При визначенні розміру моральної шкоди суд повинен обґрунтувати своє рішення, а не лише послатись на критерії розумності та справедливості (ВС/ККС у справі № 372/3192/18 від 25.08.2020)

Фабула судового акту: На практиці дуже нечасто зустрічаються випадки, коли суди вищих інстанцій збільшують розмір відшкодування моральної шкоди.

При цьому, як правило, у своїх рішеннях місцеві та й апеляційні суди, посилаються лише на критерії розумності та справедливості з невідомої причини уникаючи детального аналізу ситуації, що склалась у кожному конкретному випадку та залишаючи поза увагою глибину моральних страждань потерпілого.

Однак, буває і інакше.

У даному випадку особу засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України за побиття дитини на ігровому майданчику.

Місцевим судом було призначено покарання у вигляді штрафу та стягнуто на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Однак, апеляційним судом за скаргою потерпілого розмір відшкодування моральної шкоди було збільшено у три рази та стягнуто відповідно 30 000 грн.

Сторона захисту невдоволена таким рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, яку вмотивувала тим, що цивільним позивачем не надано письмових доказів заподіяння потерпілому моральної шкоди (sic!).

Однак, Касаційний кримінальний суд у задоволенні касаційної скарги відмовив та обґрунтував своє рішення наступним.

Відповідно до норм ст. 128 КПК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До початку розгляду провадження законним представником потерпілого було подано цивільний позов, в якому моральну шкоду, завдану злочином, оцінену в 100 000 грн, обґрунтовано тим, що малолітній переніс фізичний біль і страждання у зв`язку з ушкодження здоров`я, було принижено його честь і гідність, потерпілий проходив відповідне лікування, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, викликане травмою. Окрім того, наголошувалося, що постійні переживання потерпілого призвели до того, що він боїться сам знаходитись на вулиці, в інших місцях, потребує постійної присутності когось з батьків, відчуває постійний головний біль, запаморочення, переживання, стривоженість та дискомфорт.

Проте, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди у сумі 10 000 грн, місцевий суд своє рішення фактично не мотивував, обмежившись висновком, що таке відшкодування відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

В свою чергу апеляційний суд переглядаючи справу встановив, що малолітній був побитий дорослим, що неминуче викликає у нього в подальшому страх насильства, побої були нанесені, в тому числі і у область обличчя, потерпілий проходив відповідне лікування, що призвело до зміни його звичайного укладу та способу життя і навчання, а тому належною сумою відшкодування моральної шкоди буде сума у 30 000 грн.

Аналізуйте судовий акт: Суд: «Аннушка уже пролила масло» або 76 000 грн. як відшкодування за травми отримані у супермаркеті (Деснянський райсуд м. Києва у справі 754/183/20 від 26.08.2020)

ВС/КЦС: Незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020)

500 000 грн. за інвалідність дитини внаслідок недбалості лікарів Верховний Суд визнав достатнім відшкодуванням (ВС/КЦС № 520/16987/15-ц від 04.09.2019)

Возмещение с помощью психологических знаний морального вреда в сумме 1 800 000 гривен (Печерський райсуд м. Києва у справі № 757/25592/19-ц від 02 серпня 2019р.)

Постанова

Іменем України

25 серпня 2020 р.

м. Київ

Справа №372/3192/18

Провадження № 51-1052 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Слинька С. С.,

секретаря

судового засідання Волевач О. В.,

за участю:

прокурора Зленка О. В.,

представників потерпілого ОСОБА_3, Базика О. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Стельниковича С. А. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110230000820, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Українка Обухівського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватими і засуджено за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 :

- 2 075 грн на відшкодування матеріальної шкоди,

- 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди,

-6 000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову та відшкодування витрат на правову допомогу змінено.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн та 15 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 серпня 2018 року приблизно о 19.00 год., перебуваючи на ігровому майданчику, розташованому біля будинку № 7 по вул. Миру в м. Обухів Київської області, умисно наніс малолітньому ОСОБА_2 по одному удару правою ногою в ліву ногу та долонею правої руки по голові потерпілого, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Стельникович С. А. стверджує про незаконність ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 , яку просить змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в межах, визначених місцевим судом. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно змінив вирок місцевого суду, збільшивши розмір витрат на правову допомогу, оскільки представником потерпілого не було надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, що ставить під сумнів обґрунтованість понесених витрат. Також захисник вказує, що цивільним позивачем не надано письмових доказів заподіяння потерпілому моральної шкоди. Заперечує позовні вимоги в частині відшкодування витрат на лікування потерпілого та правильність стягнення коштів, затрачених на придбання окулярів за вісім місяців до вчинення злочину.

На касаційну скаргу захисника Стельниковича С. А. представником потерпілого адвокатом Базиком О. П. подано заперечення в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Зленко О. В. вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив залишити її без з задоволення.

Представники потерпілого ОСОБА_3., Базик О. П. заперечили проти задоволення касаційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі захисник просить змінити рішення суду апеляційної інстанції лише в частині цивільного позову про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому, та витрат на правову допомогу.

За таких обставин суд касаційної інстанції не перевіряє доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, правильність застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого, призначеного йому покарання.

Як вбачається з судових рішень, місцевим судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на лікування потерпілого, оскільки представником потерпілого не надано жодних даних про те, що медичні препарати були призначені лікарем для лікування малолітнього потерпілого ОСОБА_2 , що він за характером захворювання потребував застосування саме цих препаратів, та що вони були використані для його лікування.

Оскільки судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог у частині стягнення витрат на лікування потерпілого, то судом касаційної інстанції також не перевіряються доводи захисника про необґрунтованість цивільного позову в цій частині.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З судових рішень вбачається і це не заперечується в касаційній скарзі, що в результаті злочинних дій ОСОБА_1 були пошкоджені окуляри потерпілого ОСОБА_2 , які йому були куплені за вісім місяців до вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 своїми злочинними діями заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, розмір якої підтверджений відповідними доказами, суд правильно ухвалив рішення про відшкодування матеріальної шкоди в цій частині.

Посилання сторони захисту на неправильність вирішення апеляційним судом цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 є безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду провадження законним представником потерпілого було подано цивільний позов, в якому моральну шкоду, завдану злочином, оцінену в 100 000 грн, обґрунтовано тим, що малолітній переніс фізичний біль і страждання у зв`язку з ушкодження здоров`я, було принижено його честь і гідність, потерпілий проходив відповідне лікування, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, викликане травмою. Окрім того, наголошувалося, що постійні переживання потерпілого призвели до того, що він боїться сам знаходитись на вулиці, в інших місцях, потребує постійної присутності когось з батьків, відчуває постійний головний біль, запаморочення, переживання, стривоженість та дискомфорт.

Місцевий суд дійшов беззаперечного висновку, що заподіяна моральна шкода є очевидною, що не заперечується і у касаційній скарзі.

Разом з тим, визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди у сумі 10 000 грн, суд першої інстанції своє рішення не мотивував, обмежившись висновком, що таке відшкодування відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

Змінюючи вирок у частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд врахував, що розмір відшкодування, який визначений судом першої інстанції, не відповідає ступеню моральних страждань малолітнього потерпілого ОСОБА_2 . Зокрема, судом не враховано, що малолітній був побитий дорослим, що неминуче викликає у нього в подальшому страх насильства, побої були нанесені, в тому числі і у область обличчя, потерпілий проходив відповідне лікування, що призвело до зміни його звичайного укладу та способу життя і навчання.

Врахувавши глибину і тривалість моральних страждань потерпілого, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 30 000 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості за обставин цього провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Також є безпідставними твердження захисника про неправильність вирішення цивільного позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів провадження вбачається, що до позовної заяви законним представником потерпілого, окрім інших документів, було долучено договір про надання правової допомоги від 09 листопада 2018 року, укладений між адвокатом Базиком О. П. та ОСОБА_3 , яка є законним представником та діє в інтересах свого сина ОСОБА_2 (а.п. 31).

В подальшому законний представник потерпілого подала заяву про збільшення позовних вимог у зв`язку з необхідністю стягнення з ОСОБА_1 понесені нею документально підтверджені витрати на правову допомогу у сумі 15 000 грн.

З технічного запису судових засідань вбачається, що сторона захисту, заперечувала проти задоволення позову в розмірі, заявленого законним представником потерпілого, лише в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Разом з тим, щодо вирішення цивільного позову в частині стягнення витрат на правову допомогу як обвинувачений, так і його захисник покладалася на розсуд суду.

В суді апеляційної інстанції сторона захисту також не заявляла клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, вказуючи лише на відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який представляв інтереси потерпілого.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, сторонами провадження не було оспорено такі документи як договір про надання правової допомоги від 09 листопада 2018 року, укладений між адвокатом Базиком О. П. та ОСОБА_3 , яка є законним представником та діє в інтересах свого сина ОСОБА_2 , квитанцію до прибуткового ордеру від 09 листопада 2018 року про оплату послуг до вказаного договору на суму 15 000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг на вказану суму.

При цьому колегія суддів погоджується з оцінкою доказів та зазначеним мотивуванням судом апеляційної інстанції щодо обґрунтованості понесених витрат потерпілим за надання правової допомоги адвокатом, в тому числі і щодо опису виконаних робіт.

З урахуванням того, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, а також того, що сторона захисту не заявляла відповідного клопотання в судах першої та апеляційної інстанцій про зменшення заявлених у позовній заяві витрат і не оспорювала докази, які їх підтверджували, суд апеляційної інстанції прийняв правильне рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України є законною та обґрунтованою.

За таких обставин касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України , Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Стельниковича С. А. - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді