Відсутність у матеріалах справи меддокументів, на підставі яких виконано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту не є істотним порушенням вимог не тягне за собою недопустимість висновка СМЕ (ВС/ККС, № 345/4401/18)

Фабула судового акту: Свого часу Касаційний кримінальний суд у своїй постанові від 07.08.2019 у справі № 555/456/18 досить чітко визначив, що У будь-якому разі речові докази та документи, які надаються експертові, повинні бути отриманні у спосіб, передбачений статтею 93 КПК, належним чином залученні до кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК (залежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу. З ними повинні мати можливість ознайомитися сторони, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, як під час досудового розслідування в порядку статті 221 КПК, так і після його закінчення в порядку статті 290 КПК.

Однак, «сталість» судової практики нового Верховного Суду майже безмежна.

Яскравим прикладом такої «сталості» і є рішення, що пропонується читачеві.

У даній справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України.

Апеляційним судом скаргу сторони захисту було залишено без задоволення, а вказаний вирок без зміни.

Однак, захисник засудженого вирішила добитись справедливості у Верховному Суді та подала на згадані рішення касаційну скаргу, яку мотивувала тим, що судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, у судовому засіданні не досліджено рентгенівський знімок, який був предметом дослідження експерта при проведенні судово-медичної експертизи та на якому ґрунтуються дані медичної карти потерпілого. Одночасно у порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки обвинуваченому не були відкриті медична карта потерпілого та догоспітальний клінічний протокол, а тому суд не мав права допустити відомості, які містяться в зазначеній медичній документації, як допустимі докази.

Однак, Касаційний кримінальний суд із такими доводами не погодився та у своїй постанові вказав наступне.

Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування засуджений ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі. Будь-яких клопотань про додаткове ознайомлення його з медичною документацією потерпілого він не заявляв. Серед процесуальних документів у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначені, у тому числі: висновок судово-медичної експертизи

та постанова слідчого про визнання медичної карти потерпілого та догоспітального клінічного протоколу речовими доками та повернення їх до лікарні. При цьому у мотивувальній частині висновку СМЕ наведений зміст всієї медичної документації потерпілого, серед якої також дані рентгенвідділення та проведеної операції на щелепі.

Згідно матеріалів справи суд першої інстанції дослідив безпосередньо медичну карту стаціонарного хворого потерпілого та догоспітальний клінічний протокол.

При цьому відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документам.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора у конкретному провадженні сама по собі НЕ означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень (ВС/ККС № 490/10025/17 від 19.05.2020)

ВП/ВС: Явка з повинною отримана із порушенням прав є «отруєним деревом», а тому похідні від неї докази є недопустимими (ВП/ВС у справі № 1-305/2009 від 29.04.2020)

ВС/ККС: Освідування особи має проводитись ВИКЛЮЧНО за постановою прокурора (ВС/ККС у справі № 127/3712/17 від 19.03.2020)

Копія відеофонограми не дозволяє встановити технологічні властивості (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо), тому є недопустимим доказом (ВС/ККС,справа № 404/700/17,31.10.19)

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 345/4401/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4808/441/19

Провадження № 51 - 823 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,

прокурора Сингаївської А.О.,

захисника засудженого ОСОБА_1 адвоката Вань І.Р. у режимі відеоконференції,

потерпілого ОСОБА_2 ,

його представника адвоката Хуторненка І.М.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090170000533 від 09 травня 2018 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мостище Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 122 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Вань І.Р. на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада

2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 729 гривень

71 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 гривень - моральної шкоди, 4000 гривень витрат на правову допомогу та 4040 гривень 39 копійок процесуальних витрат.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 травня

2018 року приблизно о 14 годині поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав удар кулаком правої руки ОСОБА_2 у ділянку підборіддя, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді двобічного травматичного перелому нижньої щелепи зліва в ділянці кута, справа в ділянці суглобного відростка, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Вань І.Р. - без задоволення. Постановлено додатково стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 800 гривен витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі захисник Вань І.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 7 КПК України. Зазначає, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення в порушення вимог ст. 26 ч. 4, ст. 477 ч. 1 п. 1 КПК України проведено без відповідної заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення, а заява

ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах кримінального провадження, не відповідає вимогам процесуального закону. Вважає, що судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, у судовому засіданні не досліджено рентгенівський знімок, який був предметом дослідження експерта при проведенні судово-медичної експертизи та на якому ґрунтуються дані медичної карти

ОСОБА_2 . Указує на порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки обвинуваченому не були відкриті медична карта стаціонарного хворого

ОСОБА_2 № 995718 та догоспітальний клінічний протокол № 3086, а тому суд не мав права допустити відомості, які містяться в зазначеній медичній документації, як допустимі докази. Крім того, вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 29 вересня 2018 року, оскільки його складено з порушенням вимог

статей 104 105 КПК України. Вважає, що з ОСОБА_1 необґрунтовано стягнуто 4040 гривень 39 копійок витрат, пов`язаних із прибуттям потерпілого до місця судового провадження, які не відносяться до процесуальних витрат. Звертає увагу також на суперечності щодо дати вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що апеляційний суд не встановив та не усунув порушень процесуального закону, допущених судом першої інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника Вань І. Р. потерпілий ОСОБА_2 зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника Вань І.Р. не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Вань І.Р. у судовому засіданні висловила доводи на підтримання своєї касаційної скарги і просила її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник - адвокат Хуторненко І.М. у судовому засіданні вважали касаційну скаргу захисника Вань І.Р. безпідставною і просили залишити її без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника Вань І.Р. необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 . та доведеності його вини суд обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_1 , який не заперечував свою причетність до завдання удару ОСОБА_2 , частково визнав свою вину та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання щодо себе; на показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини заподіяння йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді перелому щелепи; на показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були очевидцями вчинення кримінального правопорушення.

Доводи касаційної скарги про порушення вимог ст. 26 ч. 4, ст. 477 ч. 1 п. 1 КПК України є необґрунтованими. Суд першої інстанції безпосередньо дослідив документи, які стали підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, зокрема: рапорт чергового від 09 травня 2018 року № 4119 про те, що о 14 годині 37 хвилин до чергової частини Калуського відділу ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області по телефону від ОСОБА_9 надійшло повідомлення про заподіяння тілесних ушкоджень її родичу сусідом; рапорт чергового від 09 травня 2018 року № 4129 про те, що о 17 годині 20 хвилин до чергової частини Калуського відділу ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області надійшло повідомлення органу охорони здоров`я про звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою внаслідок побиття 09 травня 2018 року о 14 годині; заявою ОСОБА_2 від

09 травня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за його побиття. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань органом досудового розслідування з дотриманням вимог ст. 214 КПК України 09 травня

2018 року о 23 годині 44 хвилини були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України.

Безпідставними є і доводи захисника про порушення вимог ст. 290 КПК України. Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі. Будь-яких клопотань про додаткове ознайомлення його з медичною документацією ОСОБА_2 він не заявляв. Серед процесуальних документів у реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12018090170000533 зазначені, у тому числі: висновок судово-медичної експертизи від 10 серпня

2018 року № 179 та постанова слідчого від 10 серпня 2018 року про визнання медичної карти стаціонарного хворого № 995718 стоматологічного відділення та догоспітального клінічного протоколу № 3086 речовими доками та повернення їх до Обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10 серпня 2018 року № 179 у ОСОБА_2 наявні тілесні ушкодження середньої тяжкості. У мотивувальній частині висновку наведений зміст всієї медичної документації ОСОБА_2 , серед якої також дані рентгенвідділення та проведеної операції на щелепі потерпілого.

У судовому засіданні від 16 травня 2019 року в присутності обвинуваченого

ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Вань І.Р . суд першої інстанції дослідив безпосередньо медичну карту стаціонарного хворого № 995718 та догоспітальний клінічний протокол № 3086.

Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня

2020 року в справі № 754/14281/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті

ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

У судовому засіданні судом встановлені всі передбачені ст. 91 ч. 1 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Дослідивши зазначені протоколи, заяву потерпілого, витяг з ЄРДР та медичну документацію, суд достовірно встановив час вчинення кримінального правопорушення - 09 травня 2018 року 14 година. Посилання в обвинувальному акті на те, що кримінальне правопорушення вчинено

05 травня 2018 року має характер технічної помилки, яка не могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, сторона захисту під час судового провадження не заперечувала, що подія відбулася саме 09 травня

2018 року.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував дані, які містяться в протоколі огляду місця події від 29 вересня 2018 року. Дану слідчу дію проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України та її результати оформлено відповідним протоколом з фото-додатками.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 122 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вирок суду за змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 подано у передбаченому ст. 128 КПК України порядку до початку судового розгляду, у якому він заявив, що суспільно небезпечним діянням йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. У заяві від

16 травня 2019 року представник потерпілого Бульба В.М. також просив відшкодувати процесуальні витрати, пов`язані з прибуттям до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у судове засідання 08 квітня

2019 року. Рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 4040 гривень 39 копійок процесуальних витрат ґрунтується на вимогах статей 121 128 129 КПК України та є вмотивованим, а тому доводи касаційної скарги захисника Вань І.Р. у цій частині безпідставні.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Вань І.Р. в інтересах ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив всі викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Вань І.Р. та скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 14 листопада

2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Вань І.Р. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді