УХВАЛА

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2286/16

Провадження № 12-199гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Бакуліної С. В.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д.

А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи № 916/2286/16

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 лютого 2019 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса",

про стягнення 868369,68 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2014 року № КЛ-12885/1-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (далі - кредитний договір) у сумі 868369,68 грн, з яких: 650000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, яка складається з поточної заборгованості в розмірі 360000,00 грн та простроченої заборгованості в розмірі 290000,00 грн; 13319,68 грн - поточна заборгованість з процентів за користування кредитними коштами; 149560,54 грн - прострочена заборгованість з процентів за користування кредитними коштами; 31303,05 грн - пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту; 24186,41 грн - пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів.

Господарський суд Одеської області рішенням від 25 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року, позов задовольнив; стягнув з Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 650000,00 грн, проценти за користування кредитом в загальному розмірі 162880,22 грн, пеню в загальному розмірі 55489,46 грн.

Господарський суд Одеської області 23 грудня 2016 року на виконання рішення від 25 жовтня 2016 року видав наказ.

Ухвалою від 26 вересня 2018 року Господарський суд Одеської області задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі також Товариство), заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23 грудня 2016 року, з Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", з огляду на укладення між Товариством та Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" договору про відступлення права вимоги № ДВ-12885/1-980, відповідно до пункту 1 якого Товариство набуло право вимоги до боржника - Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса" за кредитним договором.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою, в якій просив замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" у виконавчому провадженні № 53692175 з примусового виконання наказу від 23 грудня 2016 року у цій справі на його правонаступника - ОСОБА_1, посилаючись на укладення 15 січня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" відступило шляхом продажу ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором та договором поруки.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 21 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, зазначивши про те, що ОСОБА_1 не є юридичною особою, яка відноситься до фінансових установ або банку, не включений до Державного реєстру фінансових установ, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з положеннями статей 514, 516, 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". Також суд апеляційної інстанції послався на відсутність у матеріалах справи доказів здійснення повної оплати за договором відступлення.

Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року та ухвалою Господарського суду Одеської області від 21 лютого 2019 року, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі та замінити стягувача у виконавчому провадженні.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 лютого 2019 року.

Ухвалою від 17 вересня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду цю справу разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені судові рішення передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 923/151/17, щодо застосування норми права у справах про заміну сторони виконавчого провадження на підставі договору відступлення права вимоги (факторингу) особі (фізичній чи юридичній), яка не є фінансовою установою на стадії виконавчого провадження.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 4 листопада 2019 року справу разом із касаційною скаргою передала на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначила про те, що ця справа містить виключну правову проблему у зв'язку з неоднаковим тлумаченням судом касаційної інстанції положень закону, якими врегульовано правовідносини, що виникають з договорів відступлення права вимоги та факторингу: щодо з'ясування правової природи зазначених правочинів, їх розмежування; застосування наслідків недотримання сторонами вимог щодо форми, змісту, суб'єктного складу цих договорів; підстав недійсності (нікчемності) зазначених договорів; вирішення питання щодо можливості заміни сторони у зобов'язанні на підставі цих правочинів, у тому числі як підстави для здійснення заміни учасника у правовідносинах процесуальних.

При цьому Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилалась на позиції, висловлені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, від 23 липня 2019 року у справі № 905/1976/16, від 16 жовтня 2018 року у справі № 923/151/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 5008/579/2012 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 465/647/11, від 11 вересня 2018 року у справі № 489/762/17, від 9 жовтня 2019 року у справі № 686/12230/18, від 29 травня 2019 року у справі № 308/5729/16-ц, від 20 грудня 2018 року у справі № 754/15560/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 128/639/17, від 6 лютого 2019 року у справі № 766/112/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9066/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 501/2309/16-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 639/4836/17-ц.

Так, з урахуванням висновків касаційного суду, викладених у наведених постановах, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про існування різних підходів до наступних питань:
1. Чи є правочин, якому не притаманні ознаки, на які Велика Палата Верховного Суду звернула увагу у пункті 106 постанови від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (зокрема, ознака специфічного суб'єктного складу), правочином з відступлення права вимоги, а не договором факторингу, або ж відсутність окремих з цих ознак слід розглядати як порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу, що відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність? ; 2. Чи є порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу (які за висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, відповідно до статті 203 ЦК України зумовлюють його недійсність) підставою для висновку про недійсність правочину як нікчемного або можливою підставою визнання такого правочину недійсним як оспорюваного? ; 3. Чи повинен суд виходити з презумпції правомірності правочину в процесі розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, поданої особою, яка обґрунтовує існування підстави для заміни набуттям нею права вимоги до боржника на підставі договору про відступлення права вимоги, якщо суд встановлює відсутність у цього правочину ознак, на яких наголосила Велика Палата Верховного Суду у пункті 106 постанови від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, зокрема щодо специфічного суб'єктного складу правочину?

Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави для передачі справи на її розгляд згідно з частиною 5 статті 302 ГПК України з огляду на таке.

Так, на розгляді суду у цій справі знаходиться заява про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення або відмова у такому задоволенні, здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, у контексті проблем, які Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначила як виключні правові, звертається увага, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 залишила без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2017 року й постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2017 року, якими визнано недійсними договори відступлення права вимоги фінансовою установою особі, яка не відноситься до фінансових установ або банку, не включена до Державного реєстру фінансових установ, отже виходила з того, що вказані договори є оспорюваними.

Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які на стадії виконання судового рішення при розгляді заяви про заміну стягувача правонаступником не становлять виключної правової проблеми, і можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у цій справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а звідси й про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Отже, справу № 916/2286/16 разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 лютого 2019 року слід повернути Об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини 6 статті 303 ГПК України.

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 916/2286/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса", про стягнення 868369,68 грн за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 лютого 2019 року повернути Об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. В. Бакуліна Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов Н. П. Лященко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А.

Гудима В. В. Пророк В. І. Данішевська Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік О.

С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська