Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 31.03.2020 року у справі №910/13737/19 Ухвала КГС ВП від 31.03.2020 року у справі №910/13...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13737/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - Мегеда В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020

(головуючий суддя Буравльов С. І., судді Андрієнко В. В., Пашкіна С. А.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019

(суддя Балац С. В. )

у справі №910/13737/19

за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання"

про зобов'язання виконати умови договору,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - НРУТР) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання" (далі - ТОВ "Новітнє обладнання") про зобов'язання виконати умови договору поставки №8/19 від 15.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 позов Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишено без розгляду на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 ухвала Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 залишена без змін.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги мають такий зміст: зобов'язати відповідача виконати умови договору №8/19 від 15.05.2019 та поставити товар, визначений додатком №1 до такого договору.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивачем була заявлена позовна вимога майнового характеру, оскільки позивач фактично просить суд зобов'язати відповідача поставити товар згідно з додатком №1 до договору №8/19 від 15.05.2019 у визначеній грошовій оцінці.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020, ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/13737/19 та ухвалити рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що подана позовна заява містить вимоги виключно немайнового характеру, оскільки позивач зобов'язує вчинити відповідача дії, спрямовані лише на виконання умов укладеного договору, при цьому жодних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів заявлено позивачем не було. Позивач вважає, що господарськими судами було порушено вимоги ст.ст. 162, 164, 174 ГПК України та пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про судовий збір".

Розглядаючи вказану касаційну скаргу, колегія суддів встановила наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 та пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на положеннях ч. 5 ст. 216, ст. 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №922/1992/18).

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №922/3655/16).

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд у справі №922/3655/16 дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання виконати умови договору №220816/1 від 22.08.2016 є вимогою про зобов'язання вчинити певні дії, що свідчить про її немайновий характер.

У справі, що переглядається, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за договором №220816/1 від 22.08.2016, тобто не з позадоговірних відносин, внаслідок чого НРУТР заявило позовну вимогу про зобов'язання відповідача поставити товар згідно з додатком №1 до договору №8/19 від 15.05.2019, що є вимогою немайнового характеру.

Аналогічні висновки щодо немайнового характеру спору містять: ухвала Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №916/626/18 (за зустрічним позовом вимога про зобов'язання виконати умови договору про надання послуг з організації перевезень від 11.07.2016 №07/16/11/01-Г в натурі); ухвала від 25.01.2018 у справі №916/804/17 (за зустрічним позовом - майнова вимога про стягнення штрафних санкцій та дві немайнові вимоги про зобов'язання виконати умови контракту №0601742 та контракту №0601777); постанова від 07.02.2018 у справі №908/3262/16 (за первісним позовом вимога про зобов'язання виконати умови договору та прийняти обладнання); ухвала від 06.05.2019 у справі №910/9009/18 (вимога про зобов'язання виконати умови договору оренди нежилих приміщень); ухвала від
15.06.2018 у справі №904/6228/15 (одна майнова вимога про стягнення заборгованості та одна немайнова вимога - про зобов'язання виконати умови договору оренди); ухвала від 25.02.2019 у справі №909/656/18 (одна немайнова вимога - про зобов'язання виконати умови договору - здійснити поставку товару на загальну суму 255 900,00 грн та одна майнова вимога - стягнення 2 559,00 грн штрафу).

Водночас у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 у справі №562/500/17 зазначено, що позов про зобов'язання вчинити певні дії - виконати умови договору пайової участі у будівництві шляхом передачі позивачу квартир та нежитлових приміщень орієнтовною площею 138 кв. м житлового будинку №1 по вул. Коновальця в м. Рівне, є спором майнового характеру.

При цьому залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що цей спір є спором майнового характеру, а тому в даному випадку слід надати довідку про вартість спірного нерухомого майна та доплатити судовий збір як за вимогу майнового характеру та дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права (ст. 4 Закону України "Про судовий збір") у подібних правовідносинах (про зобов'язання вчинити дії - виконати умови договору) у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
03.10.2018 у справі №562/500/17).

Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження врегульовано положеннями ст. 247 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У випадку, якщо скаржник не наводить обставин, які, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, належать до випадків, за яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у таких справах (наприклад, ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.03.2019 у справі №905/764/18).

Отже, в залежності від того, до якої категорії спорів належать наведені справи (до майнових чи немайнових), залежить вирішення іншого питання - застосування ст. 12 ГПК України (в цивільному процесі - ст. 19 ЦПК України) щодо віднесення справи до малознаної; ст. 247 ГПК України (в цивільному процесі - ст. 274 ЦПК України) щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; ст.ст. 287, 293 ГПК України (в цивільному процесі - ст.ст. 389, 394 ЦПК України) щодо можливості касаційного оскарження судових рішень у таких справах.

У зв'язку з наведеним дана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 3, ч. 5 ст. 302 ГПК України.

До Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з установленням на всій території України карантину.

Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо його відхилення у зв'язку з передачею справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/13737/19 за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітнє обладнання" про зобов'язання виконати умови договору передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (оголошення) та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст