Відновлення Каховського водосховища стане третьою екокатастрофою, - експерт

Очільник Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук заявив, що Каховське водосховище необхідно відновити, однак щодо доцільності цього в українських наукових колах триває дискусія. Еколог, експерт з питань довкілля Мережі захисту національних інтересів АНТС Олег Листопад розповів УНІАН, що на проблему з водою на Дніпропетровщині потрібно дивитися більш глобально.

Співбесідник підкреслив, що головна проблема – зміна клімату та зміління річок, зокрема Дніпра. Еколог додав, що покращити ситуацію з водою може масштабне відновлення торфовищ.

Голова облради каже: відновити водосховище треба заради води, зрошення, боротьби з опустелюванням, бо від цього залежать мільйон людей і агросектор. Наскільки ці аргументи обґрунтовані? Чи справді без водосховища регіону загрожує опустелювання, чи це перебільшення?

По-перше, треба усе ж знати, скільки зараз людей тут живе. По-друге, очільник облради, на жаль, мислить лише категоріями своєї області. А потрібно думати про те, як загалом повинне розвиватися сільське господарство України, як працювати зі зміною клімату. Клімат змінюється незалежно від того, є водосховище, чи його немає.

Зміна клімату – це глобальна проблема, Україна може робити якийсь внесок у боротьбу з цією проблемою, а на національному рівні адаптуватися до кліматичних змін.

Чи допоможе водосховище адаптуватися до зміни клімату, яка відбувається у будь-якому разі? Це хороше питання. Щоб на нього відповісти, потрібно відповісти ще на кілька інших питань: "Чи буде взагалі вода у Дніпрі для того, щоб це водосховище наповнити?". У мене немає переконання у тому, що буде.

Цього року в ЄС на Дунаї дві атомні електростанції припинили роботу, тому що в цій річці не вистачило води для їхнього охолодження. Тобто свого часу було помилкою прив’язувати роботу цих атомних електростанцій до наявності води у Дунаї.

Тому я б більше акцентував увагу не на тому, чи потрібно відновлювати Каховське водосховище, а на тому, як врятувати водність річок, зокрема Дніпра.

Людям, які керують державою, треба зрозуміти, що треба негайно оголосити мораторій на розробку торфовищ, на осущення торфовищ та видобуток бурштину, тому що корінь проблеми Дніпропетровської області насправді знаходиться не в самій цій області, а у північніших регіонах – на Поліссі, у водозборі Дніпра. Від ситуації на цій території залежить те, буде вода на Дніпропетровщині чи ні.

Опустелювання відбувається незалежно від наявності водосховища. Водосховище певним чином пом’якшує деякі наслідки змін клімату.

Низка культур при зрошенні дає набагато більший урожай упродовж певного періоду. Але з часом ґрунти виснажуються, їхня структура суттєво погіршується. Для того, щоб відповісти на питання, чи потрібно зрошування, треба зрозуміти, упродовж якого періоду ми збираємося користуватися цією землею. Якщо йдеться про тривалий період, щоб ґрунтами могли користуватися і ми, і наші діти, і внуки, то я маю сумнів, що це хороший вихід зі становища.

Якщо водосховище таки відновлять, то що фізично станеться з екосистемою, яка виросла за три роки? 10-метровий вербовий ліс, тварини, що повернулися, - це все просто піде під воду? Як виглядатиме затоплення й наскільки незворотними будуть втрати?

На території колишнього водосховища утворився величезний природний комплекс. Відразу після осушення водосховища ботаніки знаходили там лише 11 видів рослин. Уже в кінці 2025 року їх налічувалося 340. Зараз ботаніки опрацьовують результати цьогорічних експедицій і, за словами доктора біологічних наук Івана Мойсієнка, до цього списку додадуться ще 20-30 видів. Серед них є червонокнижні, як от осока житня. Це найбільший заплавний вербовий ліс у Європі, близько 65 тисяч гектарів.

Загалом же усіх 215 тисячах гектарів дна водосховища іде активне відновлення наземних природних комплексів. Територію поступово заселяють і тварини. Зоолог Олексій Василюк називає це місце краєм тисяч солов’їв – для цих птахів зараз тут дуже хороші умови і навесні їхній спів лунає повсюдно.

Якщо цей ліс знищити і вдруге тут створити водосховище – це буде вже третя екологічна катастрофа на цьому місці за короткий період часу.

Екологічною катастрофою називають різку зміну екологічних умов на певній території. Вперше на Херсонщині екологічна катастрофа відбулася, коли там побудували водосховище. Тривалий час там вода цвіла, нею не можна було користуватися. І старожили мені розповіли цікавий факт: коли з’явилося водосховище, то навіть ті села, які не були затоплені, почали руйнуватися. Це сталося через те, що хати там були глиняні, а коли почав підніматися рівень ґрунтових вод, фундаменти та нижні частини стін намокали, і будівлі розпливалсь, немовби розтавали. А зараз рівень ґрунтових вод повернувся на свій рівень.

Чи є середній шлях між двома крайнощами - "відновити водосховище повністю" і "лишити все як є"? Чи можна забезпечити воду й зрошення для людей, не знищуючи нову екосистему, наприклад, менше водосховище, інші рішення для води?

Я спілкувався з академіками Національної академії наук Володимиром Осадчим та Сергієм Афанасьєвим, які очолюють відповідно Інститут гідрометеорології НАН та Інститут гідробіології НАН.

Вони зробили велику роботу, але вона ще не завершена. Академіки не допускають думки про те, що Каховське водосховище можна відновити повністю. Вони вважають, що його треба відновлювати, але частково.

А от інші не менш поважні фахівці, зокрема, академік Яків Дідух, вважають, що не треба це водосховище відновлювати. На цю тему йде дискусія.

Що цінніше в довгостроковій перспективі - відновлене водосховище (яке само по собі було штучним і мало проблеми: цвітіння, замулення) чи унікальна природна територія 215 тисяч гектарів, якої немає більше ніде? Що втратить і що виграє Україна в кожному випадку?

Не можна все зводити до питання – відбудовувати чи не відбудовувати греблю, потрібно дивитися на всю Україну, а не лише на Дніпропетровщину, та в цілому на проблему водності річок України.

Крім власне будівництва самої греблі, яке невідомо скільки мільярдів буде коштувати, є ще питання відновлення зрошувальних систем, що може бути дорожчим за саму греблю. І питання підготовки дна водосховища, що робити з тим лісом, який там виріс. Залишити його не можна, бо він почне гнисти, підніматися на поверхню та попадати у турбіни.

Минулого разу, коли будували Каховське водосховище, ліс вирубали. Хто буде вирубувати ліс зараз? Адже перед вирубкою, що теж важливо, територію потрібно розмінувати. Там дуже багато вибухонебезпечних предметів.

Є ще питання щодо того, скільки років це водосховище буде наповнюватися при такому рівні води у Дніпрі, який є зараз – 2, 3 чи 5 років?

І головні питання: а ми можемо будувати зараз, лівий берег Дніпра ми вже звільнили? Навіть якщо росіяни відійдуть далі, і при цьому бойові дії будуть продовжуватися час від часу, де гарантія, що на якомусь етапі будівництва не прилетить ракета і не зруйнує те, що підрядник встигне відбудувати.

Потрібно відновлювати торфовища, і тоді буде вода, а не думати про це водосховище. До того ж, це буде набагато дешевше.

Я вважаю, що нам потрібно зайнятися масштабним відновленням торфовищ, тому що радянська, а потім і пострадянська влада знищила від 2 до 3 мільйонів торфовищ. І знищення торфовищ продовжується. Кілограм торфу утримує до 10 літрів води, а потім цю воду поступово віддає, коли немає опадів. Оскільки торфовища знищені, вода просто стікає у Дніпро, Дністер, Буг, а потім потрапляє у Чорне море.

Прихильники водосховищ кажуть: "Дивіться, водосховище важливе, все-таки вода стікає у водосховище". Але, якщо затримати воду у природних екосистемах, то потім воду не доведеться брати з водосховища та подавати на зрошення.

Навчався на біологічному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Еколог, журналіст, експерт з питань довкілля Мережі захисту національних інтересів АНТС та офіцер ЗСУ у відставці. Автор низки книг, лауреат премiї "Золоте перо".