03.07.2019 | Автор: Олександр Б.
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВП ВС: В ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду (ВП ВС, справа № 9901/847/18, 05.06.19)

ВП ВС: В ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду (ВП ВС, справа № 9901/847/18, 05.06.19) - 0_85335000_1562127749_5d1c2d85d05cd.png

Фабула судового акта: Велика Палата Верховного Суду, розглянувши апеляційну скаргу представника позивача - адвоката на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України, залишила її без змін.

Під час розгляду справи досліджувались і оцювались доводи скаржники про те, що суд безпідставно розцінив як недолік позовної заяви вказівку в оригіналі ордера на надання правової допомоги що адвокат надає правову допомогу позивачеві в «органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування». На думку адвоката чинне законодавство не відокремлює суди від інших органів державної влади в контексті надання правової допомоги. Суди входять до системи органів державної влади, а отже, будь-який суд, у тому числі й Верховний Суд, є саме органом державної влади (державним органом). Тому вказівка в ордері на те, що правова допомога надається в органах державної влади, свідчить, що адвокат повноважний надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 20 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»  під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Фабула судового акта: Повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені КОПІЯМИ ордеру або довіреності, засвідченої у тому числі і ним самим (ВС/КАС № 308/8995/17 від 17.12.2018)

 Адвокат не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами ДФС України (ВС/КАС від 19.12.2018 р. №802/1206/17-а). )

Не є підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу відсутність ухвали суди про допуск особи - фахівця у галузі права, що має право на надання правової допомоги (ВС/КЦС, № 161/11180/13-ц, 27.03.19)

Довіреність на представництво в суді, яка не містити посилання на те, що вона видана адвокату, є належним підтвердженням повноважень адвоката на ведення справи в суді (Об'єднана палата ВС/КГС від 12 жовтня 2018 р., № 908/1101/17)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/847/18

Провадження № 11-44заі19                                

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника  ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Cергія Володимировича на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2018 року (суддя Данилевич Н. А.)у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, за участю третіх осіб - Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 2 травня 2018 року № 126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію пункту 7 додатку 1 до рішення РНБО,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав позов до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції до Президента України, за участю третіх осіб - РНБО, Кабінету Міністрів України, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 2 травня 2018 року № 126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію пункту 7 додатку 1 до рішення РНБО від 2 травня 2018 року, якими строком на три роки до ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Молдові, у 1996 році репатріювався з Узбекистану в Ізраїль, проживає у місті Рішон-ле-Ціон (Ізраїль), політтехнолог) застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).  

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2018 року позовну заяву залишив без руху з наданням скаржникові строку в десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу ордера на надання правової допомоги та Указу Президента України № 126/2018, що оскаржується, відповідно до кількості сторін у справі.

13 грудня 2018 року на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Ковальова С. В. про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено копії Указу Президента України № 126/2018, що оскаржується, відповідно до кількості сторін у справі та оригінал ордера на надання правової допомоги серії КВ № 741106, у якому зазначено, що адвокат надає правову допомогу ОСОБА_1 у в «органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування».

8 січня 2019 рокуКасаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки її підписано без підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник позивача - адвокат Ковальов С. В. з підстави порушення судом норм процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги адвокат Ковальов С. В. зазначив, що суд повернув позовну заяву, підписану повноважним представником позивача - адвокатом Ковальовим С. В. лише через те, що, на думку суду, законодавець чітко відокремив судові органи як такі,  що повинні бути окремо зазначені в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» ордера на надання правової допомоги.

У наданому ж до позовної заяви ордері зазначено: «В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування». На думку адвоката Ковальова С. В., чинне законодавство не відокремлює суди від інших органів державної влади в контексті надання правової допомоги. До того ж, на його думку, суди входять до системи органів державної влади, а отже, будь-який суд, у тому числі й Верховний Суд, є саме органом державної влади (державним органом). Тому вказівка в ордері на те, що правова допомога надається в органах державної влади, свідчить, що адвокат повноважний надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права тому, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною четвертою статті 59 КАС повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано дійшов висновку, що ордер на надання правової допомоги серії КВ № 741106, який виданий Адвокатським об`єднанням «Могильницький та партнери», не містить назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу.

Міркування і твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно з вимогами пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Оскільки адвокат Ковальов С. В. як представник   ОСОБА_1  не надав належного ордера на підтвердження своїх повноважень, а саме: всупереч вимогам законодавства до суду подав ордер, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС, не допустив порушень норм процесуального права.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики [статті 17 та 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)] з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС та статті 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва,не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника.

Отже, апеляційну скаргу адвоката Ковальова С. В. як представника  ОСОБА_1  відповідно до частини першої статті 316 КАС слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 59, 169, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу адвоката Ковальова Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко 

 Судді:    підписи                                    

 

9230
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення