Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 713/431/22

провадження № 61-11882св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський Андрій Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2022 року в складі судді Кибич І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просила: визнати недійсною довіреність, посвідчену 30 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В., зареєстровану в реєстрі за № 3833, № 3834; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , посвідчений 31 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В., зареєстрований в реєстрі за № 3839; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 15 га, кадастровий номер 732055300:01:003:1391, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , посвідчений 31 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В., зареєстрований в реєстрі за № 3841.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20 січня 2022 року їй стало відомо, що належний їй на праві власності будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0, 15 га, кадастровий номер 732055300:01:003:1391, вибули з її власності на підставі договорів купівлі-продажу від 31 грудня 2020 року, укладених ОСОБА_2 (невісткою), яка нібито діяла від її імені на підставі довіреності, та ОСОБА_3 (онукою).

Довіреність від 30 грудня 2020 року, якою вона нібито уповноважила ОСОБА_2 розпоряджатися належним їй майном, підлягає визнанню недійсною, оскільки у неї було відсутнє волевиявлення на видачу цієї довіреності, вона підписана невідомою їй особою ОСОБА_4 , складена з порушенням вимог щодо її форми та посвідчення.

Вказана довіреність була використана відповідачами 31 грудня 2020 року для укладення від її імені договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки з ОСОБА_3 , який вона не мала наміру укладати та не отримувала грошові кошти від продажу належної їй нерухомості.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2022 рокупозов задоволено.

Визнано недійсною довіреність, посвідчену 30 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В., зареєстровану в реєстрі за № 3833, № 3834.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , посвідчений 31 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В., зареєстрований в реєстрі за № 3839.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 15 га, кадастровий номер земельної ділянки 732055300:01:003:1391, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_2 , посвідчений 31 грудня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войціховським А. В., зареєстрований в реєстрі за № 3841.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що довіреність, видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 , підписана не довірителем, а іншою особою ОСОБА_4 , разом з тим ОСОБА_1 не надавала згоди на посвідчення такої довіреності та на продаж ОСОБА_5 від її імені належного їй майна.

Позивач не бажала відчужувати належну їй на праві власності нерухомість на користь ОСОБА_3 .

Оскільки довіреність від 30 грудня 2020 року визнана судом недійсною, вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, які були укладені на підставі цієї довіреності, підлягають задоволенню.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності та договорів купівлі-продажу скасовано. В задоволені позову в цій частині відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Змінено розподіл судових витрат.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі, тому безпідставними є висновки суду першої інстанції про задоволення вимог до неї.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Вижницького районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 681/196/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд не надав належну оцінку поясненням приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Войціховського А. В. по суті спору.

Та обставина, що ОСОБА_4 , яка підписала оспорювану довіреність, була запрошена не безпосередньо позивачкою, а нею на прохання ОСОБА_1 , не є підставою для визнання довіреності недійсною.

Спірний будинок не є єдиним житлом позивача, оскільки вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Висновок апеляційного суду про те, що позивач не отримала кошти внаслідок продажу спірної нерухомості не має значення для вирішення спору по суті, оскільки ОСОБА_1 не посилалася на вказану обставину як на підставу вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними. Окрім того, цей висновок суперечить показанням допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вижницького районного суду Чернівецької області.

09 лютого 2023 року справа № 713/431/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належав будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 732055300:01:003:1391, яка знаходилась в смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області.

У період з 13 по 31 грудня 2020 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у Чернівецькій лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: внутрішньо мозковий субкортикальний крововилив у півкулю, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. З, КВР 4, ГПМК за геморагічним типом в басейні лівої СМА, виражений правобічний геміпарез, моторна афазія.

Згідно виписки № 12594 з медичної карти стаціонарного хворого після лікування стан ОСОБА_1 покращився, наросла сила в правих кінцівках, дещо покращилась мова, зменшилось головокружіння, головний біль. На час виписки виражене порушення життєдіяльності: нездатна ходити та справлятися зі своїми фізіологічними потребами без сторонньої допомоги. Виписана додому у відносно задовільному стані для продовження лікування амбулаторно.

30 грудня 2020 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський А. В. посвідчив довіреність, згідно якої ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення своїх дій та згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає її внутрішній волі як учасника цього правочину, уповноважила ОСОБА_2 бути її представником у всіх без винятку установах, на підприємствах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування тощо з питань управління належним їй нерухомим майном, що знаходиться в смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області, в тому числі укладати від її імені договори дарування, купівлі-продажу (попереднього купівлі-продажу, купівлі-продажу з розстрочкою платежів, оренди (найму), позики, грошей тощо) вказаного майна.

У зв`язку з хворобою ОСОБА_1 довіреність за її дорученням підписала ОСОБА_4 у присутності нотаріуса в приміщенні лікарні швидкої допомоги.

Чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_9 31 грудня 2020 року нотаріально посвідченою заявою надав згоду на продаж позивачем спірних житлового будинку та земельної ділянки.

31 грудня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діє ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 3 договору продаж будинку вчинено за 550 000 грн, які продавець одержала повністю від покупця до підписання цього договору.

Також в цей же день ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно пункту 1 якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 7320555300:01:003:1391, яка знаходиться в смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області.

Відповідно до пункту 3 договору продаж вчинено за 192 315 грн, які продавець одержала повністю від покупця до підписання цього договору.

За заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №12022263060000025 від 05 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 358 КК України. Згідно фабули 04 лютого 2022 року до працівників Вижницького РВП із письмовою заявою звернулась ОСОБА_1 про те, що 30 грудня 2020 року приватним нотаріусом було посвідчено довіреність від її імені на користь ОСОБА_2 на управління та розпорядження всім належним їй нерухомим майном без її підпису.

Відповідно до показань допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_6 він був присутній у момент посвідчення оспорюваної довіреності від 30 грудня 2020 року, яке відбувалося в приміщенні Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги, оскільки ОСОБА_1 перенесла інсульт. Перед посвідченням довіреності нотаріус з`ясував, чи розуміє ОСОБА_1 значення своїх дій, прочитав їй текст довіреності вголос. Вона була при свідомості, розуміла, що відбувається, однак у зв`язку з тим, що у неї була паралізована права частина тіла, не могла самостійно виконати підпис на довіреності, тому його дружина ОСОБА_3 запросила свою знайому ОСОБА_4 для її підпису.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Підпис у договорі - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, що підпадає під поняття «правочин» (стаття 202 ЦК України), і стверджує про волевиявлення сторони.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 5-6 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (частина третя статті 244 ЦК України).

Видача довіреності є одностороннім правочином, який повинен відповідати загальним вимогам, передбаченими статтею 203 ЦК України.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання довіреності недійсною, ОСОБА_1 зазначала, що вона не надавала згоду на посвідчення довіреності від її імені, тобто у неї було відсутнє волевиявлення на укладення цього правочину.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги про визнання довіреності недійсною, суди не врахували, що ОСОБА_1 за допомогою належних і достатніх доказів не спростувала обставини укладення оспорюваної довіреності.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про доведеність цих обставин ґрунтується лише на поясненнях позивача.

Зі змісту оспорюваної довіреності вбачається, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення своїх дій та згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає її внутрішній волі як учасника цього правочину, уповноважила ОСОБА_2 бути її представником. Нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_1 юридичне значення та наслідки вчинення цієї дії.

Зазначені обставини посвідчення оспорюваної довіреності підтвердив допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 .

У зв`язку з хворобою ОСОБА_1 за її дорученням довіреність була підписана ОСОБА_4 у присутності довірителя в приміщенні Лікарні швидкої допомоги.

Стан здоров'я позивача на момент посвідчення довіреності підтверджується випискою № 12594 з медичної карти стаціонарного хворого та показаннями свідка ОСОБА_6 .

Оспорювана довіреність посвідчена з дотриманням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Належних та достатніх доказів на спростування вказаних обставин ОСОБА_1 не надала.

Оскільки позивач не виконала свого обов`язку з доведення обґрунтованості заявлених позовних вимог, висновки судів про наявність підстав для визнання недійсною довіреності не відповідають вимогам законності та обґрунтованості судових рішень.

З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 31 грудня 2020 року також задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Войціховський Андрій Васильович про визнання довіреності та договорів купівлі-продажу недійсними відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов