Тривала протиправна поведінка потерпілого стосовно винної особи при вчиненні насильницького злочину має бути врахована при призначенні покарання (ВС/ККС № 234/10174/16-к від 20.11.2018)

Фабула судового акту: Частиною 1 статті 65 Кримінального кодексу України визначено загальні засади призначення покарання, а саме те, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому слід зауважити, що на відміну від переліку покарань, які обтяжують покарання, який визначено ст. 67 КК України, перелік покарань, які покарання пом’якшують не є вичерпним та може бути розширеним на розсуд суду.

У даній справі жінку засуджено за навмисне вбивство свого співмешканця, яке було вчинено нею на ґрунті постійних сварок з останнім.

За цей злочин обвинувачену вироком місцевого суду ,яким погодився і апеляційний суд, засуджено до 8 років позбавлення волі.

На такі рішення засудженою було подано касаційну скаргу згідно якої остання просила скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції оскільки її дії за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані невірно у зв'язку з відсутністю умислу на умисне вбивство, оскільки вона захищалась від протиправних дій потерпілого, який систематично бив її та водночас просила пом’якшити призначене покарання.

З доводами щодо несправедливості покарання Касаційний кримінальний суд погодився та вказав наступне.

Строк покарання суд першої інстанції призначив без врахування даних про особу засудженої, а також без врахування конкретних обставин, які стали причиною вчинення нею кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий постійно застосовував до неї насильство протягом тривалого часу, бив її, що підтверджується доказами по справі, зокрема, вироком суду, згідно якого потерпілий засуджений був за спричинення засудженій тілесних ушкоджень середньої тяжкості та відбував покарання у виді позбавлення волі реально.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Під час касаційного розгляду засуджена, визнаючи вину у вчиненому нею злочині, щиро розкаялась та просила їй пом'якшити покарання з врахуванням конкретних обставин справи та протиправною поведінкою потерпілого, а тому до неї можуть бути застосовані положення ст. 69 КК України та призначене покарання нижче ніж передбачене законом.

Анаілзуйте судовий акт: Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці ПРИНЦИПОВОГО характеру (ВС/ККС № 756/4830/17-к від 09.20.2018)

Засуджений в стані сильного душевного хвилювання вбив лише за те, що коханка розповіла про свої зради та назвала його спонсором і імпотентом, або як суд кваліфікує за ст. 116 КК України (ВС/ККС справа № 234/8200/16-к від 29 серпня 2018 р.)

ВИРОК: Сильне душевне хвилювання: Постійні образи та знущання штовхнули мати на вбивство свого сина (Гребінківський райсуд Полтавської області № 539/2008/18 від 27.07.2018)

Встановлення МОТИВУ вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України (ВС/КС № 466/9158/14-к від 01.03.2018)

Постанова

Іменем України

20 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 234/10174/16-к

провадження № 51-1345 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Ємця І. І.,

захисника РадіоновоїЛ. І.,

в режимі відеоконференції

засудженої ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050390001332, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 попереднє ув'язнення в строк покарання.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 попереднє ув'язнення в строк покарання

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_2 засуджено за те, що вона, 08 травня 2016 року, близько 04.30. год., за місцем свого проживання АДРЕСА_2 з метою заподіяння смерті своєму співмешканцю ОСОБА_3 на ґрунті постійних сварок з останнім, взявши з кухні сокиру, зайшла до кімнати, де в цей час на дивані відпочивав ОСОБА_3, завдала йому обухом сокири кілька ударів в область голови та обличчя, від яких потерпілий ОСОБА_3 помер.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що її дії за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані невірно у зв'язку з відсутністю умислу на умисне вбивство, оскільки вона захищалась від протиправних дій потерпілого, який систематично бив її. На думку засудженої, судово-психологічна експертиза № 617 була проведена з порушенням кримінального процесуального закону, оскільки з часу вчинення злочину пройшов тривалий час. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази щодо її умислу саме на вбивство потерпілого ОСОБА_3

Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_2, підтримала подану нею касаційну скаргу та зазначила про підстави для зміни судових рішень і пом'якшення призначеного їй покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_1, яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_2, вважає, що касаційна скарга засудженої ОСОБА_2 є обґрунтованою та вважала, що судові рішення необхідно змінити та пом'якшити покарання ОСОБА_2.

В запереченні на касаційну скаргу засудженої прокурор зазначає, що судові рішення щодо ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню або зміні. На думку прокурора, у засудженої ОСОБА_2 був саме умисел на вбивство потерпілого.

Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що підстави для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_2 відсутні, а тому вона не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з вимогами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконання, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту судових рішень убачається, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Зокрема, суд першої інстанції дослідив: показання самої обвинуваченої, яка вину визнала частково, зазначила, що умислу на вбивство ОСОБА_3 не мала, після того, як потерпілий почав її бити, вона його штовхнула та взявши сокиру нанесла приблизно 5 ударів по голові та обличчю; дані протоколу слідчого експерименту від 12 травня 2016 року за участю ОСОБА_2, яка розповіла про обставини заподіяння смерті ОСОБА_3; даними протоколу огляду місця події від 11 травня 2016 року.

Взято до уваги висновки судово-медичної експертизи № 142 від 11 червня 2016 року та № 570- МК від 30 травня 2016 року щодо спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Проаналізував суд і висновок судової психолого-психіатричної експертизи № 617 від 08 червня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 страждає емоційно-нестійким розладом особистості, ускладненим психічними та поведінковими порушеннями внаслідок вживання алкоголю з шкідливими наслідками для організму. Проте, в період інкримінованого діяння могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, в стані тимчасового розладу психічної діяльності та фізіологічного афекту (стан сильного душевного хвилювання) не перебувала.

Направленість умислу ОСОБА_2 саме на умисне вбивство потерпілого визнано й те, що вона тривалий час не повідомляла правоохоронні органи про вчинене, при цьому усвідомлювала в повному обсязі наслідки заподіяного і вживала заходи щодо приховування слідів злочину.

Також судом проаналізовано показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо взаємовідносин засудженої та потерпілого, а також процесуальні докази у провадженні: протокол огляду трупа, протоколи огляду місця події, висновки експертиз, протокол проведення слідчого експерименту.

У вироку суд першої інстанції проаналізував і дав належну оцінку всім зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності. Критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивовано.

Належно оцінивши зібрані у справі та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 саме в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_3, правильно кваліфікувавши її дії за ч. 1 ст. 115 КК України.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені доводи апеляційної скарги засудженої ОСОБА_2, які є аналогічні доводам касаційної скарги, та прийнято рішення про їх безпідставність, з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставною для скасування судових рішення, колегією суддів не встановлено.

Суди першої і апеляційної інстанцій, призначаючи покарання, врахували обставини вчинення злочину ОСОБА_2 і дані про її особу, дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженої тільки з призначенням покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Проте, строк такого покарання суд першої інстанції призначив без врахування даних про особу засудженої, а також без врахування конкретних обставин, які стали причиною вчинення нею кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий ОСОБА_3 постійно застосовував до неї насильство протягом тривалого часу, бив її, що підтверджується доказами по справі, зокрема, вироком Краматорського міського суду Донецької області від 11 січня 2007 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_3 засуджений був за спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості та відбував покарання у виді позбавлення волі реально.

Проте, цю помилку судом апеляційної інстанції виправлено не було, хоча, на думку колегії суддів, були всі підстави для призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_2, визнаючи вину у вчиненому нею злочині, щиро розкаялась та просила їй пом'якшити покарання з врахуванням конкретних обставин справи та протиправною поведінкою потерпілого.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів слід визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженою ОСОБА_2 кримінального правопорушення та дають підстави для призначення їй основного покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, а саме, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу., а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають зміні.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

Застосувати до засудженої ОСОБА_2 положення ст. 69 КК України і на підставі цієї статті призначити їй покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: