Необхідність проведення експертизи для встановлення вартості викраденого не є аксіомою, в окремих випадках достатньо і довідки про вартість майна (ВС/ККС у справі № 676/1504/18 від 01.04.2021)

Фабула судового акту: Минулого року мною на даному інтернет-ресурсі було зроблено допис у якому я проаналізував постанову Касаційного кримінального суду у якій останній зробив висновок про однозначну необхідність проведення товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна у справах про крадіжки, адже не проведення такої експертизи є однозначною підставою для виправдання особи (Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019).

Однак, в коремих справах виникає закономірне питання – а чи доцільно проводити згадану експертизу, адже предмет, який викрадено є металевим ломом і для встановлення його вартості ніякі спеціальні знання не потрібні.

Так, у даній справі дві особи проникли на територію свинарника де за допомогою газового різака демонтували металеві клітки для тварин, труби та інші металеві предмети фактично перетворивши їх на металевий лом і заволоділи вказаним металом.

Суд першої інстанції вказаних осіб виправдав з тих підстав, що сторона обвинувачення не довела умислу обвинувачених на крадіжку саме металобрухту, а не кліток для утримання свиней та не встановила вартість викраденого майна.

Апеляційний суд з таким рішення не погодився та скасувавши вирок місцевого суду постановив свій, вже обвинувальний вирок.

Стороною захисту на вказаний вирок суду апеляційної інстанції було подано касаційну скаргу, зокрема, з тих підстав, що по справі не було проведено товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна, а сторона обвинувачення надала тільки довідку про вартість металобрухту.

Проте, ККС не визнав вказаний довод слушним та касаційну скаргу адвоката залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції вказав на те, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом злочину є порізані металеві частини кліток, що тривалий час використовувались, покриті іржею - металобрухт, тому у слідчого не було підстав для призначення відповідної експертизи, у зв`язку з чим слідчий обґрунтовано звернувся з запитом до спеціалізованого товариства - Кам`янець-Подільського заготівельно-виробничого цеху «Втормет», що є відокремленим підрозділом Хмельницьке ПАТ «Втормет», та за своїм уставом має право здійснювати діяльність, пов`язану з торгівлею відходами та брухтом. Довідкою вказаного підприємства визначено вартість металобрухту на певну дату. Крім того, дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною і спеціальних знань не потребує.

Вищезазначена довідка надавала суду можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84, 85, 86 КПК України і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.

Аналізуйте судовий акт: Вартість викраденого доводитись ВИКЛЮЧНО висновком експерта, інакше – виправдувальний вирок (ВС/ККС № 420/1667/18 від 25.11.2019

Автотехнічна експертиза при ДТП НЕ обов'язкова при дослідженні сукупності інших доказів (ККС у справі № 732/138/18 від постанову від 24.11.2020)

Дії, розпочаті як крадіжка виявлені іншими особами, але продовжені з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж (ВС/ККС у справі № 569/19032/17 від 10.09.2020)

Встановлення розміру матеріальних збитків, завданих грабежем, не потребує обов’язкового проведення експертизи (ВС/ККС у справі № 487/5703/18 від 28.05.2020)

Постанова

Іменем України

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 676/1504/18

провадження № 51-934км20

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисників (у режимі відеоконференції) Худого І.А., Савлівої Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Худого І. А. та Савлівої Л. О. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240160000121, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст.89 КК не має судимостей;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дергачі Дергачівського району Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 рокуОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, та виправдано, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ними цього злочину. Місцевий суд дійшов висновку про недоведеність умислу обвинувачених на крадіжку саме металобрухту, а не кліток для утримання свиней, не встановлено вартість викраденого майна, визнано ряд доказів недопустимими внаслідок порушення порядку їх отримання.

Вироком Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду в частині виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасовано та ухвалено новий, яким ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з його смертю.

Як зазначено у вироку апеляційного суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими за те, що вони 22 лютого 2018 року близько 11:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою умисно з корисливих мотивів з метою таємного викрадення чужого майна, проникли через віконний отвір у нежитлову будівлю свинарника по АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , де за допомогою газових різаків демонтували металеві решітки, ринви та труби загальною вагою 2 450 кг по ціні 6,50 грн за 1 кг загальною вартістю 15 925 грн. Однак, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки були викриті на місці події.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник Худий І.А. порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Захисник зазначає про те, що по справі не було проведено товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна, а сторона обвинувачення надала тільки довідку про вартість металобрухту, що не узгоджується з позицією, яка викладена в постанові Касаційного кримінального суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18. Вказує на те, що вирок апеляційного суду ґрунтується на недопустимих і неналежних доказах, а саме даних протоколу огляду місця події, який було проведено в порушення вимог ст. 233 КПК - не за згодою власника приміщення, а свідка ОСОБА_4 , який не мав ніяких повноважень наділених власником. Крім того, зазначає, що процесуальна дія, а саме зважування викраденого було проведено в порушення вимог кримінального процесуального закону, тому висновок апеляційного суду про те, що вказана дія була проведена в рамках огляду місця події не відповідає дійсності.

Захисник Савліва Л.О. у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та просить кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину. В обґрунтування своєї касаційної скарги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що вирок апеляційного суду є незаконним, необґрунтованим, невмотивованим та ухвалений з порушенням вимог статей 370 373 374 КПК, не відповідає фактичним обставинам. Зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно задоволено клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів. Стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що потерпілий не підтримав скаргу прокурора, а наголошував на тому, що у нього було викрадено вироби з металу, а не металобрухт. Крім того, у провадженні не було призначено товарознавчу експертизу для визначення дійсної вартості викраденого майна, хоча сторона обвинувачення відповідно до ст. 242 КПК повинна була заявити клопотання про призначення такої експертизи. Також вказує на те, що огляд місця події було проведено на підставі заяви особи, яка не є власником приміщення, а тому протокол огляду місця події є недопустимим доказом. Зазначає, що зважування викраденого було проведено не в рамках огляду місця події та до внесення відомостей в ЄРДР, а тому протокол також є недопустимим доказом.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги захисника Савлівої Л.О. в інтересах засудженого ОСОБА_2 вбачається, що вона, надаючи оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 КПК.

Доводи, викладені у касаційних скаргах захисників, про невідповідність вироку апеляційного суду вимогам статей 370 374 420 КПК є безпідставними і спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так, висновки апеляційного суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою, поєднане з проникненням в інше приміщенняза викладених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи та підтверджені сукупністю доказів, у тому числі досліджених апеляційним судом під час судового розгляду, яким суд дав належну оцінку. Зокрема вони ґрунтуються, на показаннях потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,яким суд дав належну оцінку та у вироку достатньо мотивував. Судом також дана належна оцінка письмовим доказам. При цьому апеляційним судом було повторно досліджено ті докази, на необхідності дослідження яких просила сторона обвинувачення. Тобто судом було дотримано повноти та змагальності розгляду провадження.

Доводи захисника Савлівої Л.О. про те, що апеляційним судом безпідставно задоволено клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів, оскільки ці докази були досліджені місцевим судом в повному обсязі і їм була дана належна оцінка, не є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду хоча і не є абсолютним, як у суді першої інстанції, але в ситуації, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний і постановляє обвинувальний вирок, цей принцип висуває більш суворі вимоги, ніж у разі скасування чи зміни обвинувального вироку, оскільки в такому випадку висновок про винуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку із цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд, щоб переконатися, що особу не буде засуджено свавільно.

Наведене вище не означає, що положення ст. 23 КПК слід розглядати як такі, що автоматично висувають вимогу про нове дослідження доказів у суді апеляційної інстанції кожного разу, коли мова йде про скасування виправдувального вироку. Проте у ситуації, коли апеляційний суд під час апеляційного розгляду вбачає, що доводи апеляційної скарги учасника кримінального провадження в частині неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та/або невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, така перевірка здійснюється шляхом повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК, що включає безпосереднє дослідження та оцінку доказів щодо таких обставин.

При цьому колегія суддів касаційного суду наголошує, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі.

Як убачається з апеляційної скарги прокурор, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, заявив клопотання про повторне дослідження доказів для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 7, ч. 3 ст. 404 КПК задовольнив вказане клопотання. Порушень норм процесуального права касаційний суд не встановив.

Твердження сторони захисту про те, що протоколи огляду місця події та зважування від 22 лютого 2018 року є недопустимими доказами, оскільки дозвіл на огляд місця події проведено без дозволу власника майна, зважування металу відбулося до внесення відомостей в ЄРДР неповноважною особою і не в рамках огляду місця події, а ухвала слідчого судді від 23 лютого 2018 року про визнання правомірним проникнення слідчого до приміщення свинарника 22 лютого 2018 року не передбачена кримінальним процесуальним законом, то вони є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження згідно даних, які містяться в протоколі огляду місця події від 22 лютого 2018 року, в ході огляду приміщення свиноферми по АДРЕСА_2 були виявлені зрізані елементи металевих кліток, вкритих іржею. З метою встановлення маси вказаних металевих речей та відсутністю на місці події необхідних засобів для зважування, слідчий цього ж дня продовжив огляд місця події та забезпечив доставку металобрухту в с. Нігин, де за допомогою ваг № 9378, в період часу з 18 год 15 хв по 18 год 55 хв проведено зважування вказаного майна, маса якого становила 2 450 кг, про що складено відповідний протокол, що не суперечить вимогам ст. 237 КПК.

Згідно ст.237 КПК при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, уважаються тимчасово вилученим майном.

У подальшому слідчий в порядку ч. 3 ст. 233 КПК звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу про проведення огляду приміщення свиноферми, який проводився у невідкладному випадку, пов`язаного з врятуванням майна, до постановлення ухвали слідчого судді. Ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року було задоволено та визнано правомірним проникнення слідчого до приміщення свинарника 22 лютого 2018 року.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не є особою, яка може надавати дозвіл на огляд приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , то колегія суддів зазначає наступне. Так, ОСОБА_4 дійсно не є власником приміщення свинарника, однак такий дозвіл він надав за згодою власника ОСОБА_3 , який на час проведення огляду перебував за кордоном і підтвердив свою згоду по мобільному зв`язку. Про вказані обставини потерпілий зазначив в суді першої інстанції. Отже порушень вимог статей 223 233 КПК не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про те, що по справі не було проведено товарознавчої експертизи для визначення вартості викраденого майна, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості (наприклад, щодо вартості викраденої безпосередньо з магазину роздрібної торгівлі товарної продукції, на яку є роздрібна ціна, чи проведення інших арифметичних розрахунків, тощо).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом злочину є порізані металеві частини кліток, що тривалий час використовувались, покриті іржею - металобрухт, тому у слідчого не було підстав для призначення відповідної експертизи, у зв`язку з чим слідчий обґрунтовано звернувся з запитом до спеціалізованого товариства - Кам`янець-Подільського заготівельно-виробничого цеху «Втормет», що є відокремленим підрозділом Хмельницьке ПАТ «Втормет», та за своїм уставом має право здійснювати діяльність, пов`язану з торгівлею відходами та брухтом. Відповідно до довідки, засвідченої печаткою вказаного підприємства, вартість 1 кг чорного металу в цьому регіоні станом на 22 лютого 2018 року становить 6,50 грн. Крім того, дана інформація є загальновідомою та загальнодоступною і спеціальних знань не потребує.

Вищезазначена довідка надавала суду можливість встановити роздрібну ціну викраденого майна без проведення відповідної експертизи. Вказаний доказ отриманий у передбачений процесуальним законом спосіб та відповідає вимогам статей 84 85 86 КПК і підстави вважати його неналежним та недопустимим відсутні.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сторона захисту під час судового провадження не оспорювала вартість викраденого майна (металобрухту), не зазначала, що ця вартість є більшою, ніж встановлено органом досудового розслідування і не порушувала питання про необхідність призначення у зв'язку з цим товарознавчої експертизи. Не дивлячись на те, що потерпілий ОСОБА_3 вказував на викрадення у нього виробів з чорного металу, а не металобрухту, проте клопотань про призначення відповідної експертизи в судах попередніх інстанцій не заявляв.

Висновок апеляційного суду про допустимість як доказу довідки про вартість викраденого майна (металобрухту) не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного кримінального суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18, де предметом викрадення було цвітіння соняшника, оцінка якого потребувала спеціальних знань, отже обов'язкового призначення і проведення товарознавчої експертизи. Фактичні обставини у даному кримінальному провадженню є різними порівняно з інкримінованим обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, проаналізувавши вищенаведене та дослідивши в судовому засіданні вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони спростовують доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочину, який їм інкримінується. Тобто, сукупність зібраних судом доказів підтверджує, що спільність, узгодженість дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , свідчать про їх умисел на викрадення чужого та вірно визнав їх винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК, оскільки вони вчинили замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою, поєднане з проникненням в інше приміщення.

Твердження захисника Савлівої Л.О. у касаційній скарзі про те, що органом обвинувачення безпідставно не притягнуто до відповідальності інших осіб, які були разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , є необґрунтованими. Так, з матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК лише стосовно осіб яким висунуто обвинувачення, та у межах висунутого їм обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, таким, що відповідає меті покарання, співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а тому вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Худого І. А. та Савлівої Л. О. - без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників Худого І. А. та Савлівої Л. О. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді