Вимоги про виконання договору поставки носять майновий характер, а тому судовий збір у таких справах сплачується як за майновий спір (ВС/КГС у справі № 910/13737/19 від 25.08.2020)

Фабула судового акту: Законом України «Про судовий збір» визначено різні ставки судового збору для позовів майнового та немайнового характеру.

Як правило для позивача великих труднощів у визначенні характер спору (майнового або немайнового) не виникає. Однак у окремих спорах така диференціація є досить складною, такою складною, що навіть суди плутаються у характері правовідносин з приводу яких і виник спір.

У даній справі держорган звернувся до суду із позовом до підприємства про визнання неналежним виконання вимог договору поставки та зобов’язання виконати умови вказаного договору.

Ухвалою суду першої інстанції, з висновками якої погодився і апеляційний суд, позов залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України. Так на думку судів судовий збір було сплачено не у повному обсязі. Так, позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки згідно з додатком до договору поставки вартість товару складає 60 714 000,00 грн.

На такі рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку Великою Палатою Верховного Суду залишено без зміни.

Приймаючи таке рішення ВП ВС у своїй постанові вказала, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У даному випадку вимоги позивача про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар ґрунтуються на наявності грошових вимог Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання», що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

Аналізуйте судовий акт: Приніс правильну довідку з органу фіскальної служби про відсутність доходу і суд звільняє від сплати судового збору (ВС/КЦС у справі № 761/12145/17 від 02 серпня 2019р.)

Не важливо хто сплачує судовий збір, головне вірне зазначення призначення платежу (ВС/КЦС № 752/4567/19 від 11.12.2019)

Квитанція про сплату судового збору, яка не містить інформації про номер справи та дату прийняття судового акта, що оскаржується, не є належним доказом сплати судового збору (ВС/КГС, № 910/4557/18,13.02.20)

Відсутність доходу за минулий рік є підставою для звільнення від сплати судового збору (ВС/КЦС № 761/12145/17 від 02.08.2019)

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13737/19

Провадження № 12-36гс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І.,

Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С.,

за участю секретаря судового засідання Федорченка В. М.,

позивача - Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (представник - Кондратенко О. В.),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» (представник - адвокат Кіфа І. О.),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 910/13737/19 за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» про зобов`язання виконати умови договору за касаційною скаргою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Пашкіна С. А., Андрієнко В. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року (суддя Балац С. В.) та

ВСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2019 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітнє обладнання» (далі - ТОВ «Новітнє обладнання») з позовною вимогою визнати неналежне виконання умов договору поставки від 15 травня 2019 року № 8/19 (далі - договір поставки) та зобов`язати ТОВ «Новітнє обладнання» виконати умови цього договору.

2. З урахуванням заяви про усунення недоліків від 04 грудня 2019 рокупозивач просив вважати заявленими позовні вимоги такого змісту: зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за укладеним між сторонами договором поставки, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про зобов`язання відповідача виконати умови договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року, позов Національної ради залишено без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

5. Cудові рішення мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору. У зв`язку із цим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки згідно з додатком 1 до договору поставки вартість товару складає 60 714 000,00 грн.

6. Суди попередніх інстанцій залишили позов Національної ради без розгляду з огляду на те, що позивачем мав бути сплачений судовий збір у сумі 672 350,00 грн, тоді як відповідно до поданого позивачем платіжного доручення від 04 жовтня 2019 року № 1248 він сплатив суму судового збору в розмірі 3 842,00 грн.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

7. У березні 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національної ради, в якій вона просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року й ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у справі № 910/13737/19 скасувати та ухвалити рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Національної ради, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу та витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13737/19.

9. 20 травня 2020 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав цю справу разом з касаційною скаргою Національної ради на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 922/3655/16 наведено такий висновок: під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці, тобто суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання виконати умови договору є вимогою про зобов`язання вчинити певні дії, що свідчить про її немайновий характер.

11. Водночас у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 562/500/17 зазначено, що позов про зобов`язання вчинити певні дії - виконати умови договору пайової участі у будівництві шляхом передачі позивачу квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку № 1 на вул. Коновальця в м. Рівному є спором майнового характеру. При цьому, залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд указав, що такий спір є спором майнового характеру, а тому в цьому випадку слід надати довідку про вартість спірного нерухомого майна та доплатити судовий збір як за вимогу майнового характеру, та дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував статтю 4 Закону України «Про судовий збір».

12. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права (статті 4 Закону України «Про судовий збір») у подібних правовідносинах (про зобов`язання вчинити дії - виконати умови договору) у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 562/500/17).

13. Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 562/500/17, Велика Палата Верховного Суду цю справу прийняла та призначила до розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційну скаргу мотивовано тим, що подана позовна заява містить вимоги виключно немайнового характеру, оскільки позивач зобов`язує відповідача вчинити дії, спрямовані лише на виконання умов укладеного договору. При цьому жодних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів позивачем заявлено не було.

15. Позивач звертає увагу на те, що вперше позовну заяву було залишено без руху ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року, в якій суд зазначив суму судового збору, що мала бути сплачена Національною радою, у розмірі 1921,00 грн.

16. Національна рада у своїй касаційній скарзі зазначає, що при розгляді справ, які виникли з подібних правовідносин та предмета спору, судами було визначено аналогічні вимоги як вимоги немайнового характеру у справах № 911/2806/18, № 13/431, № 909/656/18 та № 910/1348/18.

17. Звідси Національна рада вважає, що господарськими судами було порушено вимоги статей 162 164 174 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 2 Закону України «Про судовий збір».

18. У судовому засіданні представник Національної ради Кондратенко О. В. зазначила, що судові рішення прийнятті з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки висновки судів не відповідають обставинам справи та нормам права. Вказала, що предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру, оскільки Національна рада просить виконати конкретні умови договору поставки, про що було зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Позиція ТОВ «Новітнє обладнання»

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивач спотвореними позовними вимогами так званого немайнового характеру має на меті уникнути сплати судового збору у відповідному розмірі.

20. З ухвали Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року про залишення позову без розгляду вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору. З огляду на заявлення Національною радою позовної вимоги майнового характеру на суму 60 714 000,00 грн позивач мав сплатити збір у сумі 672 350,00 грн.

21. ТОВ «Новітнє обладнання» просить у задоволенні касаційної скарги Національній раді відмовити.

22. У судовому засіданні представник відповідача Кіфа І. О. підтримала заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, та просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На думку представника, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних майнових взаємовідносин, оскільки товар, який просить поставити позивач, має грошову оцінку, а результатом розгляду цієї справи буде передача майна, зміна майнового стану позивача і відповідача.

Короткий зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 562/500/17

23. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Рівнепромбуд» про зобов`язання відповідача виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі позивачу квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку № 1 на вул. Коновальця в м. Рівному.

24. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року позов задоволено.

25. ОСОБА_2 , який не брав участі у справі, оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. До апеляційної скарги додав докази сплати судового збору на суму 960,00 грн.

26. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 квітня 2018 року апеляційна скарга була залишена без руху з наданням строку п`ять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаного недоліку.

27. Однією з підстав залишення апеляційної скарги без руху зазначено те, що судовий збір сплачено не в повному обсязі. Апеляційний суд указав, що заявником оскаржується одна позовна вимога майнового характеру. Проте суд позбавлений можливості визначити ставку судового збору за вказаною вимогою, оскільки зазначена сторонами ціна позовних вимог (2004 рік) не відповідає дійсній вартості спірного майна на момент подачі позову (2017 рік), тому ОСОБА_2 слід надати довідку про вартість спірного нерухомого майна та доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру до розміру, що становить 150 відсотків від 1 відсотка ціни позову (150 % х ціна позову х 1 %) з вирахуванням 960,00 грн вже сплаченого судового збору.

28. 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 надав уточнення до апеляційної скарги, зазначивши, що позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії є вимогою немайнового характеру. При подачі апеляційної скарги заявник оплатив судовий збір виходячи із суми судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

29. Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику.

30. Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що подана ОСОБА_2 апеляційна скарга не відповідає вимогам процесуального закону, зокрема не оплачена судовим збором у передбаченому чинним законодавством розмірі. У наданий судом строк ОСОБА_2 недоліки апеляційної скарги усунув не в повному обсязі, а саме судового збору не доплатив.

31. У травні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2018 року, в якій скаржник просив скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

32. За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає.

33. Суд касаційної інстанції зазначив, що законодавством чітко визначено ставку судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, яка пов`язана зі сплатою судового збору при поданні позовної заяви майнового характеру, - зобов`язання вчинити певні дії, а саме: виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі ОСОБА_1 квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку АДРЕСА_1 . Тому суд апеляційної інстанції правильно застосував положення статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо судового збору за подання позовної заяви

34. Як уже вказувалося, повертаючи подану скаржником позовну заяву, суди попередніх інстанцій вказали на невідповідність розміру сплаченого позивачем судового збору приписам статті 4 Закону України «Про судовий збір». Відповідно суди констатували, що позивач заявив позовну вимогу майнового характеру, оскільки фактично просить суд зобов`язати відповідача поставити товар згідно з додатком 1 до договору поставки вартістю 60 714 000,00 грн.

35. Як установили суди попередніх інстанцій, зі змісту позовної заяви вбачається, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки позивачем була здійснена відповідачу попередня оплата, а саме на суму 44 114 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27 травня 2019 року № 610 й рахунком на оплату за цією ж датою № 9 та на суму 6 000 000,00 грн, а також платіжним дорученням від 27 травня 2019 року № 611 й рахунком на оплату за цією ж датою № 11 (т. 1, а. с. 49-53).

36. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що якщо позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити поставку товару на вказані вище суми, така вимога є вимогою майнового характеру, за яку повинен бути сплачений судовий збір з огляду на приписи частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

37. За матеріалами справи, у жовтні 2019 року Національна рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Новітнє обладнання» про зобов`язання вчинити дії.

38. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року позовну заяву Національної ради залишено без руху, оскільки позивачем заявлено одну немайнову вимогу, однак не додано жодних доказів сплати судового збору за подання цієї позовної заяви. Суд першої інстанції зазначив, що при зверненні до суду з указаним позовом позивач повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн відповідно до Закону України «Про судовий збір».

39. На виконання вимог вищевказаної ухвали позивач 21 жовтня 2019 року разом із заявою про усунення недоліків надав господарському суду платіжне доручення від 04 жовтня 2019 року № 1248 щодо сплати судового збору в розмірі 3 842,00 грн.

40. Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2019 року № 05-23/2805 у зв`язку з лікарняним судді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/13737/19.

41. Господарський суд міста Києва ухвалою від 25 листопада 2019 року позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13737/19 та вирішив розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

42. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2019 року позовну заяву було залишено без руху. При цьому господарський суд зазначив, що позивачу необхідно визначитись зі змістом позовних вимог, їх кількістю та сплатити судовий збір виходячи із приписів частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (беручи до уваги те, що відповідно до платіжного доручення від 04 жовтня 2019 року № 1248 позивачем уже сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 грн).

43. На виконання вимог указаної ухвали позивач подав до місцевого суду заяву про усунення недоліків від 04 грудня 2019 року, відповідно до якої зазначив, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, визначений додатком 1 до цього договору.

44. У зв`язку із цим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач заявив позовну вимогу майнового характеру, оскільки фактично просить суд зобов`язати відповідача поставити товар, вартість якого складає 60 714 000,00 грн згідно з додатком 1 до договору поставки.

45. Проте до заяви про усунення недоліків позивач не надав доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

46. Оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05 грудня 2019 року залишив позов без розгляду.

47. Суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанції, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у справі № 910/13737/19 залишив без змін.

48. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позовної заяви Національної ради без розгляду з огляду на таке.

49. Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

50. У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

51. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

52. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

53. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

54. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

55. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

56. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

57. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

58. Позовна вимога Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання» про зобов`язання виконати умови договору та поставити товар згідно з додатком 1 до договору поставки є вимогою про зобов`язання вчинити певні дії щодо поставки товару вартістю 60 714 000,00 грн, що свідчить про її майновий характер.

59. Заявлені вимоги позивача про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар ґрунтуються на наявності грошових вимог Національної ради до ТОВ «Новітнє обладнання», що виникли на підставі відповідного договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, позовні вимоги про зобов`язання виконати умови договору поставки та поставити товар мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.

60. Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що з урахуванням заявленої позивачем вимоги майнового характеру на суму 60 714 000,00 грн Національною радою мав бути сплачений судовий збір у сумі 672 350,00 грн.

61. Як уже вказувалося, згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

62. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

63. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду у жовтні 2019 року, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року.

64. Відповідно до положень, встановлених статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921,00 грн.

65. Звідси мінімальний розмір судового збору за подання в 2019 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнював 1 921,00 грн (не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), а максимальний - 672 350,00 грн (не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

66. Ціна позову у цій справі становить 60 714 000,00 грн, 1,5 % від якої складає 910 710,00 грн (60 714 000,00 грн ? 1,5 % : 100).

67. Таким чином, за подання позовної заяви майнового характеру Національній раді необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 672 350,00 грн (з урахуванням обмежень максимального розміру судового збору за подання позовів майнового характеру, установлених підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

68. Щодо доводів скаржника про повторне залишення Господарським судом міста Києва позовної заяви без руху (ухвалою від 26 листопада 2019 року після відкриття провадження у справі та постановлення ухвали від 08 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

69. Отже, суд першої інстанції, залишаючи ухвалою від 26 листопада 2019 року позовну заяву без руху, після відкриття провадження у справі № 910/13737/19 діяв у межах процесуальних норм права, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

70. Оцінку доводам скаржника про те, що при розгляді справ, які виникли з подібних правовідносин та предмета спору, судами було визначено аналогічні вимоги як вимоги немайнового характеру у справах № 911/2806/18, № 13/431, № 909/656/18 та № 910/1348/18, Велика Палата Верховного Суду надати не може, оскільки зазначення Національною радою лише номера справи позбавляє можливості ідентифікувати судові рішення, на які посилається скаржник (відсутні назва відповідного процесуального документа, найменування суду, який виніс судове рішення, дата його ухвалення), а відтак і з`ясувати зміст відповідних правових висновків.

71. З огляду на викладене у цій постанові щодо розміру ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру Велика Палата Верховного Суду не погоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 922/1992/18, щодо визначення розміру судового збору та відступає від них.

72. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 910/13737/19 позивач просив виконати умови договору та поставити товар вартістю 60 714 000,00 грн, що є майновою вимогою, тому немає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 562/500/17, оскільки предметом позову у зазначеній справі також є позовна вимога майнового характеру (виконати умови договору пайової участі у будівництві від 12 липня 2004 року шляхом передачі ОСОБА_1 квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку № 1 на вул. Коновальця в м. Рівному).

73. Частиною тринадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

74. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом та не надав доказів сплати судового збору згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

75. Таким чином, перевіривши в межах доводів касаційної скарги Національної ради застосування судом першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

77. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

78. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Національної ради слід залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року - без змін.

Щодо судових витрат

79. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги Національної ради без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300-302 308 309 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2020 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 грудня 2019 року у справі № 910/13737/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді