Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.03.2020 року у справі №552/3985/19

Ухвала

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 552/3985/19

провадження № 61-4142ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації та її спростування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень попередніх інстанцій

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації та її спростування.

Ухвалою Ленінського районного суду від 03 жовтня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що є таке, що набрало законної сили, рішення суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що згідно із положеннями пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предмет спору і підстави у даній справі є відмінними від вимог заявлених у справі № 522/1381/18, оскільки позивач просить визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем у заяві на ім'я головного лікаря Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру, яка містить висловлювання щодо встановлення опіки над позивачем у зв'язку з його недієздатністю внаслідок хронічного психічного розладу, а також про необхідність його примусового лікування., в той час як предметом спору у справі на яку послався суд першої інстанції були вимоги про визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної щодо позивача у листах, адресованих начальнику Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в якій вона просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку відмінність позовних вимог у цій справі та у справі 552/1381/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації та її спростування, належним чином не перевірив наявні у матеріалах докази, не звернув увагу на її доводи про те, що звертаючись до головного лікаря Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру, вона вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що заявник є соціальним працівником, розмір її річного доходу за попередній календарний рік складає 2 153,62 грн, інших доходів вона не має. З огляду на наведене, вона не має можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 840,00 грн.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Ураховуючи, що інформація про майновий стан ОСОБА_1 підтверджується наданими нею документами, суд вважає за необхідне звільнити її від сплати судового збору.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження в справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, грунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2019 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недостовірною інформації, зобов'язання її спростувати та відшкодування моральної шкоди.

Предметом спору у справі № 552/1381/18 були вимоги про зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену відносно позивача у листах, адресованих начальнику Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, а саме висловлювання: "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також вимоги позивача про зобов'язання відповідача вибачитися перед позивачем у присутності свідків.

У справі яка переглядається № 552/3985/19, предметом спору є вимоги позивача про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем у заяві на ім'я головного лікаря Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру, яка містить висловлювання щодо встановлення опіки над позивачем у зв'язку з його недієздатністю внаслідок хронічного психічного розладу, а також про необхідність його примусового лікування.

Установивши, що позовні вимоги у даній справі, не є тотожними з позовними вимогами у справі № 552/1381/18, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що у місцевий суд помилково відмовив у відкритті провадження у справі з підстав передбачених пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, постанова Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року ухвалена з дотриманням норм процесуального права.

Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом

норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскільки фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 із пред'явленим до неї позовом. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 19 лютого

2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації та її спростування, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак