Проведення експертизи у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ст. 246 КК України, з метою визначення розміру шкоди, заподіяної довкіллю, є ОБОВ'ЯЗКОВИМ (ВС/ККС № 673/902/16-к від 22.01.2019)

Фабула судового акту: 31 січня 2016 року приблизно о 12:00 неподалік смт Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області на території лісу, що належить на праві постійного користування Спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Флора» (далі - СКЛП «Флора»), ОСОБА_6, не маючи дозволу (лісорубного квитка) на порубку дерев, бензопилою зрізав 33 дерева різних порід, чим завдав згаданому підприємству істотної шкоди на загальну суму 10 353, 97 грн.

Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2017 року особу було засуджено за ст.246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із конфіскацією незаконно вирубаної деревини. На підставі статті 75 цього Кодексу його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та відповідно обов'язки, передбачені статтею 76 КК.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 12 квітня 2017 року вирок місцевого суду змінив в частині визначення обов'язків, передбачених статтею 76 КК та вирішення питання про повернення власнику вирубаної деревини в порядку частини 9 статті 100 КПК. У решті вирок був залишений без змін.

Не погодившись зі вказаними рішенням судів, засуджений подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 КПК, просив скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

У касаційній скарзі засуджений, серед іншого, вказав, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилась та обставина, що визначення розміру заподіяної довкіллю шкоди було проведено з порушенням вимог КПК.

ВС/ККС з такими доводами погодився, зазначивши в постанові наступне.

1. Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 246 КК, відноситься до категорії злочинів проти довкілля. Диспозиція вказаної норми передбачає, що одним з обов'язкових елементів складу цього злочину є наявність істотної шкоди, завданої об'єкту злочинного посягання, тобто довкіллю.

2. Відповідно до абзацу 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 року № 17 у справах про злочини, відповідальність за які передбачена статтею 246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за статтями 64-67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведено визначеними законом засобами доказування. Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК передбачено, що розмір шкоди довкіллю визначається на підставі висновку експерта.

4. В цьому кримінальному провадженні експертиза для визначення шкоди, завданої довкіллю, не проводилась. Суд першої інстанції ґрунтував свій висновок про наявність істотної шкоди лише на підставі розрахунку Державної екологічної інспекції, який не може вважатися висновком експерта.

5. Отже, вимоги статті 91 КПК щодо обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню в кримінальному провадженні місцевим судом належним чином не виконано.

З вказаних підстав ВС/ККС задоволив касаційну скаргу засудженого, скасував рішення судів попередніх інстанцій на направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Таким чином, на підставі вказаного рішення ВС/ККС можна сформулювати наступні висновки:

1. У справах, де шкоду заподіяно довкіллю, зокрема, за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК України (незаконна порубка дерев), з урахуванням положень п.6 ч.2 ст.242 КПК України проведення експертизи є обов'язковим.

2. Розрахунок, складений Державною екологічною інспекцією (а тим паче лісовим підприємством), не може замінити висновок експерта, належним чином не підтверджує розмір шкоди, заподіяної довкіллю, і є недопустимим доказом в розумінні ст. 86 КПК України.

Також від себе скажу, що в таких випадках проводитись має інженерно-екологічна експертиза.

Постанова ВС/ККС в реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80037139

Нормативне обгрунтування:

1. КК України. Розділ VIII. Стаття 246 (в ред., діючій на той час)

Відповідно до Розділу VIII КК України незаконна порубка лісу (ст.246) належить до злочинів проти довкілля.

2. КПК України.

2.1. Пункт 3 ч.1 статті 91

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

2.2. Пункт 6 ч.2 статті 242 (в ред., діючій на той час)

Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

2.3. Стаття 86

Частина 1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина 2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Аналізуйте судовий акт: Стягнення судових витрат на користь суб’єкта владних повноважень можливе лише щодо тих витрат, що пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ВС/КАС, справа № 161/14389/16-а, 30.10.18)

Експертні висновки не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами (ВС/ККС № 711/4114/17 від 06.09.2018)

Неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких віднесено до компетенції суду (ВС/КГС № 904/8832/17 від 07.05.2019)

ПОСТАНОВА

іменем України

22 січня 2019 року

м. Київ

справа № 673/902/16-к

провадження № 51-3905км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григорєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораПономарьової М.С.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2017 року щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Прилужне Летичівського районуХмельницької обл., жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 січня 2017 року ОСОБА_6 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із конфіскацією незаконно вирубаної деревини. На підставі статті 75 цього Кодексу його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та відповідно обов'язки, передбачені статтею 76 КК.

2. ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконній порубці дерев, що заподіяло істотну шкоду, за таких обставин:

31 січня 2016 року приблизно о 12:00 неподалік смт Вовковинці Деражнянського району Хмельницької області на території лісу, що належить на праві постійного користування Спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Флора» (далі - СКЛП «Флора»), ОСОБА_6, не маючи дозволу (лісорубного квитка) на порубку дерев, бензопилою зрізав 33 дерева різних порід, чим завдав згаданому підприємству істотної шкоди на загальну суму 10 353, 97 грн.

3. Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 12 квітня 2017 року вирок місцевого суду змінив в частині визначення обов'язків, передбачених статтею 76 КК та вирішення питання про повернення власнику вирубаної деревини в порядку частини 9 статті 100 КПК. У решті вирок був залишений без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК.

5. Він вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв'язку між його діями та наслідками у виді істотної шкоди довкіллю або підприємству СЛКП «Флора». Стверджує, що зрізав дерева в охоронюваній зоні лінії електропередач, тобто на території, що не відноситься до лісового фонду. На підтвердження своєї позиції зазначає, що в червні 2016 року, через невеликий проміжок часу після вчинених ним дій працівники Деражнянського району електромереж вирізали решту дерев у цій смузі лісу.

6. Також він указує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи (державний акт) про належність СЛКП «Флора» права користування чи права власності на земельну ділянку. Окрім того, на думку засудженого, огляд місця події, а також визначення розміру заподіяної шкоди проведено з порушенням вимог КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

8. Засуджений ОСОБА_6 направив Суду заяву, в якій підтримав свою скаргу та просив проводити касаційний розгляд без його участі в порядку письмового провадження.

9. У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити судові рішення без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково на таких підставах.

11. Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 246 КК, відноситься до категорії злочинів проти довкілля. Диспозиція вказаної норми передбачає, що одним з обов'язкових елементів складу цього злочину є наявність істотної шкоди, завданої об'єкту злочинного посягання, тобто довкіллю.

12. Відповідно до абзацу 3 пункту 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 року № 17 у справах про злочини, відповідальність за які передбачена статтею 246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за статтями 64-67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

13. Наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведено визначеними законом засобами доказування. Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК передбачено, що розмір шкоди довкіллю визначається на підставі висновку експерта.

14. В цьому кримінальному провадженні експертиза для визначення шкоди, завданої довкіллю, не проводилась. Суд першої інстанції ґрунтував свій висновок про наявність істотної шкоди лише на підставі розрахунку Державної екологічної інспекції, який не може вважатися висновком експерта.

15. Отже, вимоги статті 91 КПК щодо обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню в кримінальному провадженні місцевим судом належним чином не виконано.

16. Апеляційний суд, попри те, що ОСОБА_6 оспорював законність свого засудження в апеляційному порядку, на допущені порушення уваги не звернув.

17. Зазначені обставини мають істотне значення для правової оцінки діяння засудженого, однак - за відсутності їх належної перевірки в порядку апеляційної процедури - Суд позбавлений можливості дійти безспірного висновку щодо наявності чи відсутності у діях засудженого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки в силу частини 1 статті 433 КПК позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

18. Тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

19. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей, перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, а також інші доводи, зазначені у касаційній скарзі засудженого, дати на все вичерпну відповідь й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме статті 370 КПК. Крім того, суду слід взяти до уваги положення статті 5 КК та зміни до статті 246 КК, внесені законом України № 2531-VIII від 6 вересня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», що набрав чинності 01 січня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григорєва