі отримання додаткової житлової кімнати … , сім`я буде продовжувати у тих самих умовах гуртожитку з коридорною системою, а фактично поліпшення житлових умов не відбудеться».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду судові рішення попередніх судових інстанцій залишив без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 54 ЖК Української РСР, на яку посилається заявниця в касаційній скарзі, якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення. Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (ст. 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої ст. 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім`ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Згідно зі ст. 34 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Виходячи з наведеного, законодавцем передбачена можливість передачі наймачеві звільненого неізольованого чи ізольованого жилого приміщення лише у випадку, якщо таке приміщення звільнилось саме у квартирі державного або громадського житлового фонду, в якій проживає два або більше наймачів, а не в гуртожитку (глава 1 розділу ІІІ ЖК Української РСР «Надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду»), а в порядку поліпшення житлових умов відповідним категоріям громадян житло надається із державного і громадського житлового фонду.

Отже, житлові умови громадян (ст. 34 ЖК Української РСР) не підлягають поліпшенню за рахунок жилої площі в гуртожитку, статус якого має будинок, в якому проживає позивачка, що відповідає раніше сформованим правовим висновкам Верховного Суду України (постанови від 02 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року № 6-390цс15.

Подібних висновків також дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 712/4259/17-ц (провадження № 61-15146сво18).

Вказана правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї колегія суддів не вбачала.

Аналізуйте судовий акт: Одинока мати, колишній член сім’ї військовослужбовця, не може бути виселена із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення (ВС/КЦС, справа № 493/1942/15-ц, 26.06.18)

Заміна поверху проживання особи з інвалідністю, яка пересувається на інвалідному візку, є обов’язком, а не правом органів державної влади чи місцевого самоврядування (ВС/КЦС, справа № 638/968/18, 24.04.19)

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності (ВС/КЦС, справа № 329/398/18, 23.09.19)

Договір найму жилого приміщення відповідно до положень ще чинного ЖК УРСР може бути розірвано за вимогою наймодавця, лише за певних визначених законом умов і обставин (ВС/КЦС, справа № 682/139/17-ц, 03.10.18)

Постанова

Іменем України

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 752/12434/19

провадження № 61-20369св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про надання додаткової житлової площі у гуртожитку.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає у кімнаті АДРЕСА_1 . 11 липня 2018 року у вказаному гуртожитку звільнилася кімната НОМЕР_1, площею 11,7 кв. м, яка на момент звернення до суду з позовом залишалась незаселеною. Її родина потребує поліпшення житлових умов та надання додаткової житлової площі. На свого листа щодо надання кімнати НОМЕР_1 для поліпшення житлових умов позивач отримала відмову, яка обґрунтована тим, що громадянам, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку, осіб, які потребують поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Позивач не погодилася із вказаною відмовою Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки в разі отримання додаткової житлової кімнати НОМЕР_1, сім`я буде продовжувати у тих самих умовах гуртожитку з коридорною системою, а фактично поліпшення житлових умов не відбудеться.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 рокузалишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач з дітьми з 18 лютого 2009 року перебуває на квартирному обліку у Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації у загальній черзі, а з 27 липня 2012 року у першочерговому списку за пільговою категорією «багатодітні сім`ї». Станом на дату звернення до суду з вказаним позовом позивач у черзі на отримання житла осіб, які мають право на першочергове поліпшення житлових умов, перебував за номером 1799, номер за категорією обліку - 210, а задоволення позовних вимог позивача призведе до порушення права інших осіб на поліпшення житлових умов.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, не врахували черговості та порядку видачі документів щодо спірної кімнати та щодо інших кімнат. Поза увагою судів залишився той факт, що площа житлової кімнати, у якій проживає позивач із сім`єю є набагато меншою за мінімальний розмір житлової площі, передбаченої для кожної особи, яка проживає у житловому приміщенні, суди неправильно застосували статтю 54 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що відповідно до ордера НОМЕР_2, виданого 10 квітня 2013 року Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією відповідно до розпорядження № 914 від 04 квітня 2013 року, ОСОБА_1 разом з трьома неповнолітніми дітьми зареєстрована та проживає в кімнаті АДРЕСА_1 (а. с. 11). З 18 лютого 2009 року ОСОБА_4 з родиною у складі чотирьох осіб перебуває на обліку як сім`я, яка потребує поліпшення житлових умов в Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації у загальній черзі, а з 27 липня 2012 року - у списку осіб, які мають право на першочергове отримання житла у категорії «багатодітні сім`ї». Станом на 24 травня 2019 року номер черги позивача серед осіб, які мають право на першочергове забезпечення житлом - 1799, за категорією обліку - 210.

Листом Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 100-ОА/В-5645-1768 від 20 травня 2019 року позивачу повідомлено про відсутність підстав для надання іншої житлової площі. Зазначено, що ордер на кімнату АДРЕСА_3 відповідачем не видавався. Згідно з актом прийому-передачі кімната передана Департаментом будівництва та житлового забезпечення до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації для поліпшення житлових умов громадян, які перебувають в позачерговому списку на отримання житла за пільговою категорією «діти-сироти», «діти позбавлені батьківського піклування». Питання забезпечення родини житлом для поліпшення житлових умов буде вирішене у порядку черговості та у разі надходження житлових приміщень від Департаменту будівництва та житлового забезпечення.

Згідно зі статтею 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до частини 2 статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Згідно зі статтею 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до пункту 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498 3. Жила площа в гуртожитках надається: у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї; у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах. Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. м на одну особу. Для одержання в користування жилої площі в гуртожитку особа подає заяву на ім`я керівника підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування. Повнолітні члени сім`ї особи, які бажають вселитися в жиле приміщення разом з нею, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні. Адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання особі жилої площі в гуртожитку. У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи, якій надається жила площа в гуртожитку, склад сім`ї та адреса гуртожитку, в якому надається жила площа. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку.

Таким чином, житлове законодавство України пов`язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках виключно з отриманням ордеру.

Позовна заява ОСОБА_1 не має посилання на правові підстави для задоволення пред`явлених вимог за умов збереження права на користування приміщенням кімнати № 7 гуртожитку, в якому позивач зареєстрована і проживає.

Обґрунтовуючи позов про спонукання відповідача до вчинення певних дій, а саме прийняття рішення та видачу ордеру про надання кімнати АДРЕСА_3 для неї з трьома дітьми, ОСОБА_1 зазначала, що в разі отримання цієї додаткової житлової кімнати її сім`я буде продовжувати проживати в тих самих умовах гуртожитку з коридорною системою, тобто поліпшення житлових умов не відбудеться.

Згідно зі статтею 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45 46 ЖК Української РСР.

Згідно зі статтею 46 ЖК Української РСР поза чергою жиле приміщення надається, в тому числі дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також передбачено, що громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11 грудня 1984 року за № 470 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Пунктом 38 Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Встановлено, що спірна кімната АДРЕСА_3 згідно з актом прийому-передачі передана Департаментом будівництва та житлового забезпечення до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації для тимчасового поліпшення житлових умов громадян, які перебувають в позачерговому списку на отримання житла за пільговою категорією «діти - сироти, діти позбавлені батьківського піклування», а позивач з родиною перебуває на першочерговому квартирному обліку з 27 липня 2012 року як «багатодітна сім`я» під № 210.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням зазначених вимог матеріального права, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки надання житлового приміщення в гуртожитку позивачу раніше, ніж його отримують особи, що поставлені на квартирний облік перед нею у позачерговій черзі суперечитиме вищезазначеним нормам щодо черговості надання житла.

Зазначений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-87цс13, від 04 червня 2014 року № 6-50цс14, від 03 червня 2015 року № 6-390цс15.

Подібних висновків також дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 712/4259/17-ц (провадження № 61-15146сво18).

Вказана правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 54 ЖК Української РСР, на яку посилається заявник в апеляційній скарзі, якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім`ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Правила, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються незалежно від належності жилого будинку.

У разі відмови в наданні жилого приміщення, що звільнилося, у випадках, передбачених цією статтею, спір може бути вирішено в судовому порядку.

Якщо ізольоване приміщення, що звільнилося, не може бути відповідно до правил частини другої цієї статті передано наймачеві, який проживає в цій квартирі, його надають іншим особам у загальному порядку.

Аналогічна норма передбачена пунктом 67 Правил.

Згідно зі статтею 34 ЖК Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Виходячи з наведеного, законодавцем передбачена можливість передачі наймачеві звільненого неізольованого чи ізольованого жилого приміщення лише у випадку, якщо таке приміщення звільнилось саме у квартирі державного або громадського житлового фонду, в якій проживає два або більше наймачів, а не в гуртожитку (глава 1 розділу ІІІ ЖК Української РСР «Надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду»), а в порядку поліпшення житлових умов відповідним категоріям громадян житло надається із державного і громадського житлового фонду.

Отже, житлові умови громадян (стаття 34 ЖК Української РСР) не підлягають поліпшенню за рахунок жилої площі в гуртожитку, статус якого має будинок АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно встановив правову природу заявленого позову, визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку відповідно до вимог статей 12 13 81 89 ЦПК України, встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог із зазначених вище підстав, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи в основному зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування судових рішень.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний