УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

Маляренка А.В., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Сервіс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Черкаській області, про визнання права власності на гараж та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на гараж за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2016 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що йому та його дружині - ОСОБА_4 і дочці - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 лютого 1996 року належить 12/25 частин будинковолодіння АДРЕСА_1.

Згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 14 вересня 2003 року він придбав у Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління 13/25 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 з такими надвірними спорудами: веранди "а" і "а1", сарай "Б", гараж-прибудову "Б", вбиральні, огорожу, криницю.

Позивач вказує на те, що частину приміщень у будинку, які перебували на балансі Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління, а саме гараж, займала майстерня з ремонту телевізорів, яка мала свій вхід з вулиці. Після укладення договору купівлі-продажу він неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити гараж від особистих речей, однак йому відмовляли з посиланням на договір купівлі-продажу від 7 травня 1997 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України у Черкаській області та ТОВ "Славутич-сервіс".

Позивач вважає, що Фонд державного майна України у Черкаській області продав відповідачу те майно, яке йому не належало, а також зазначив, що гараж розташований на належній йому земельній ділянці.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати частково недійсним свідоцтво про право власності від 3 липня 1998 року, видане ТОВ "Славутич-Сервіс", регіональним відділенням Фонду державного майна України у Черкаській області в частині гаража будинковолодіння АДРЕСА_1, скасувати його державну реєстрацію і визнати за ним право власності на гараж по АДРЕСА_1.

У березні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з позовом до ТОВ "Славутич-Сервіс" про визнання права спільної власності на гараж та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на гараж, виданого ТОВ "Славутич-Сервіс".

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасуватирішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2016 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України у Черкаській області від 27 серпня 1996 року затверджено графік проведення приватизації об'єктів малої приватизації та розпочато приватизацію Звенигородського районного технічного центру "Славутич".

У подальшому проведено інвентаризацію та здійснено оцінку вартості майна об'єкта приватизації.

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України у Черкаській області від 26 грудня 1997 року "Про затвердження результатів аукціону" затверджено результати аукціону з приватизації Звенигородського районного технічного центру "Славутич", згідно яких переможцем стало ТОВ "Славутич-Сервіс".

Відповідно до договору купівлі-продажу від 7 травня 1998 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України у Черкаській області та ТОВ "Славутич", товариство придбало майно цілісного майнового комплексу - Звенигородського районного технічного центру "Славутич", яке згідно акта прийому передачі від 8 травня 1998 року передано ТОВ "Славутич-Сервіс".

Згідно з додатком до акта прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Звенигородського районного технічного центру "Славутич" покупцем ТОВ "Славутич-Сервіс" прийнято, серед інших, і такий викуплений об'єкт нерухомості як гараж для автомашин, розташований по АДРЕСА_1.

На підставі ч. 1 ст. 41 Конституції Україниправо власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення договору) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.

Також судами встановлено, що ТОВ "Славутич-Сервіс" набуло право власності на спірний гараж на підставі договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України у Черкаській області та ТОВ "Славутич-Сервіс" від 7 травня 1998 року, і право власності на вказане майно виникло у товариства з моменту отримання майна за актом прийому-передачі.

Позивач набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд у 2003 році, тобто після набуття у власність спірного гаража відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного об'єкта нерухомості - гаража, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України у Черкаській області та ТОВ "Славутич-Сервіс", у передбаченому законом порядку оскаржений не був, на даний час є чинним, і ніким не оспорений, тому дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Статтею 128 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.

Частиною 1 статті 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 т. 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, встановивши, що доводи позивача зводяться до неправомірності продажу спірного гаража, оскільки, на його думку гараж є його власністю, але вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу позивач не заявляв, дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Оскільки позов ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обґрунтовані ідентичними підставами та мають спільний предмет, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, оскільки висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргуОСОБА_3 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 6 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 7 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Кузнєцов Судді: О.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.В.Маляренко Г.І.Мостова