Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2021 року у справі №127/15393/20

Ухвала

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 127/15393/20

провадження № 61-8080ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з вищезазначеним позовом в якому, з урахуванням поданих уточнень, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 202
076,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з припиненням шлюбних відносин та зважаючи на те, що спільна донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із відповідачем -

ОСОБА_1, сторони спору досягли домовленості щодо способу виконання обов'язку утримувати доньку та уклали договір про сплату аліментів на дитину, який оформили розпискою. На виконання домовленості, позивач передав відповідачу одноразово 10 000,00 доларів США, про що було складено розписку від 16 липня 2018 року

В травні 2019 року, за судовим наказом № 127/9900/18 від 28 серпня 2018 року, із заробітної плати позивача почалися відрахування аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 27 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, державний виконавець виходив із того, що існує заборгованість з аліментів, а тому звернув стягнення на доходи позивача у ПАТ "Вінницька кондитерська фабрика" у розмірі 50% до виплати загальної суми боргу, починаючи з 27 квітня 2018 року, що стало підставою для звернення позивачем до суду із позовом про звільнення від обов'язку утримувати дитину, припинення стягнення аліментів, посилаючись на те, що сторони досягли домовленості про виконання позивачем обов'язку утримувати дитину, яку він виконав 16 липня 2018 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2020 року у справі № 127/20167/19 відмовлено у задоволенні позову

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язку утримувати дитину, припинення стягнення аліментів з тих підстав, що суд визнав розписку про передачу 10 000,00

доларів США неналежною для домовленості між батьками щодо сплати аліментів.

Вказував, що оскільки зазначена розписка є нікчемною, то кошти отримані за нею підлягають поверненню у порядку реституції, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року заяву представника відповідача Мишковської Т. М. про винесеня додаткового рішення задоволено частково та вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та його додатковим рішенням ОСОБА_2 оскаржив їх в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2021 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 187 054,17 грн.

В решті в задоволення позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Якименко-Шевчук Ю. О. про ухвалення додаткової постанови задоволено частково та вирішено питання розподілу судових витрат.

14 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мишковська Т. М. направила на електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021року.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини 1 статті 176 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 202 076,96 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження, звільнення від сплати судового збору та зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою

статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 березня 2021 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун