Арешт на рахунок боржника, навіть не зважаючи на те, що рахунок використовується для отримання заробітної плати, є ЗАКОННИМ (ВС/КЦС у справі № 756/1927/16-ц від 03.02.2021)

Фабула судового акту: Органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, наприклад державні та приватні виконавці, положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» наділені повноваженнями накладати арешт на кошти боржника з метою забезпечення реального виконання рішення і даним повноваженням виконавці дуже полюбляють користуватись.

На мою думку застосування такого заходу жодним чином не сприяє примусовому виконанню рішення адже боржник фактично позбавляється можливості користуватись належними йому коштами у тому числі і використовувати належні йому грошові кошти, які надходять на банківський рахунок для погашення заборгованості та й взагалі залишається без засобів існування, особливо коли на арештований рахунок боржнику приходить його заробітна плата. Виникає патова ситуація – боржник хоче, але не може погасити борг, а виконавець відмовляється зняти арешт.

Досить тривалий час судова практика певною мірою йшла на зустріч боржнику – суди без вагань у разі документального підтвердження того, що арештований рахунок використовується для отримання зарплати.

Особисто в мене була велика кількість таких справ усі з яких було вирішено саме на користь боржників.

Але з лютого місяця цього року все кардинально змінилось і захистити права боржника від арешту «зарплатного» рахунку навряд чи стане можливим.

У даній справі судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, було задоволено скаргу на рішення приватного виконавця, яким було накладено арешт на картковий рахунок боржника, що використовувався останнім для виплати йому заробітної плати.

Рішення судів було мотивовано тим, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника воскільки такі дії порушують право боржника на отримання заробітної плати.

На вказані рішення приватним виконавцем було подано касаційну скаргу з тих підстав, що рахунок належний боржнику та на який накладено арешт не є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.

Касаційний цивільний суд визнав вказані доводи приватного виконавця слушними та скаргу задовольнив.

Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Одночасно відповідно до ст. 52 вказаного Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, які визначено ст. 48 Закону. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Нормами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Ну і «вишенька на торті» - «арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим»

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Скаргу на дії ДВС на адресу органу вказаного органу скаржнику направляти не треба?! (ВС/КЦС у справі № 569/13154/20 від 27.01.2021)

Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна фізичної особи є триваючим правопорушенням, тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому 447-451 ЦПК України (Спри№ 756/4756/14-ц)

Накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати, що призводить до порушення прав (Борівський районний суд,№ 614/386/19,18.06.19)

Постанова

Іменем України

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 756/1927/16-ц

провадження № 61-10611св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна,

заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва 10 березня 2020 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. та просив суд скасувати постанову приватного виконавця від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 59607875 у частині накладення арешту на грошові кошти, а саме заробітну плату, розміщену на рахунку у акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»).

Скарга мотивована тим, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. перебуває виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року № 756/1927/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 420,06 швейцарських франків, що еквівалентно 902 066,23 грн.

Постановою приватного виконавця від 23 липня 2019 року накладено арешт на його грошові кошти, що містяться на рахунках у банках, в тому числі у АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з довідкою - випискою виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 09 грудня 2019 року № DQ8B4JEQKV183E за карткою НОМЕР_1 і додатковими картками договору, за період з 01 січня до 09 грудня 2019 року, на цю картку ОСОБА_1 отримує тільки заробітну плату від державного підприємства «Академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка».

Зазначає, що у зв`язку з накладенням приватним виконавцем арешту на його грошові кошти, що містяться на рахунку для отримання заробітної плати, він не може отримати заробітну плату, що поставило його у скрутне матеріальне становище, так як відсутні кошти на придбання продуктів харчування, необхідних ліків, на оплату комунальних послуг, вважає, що взагалі залишився без засобів до існування та необхідного лікування.

На звернення із заявою про зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на його ім`я та є рахунком для виплати заробітної плати, приватний виконавець Лановенко Л. О. повідомила, що для вирішення цього питання йому необхідно звертатися до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. в частині накладення арешту на грошові кошти, а саме заробітну плату, що міститься на рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на його ім`я.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року скаргу задоволено.

Постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 59607875 про арешт коштів боржника скасовано.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23 липня 2019 року; неправомірні дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника порушують його право на отримання заробітної плати.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 рокуприватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлена ухвала відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»; не встановлено дійсних обставин справи; приватний виконавець діяв в межах норм чинного законодавства та вживав заходи щодо застереження накладення арешту на рахунки, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом; рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 не є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника; посилання судів на численну судову практику, зокрема, на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, є необґрунтованим, оскільки така практика стосується правовідносин щодо накладення арешту на рахунки боржника - юридичної особи, які передбачені для виплати заробітної плати працівникам та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, що є не подібним по суті даного спору.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на виконанні перебуває виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року № 756/1927/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 420,06 швейцарських франків, що еквівалентно 902 066,23 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 , зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати йому заробітної плати Державним підприємством «Академічний театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка».

Наведені обставини підтверджуються довідкою-випискою виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 09 грудня 2019 року № DQ8B4JEQKV183E за карткою НОМЕР_1 і додатковими картками договору, сформованим за період з 01 січня до 09 грудня 2019 року.

Враховуючи, що інших зарахувань на картку № НОМЕР_1 не було, суди встановили, що кошти, які знаходяться на цьому картковому рахунку є заробітною платою ОСОБА_1 , яку він отримує від Державного підприємства «Академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 та скасовуючи постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 59607875 про арешт коштів боржника, суди виходили з того, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника від 23 липня 2019 року; неправомірні дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника порушують його право на отримання заробітної плати.

Колегія суддів не погоджується з указаним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

З установлених судами обставин вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ на ім`я ОСОБА_1 , зокрема, арештовано грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», який відкритий на ім`я ОСОБА_1 та використовується для виплати йому заробітної плати Державним підприємством «Академічний театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка» (т. 2 а. с. 146).

Наведені обставини підтверджуються довідкою-випискою виданою АТ КБ «ПриватБанк» від 09 грудня 2019 року № DQ8B4JEQKV183E за карткою НОМЕР_1 і додатковими картками договору, сформованим за період з 01 січня до 09 грудня 2019 року (т. 2 а. с. 147 - 149).

Із змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що приватний виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 стали його власністю та набули статусу вкладу, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. від 23 липня 2019 року про накладення арешту на кошти боржника.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, посилання суду апеляційної інстанції на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 09 вересня 2019 року у справі № 913/958/16, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19, від 25 жовтня 2019 року № 37/70, від 28 жовтня 2019 року у справі № 916/1845/19 не є релевантним, оскільки правовідносини у наведених справах стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

За таких обставин, касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення - скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, яке переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, є його ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 400 402 406 409 412 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересована особа - акціонерне товариство «Універсал Банк».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді