Ухвала

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-6875/10

провадження № 61-11656ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом.

ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_3

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 07 жовтня 2010 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнив. Наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_3.

ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що між ОСОБА_3 та Акціонерним банком "Укоопспілка" 13 грудня 2006 року був укладений договір про надання кредиту № 2 та 22 червня 2007 року кредитний договір № 3, згідно з якими остання отримала кредитні кошти. З метою забезпечення зобов'язань за кредитними договорами 25 червня 2007 року між ОСОБА_3 та банком був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1. За договорами про відступлення права вимоги за кредитними та іпотечним договорами від 24 вересня 2019 року, укладеним з ТОВ "Креді Фінанс Актив", яке в свою чергу набуло права вимоги за договорами, укладеними 13 і 14 лютого 2019 року з ПАТ АБ "Укоопспілка", ОСОБА_1 набула право вимоги за вказаними кредитними та іпотечним договорами, про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек. ОСОБА_3 зобов'язання за кредитними договорами не виконуються. Вона як заставодержатель має намір зареєструвати право власності на предмет іпотеки. При зверненні до нотаріуса для отримання інформаційної довідки з реєстру їй стало відомо про накладення арешту на вказану квартиру. До участі в справі іпотекодержатель не залучався, про накладення арешту не повідомлявся. Вважає, що при накладенні арешту на квартиру порушені її права, оскільки як іпотекодержатель має пріоритетне право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року залишив без змін.

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною 8 статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16-ц, від 20 серпня 2018 року у справі № 917/1390/17, від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 19 листопада 2019 року у справі № 686/560/17 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором, зокрема, містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Оскільки викладені в касаційній скарзі доводи викликають необхідність їх перевірки, касаційне провадження у даній справі необхідно відкрити та витребувати матеріали справи.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2010 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року.

Витребувати з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу № 2-6875/10 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко