Історія справи

Ухвала ВП ВС від 13.06.2021 року у справі №1-35/2002

УХВАЛА

07 червня 2021 року

м. Київ

справа № 1-35/2002

провадження № 13-91зво21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Крет Г. Р.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В.,

Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К.

М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Штелик С. П.

перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного судуСумської області від 25листопада 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 04березня 2003 року за виключними обставинами і

встановила:

Вироком Апеляційного суду Сумської області від 25листопада 2002 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 04березня 2003 року, ОСОБА_1 було визнано винним і засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187Кримінального кодексу України із застосуванням положень пунктами 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187Кримінального кодексу Українидо покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Дембо та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 33648/18) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.

Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами, у якій просить судові рішення скасувати в частині призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі, ухвалити нове рішення, яким звільнити йоговід подальшого відбування покарання, оскільки він відбув майже 20 років позбавлення волі, що перевищує максимальну межу строкового покарання, встановленого ч. 2 ст. 63 КК.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

11 березня 2021 року ЄСПЛ у справі "Дембо та інші проти України" встановив порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 33648/18), стосовно довічного ув'язнення без перспективи звільнення.

Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.

У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutioinintegrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судового рішення не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув'язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.

Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).

Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами відсутні.

Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від

25 листопада 2002 року та ухвали Верховного Суду України від 04 березня 2003 року.

Заяву ОСОБА_1 з усіма доданими матеріалами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г. Р. Крет

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор'єва Л. І. Рогач

В. І. Данішевська В. М. Сімоненко

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

В. С. Князєв С. П. Штелик