Ухвала

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 712/12826/20

провадження № 61-9269 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гарбазей Дмитро Олександрович, на постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В., від 20 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.

Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Тетяна Олександрівна, на протиправні дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що у провадженні старшого державного виконавця ЦВ ДВС у м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) Гайдай Т. О. (далі - державний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № 55791418 з примусового виконання виконавчого листа № 2-424/11 від 01 серпня 2011 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 236 661,77 грн.

Постановою державного виконавця від 06 жовтня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Заявник просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відсутності дій із скасування арешту на грошові кошти у виді допомоги по її безробіттю на рахунку в АТ КБ "ПриватБанк", скасувати арешт на ці кошти, визнати неправомірними дії державного виконавця щодо списання 02 грудня 2020 року коштів у розмірі 8 582,84 грн з рахунку в АТ КБ "ПриватБанк" та зобов'язати державного виконавця повернути списані кошти на цей самий рахунок.

Вважала, що державний виконавець у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про накладення арешту на її кошти, що містяться на рахунку в АТ КБ "ПриватБанк" протиправно, оскільки її рахунок має спеціальний режим використання, тому звертати стягнення на такі кошти заборонено законом.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси у складі судді Пироженко В. Д. від 18 січня 2021 рокускаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії державного виконавця щодо відсутності дій із скасування арешту на грошові кошти у виді допомоги по безробіттю боржника ОСОБА_1 на рахунку в АТ "КБ "Приватбанк" (НОМЕР_1) та скасовано арешт на ці грошові кошти.

Визнано неправомірними дії державного виконавця щодо списання коштів у розмірі 8
582,84 грн із вказаного рахунку в АТ "КБ "Приватбанк" та зобов'язано державного виконавця повернути списані кошти на цей самий рахунок.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

03 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримала поштою лише 07 травня 2021 року, що підтверджується відповідними доказами.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернулася з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 1, частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до положень частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19-ц.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник ОСОБА_1 маючи непогашений борг у розмірі 236 661,77 грнза зведеним виконавчим провадженням № 55791418, звертаючись 07 жовтня 2020 року, а її адвокат Гарбазей Д. О. - 11 грудня 2020 року, до державного виконавця з заявами про зняття арешту з її банківських рахунків, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк" та "Монобанк", не надали останньому документи на підтвердження того, що відкриті у наведених у заявах банках карткові рахунки боржника мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на таких рахунках, заборонено законом. При цьому, від банку, який виконує відповідну постановудержавного виконавця про арешт коштів боржника, не надано інформації про статус коштів і рахунка, відкритого на ім'я ОСОБА_1, що має спеціальний режим використання.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що державний виконавець згідно із Законом України "Про виконавче провадження" правомірно наклав арешт на кошти боржника, що містяться на її рахунках у банківських установах, оскількиОСОБА_1 не надала належних доказів, що її рахунки мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої з порушенням норм процесуального права, та правильно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець безпідставно наклав арешт на кошти боржникає необгрунтованими, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, які спростовують висновки апеляційного суду, а зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо незаконності і неправильності судового рішення.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції частини 3 статті 451 ЦПК України, положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись статтею 390, частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1, строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Гарбазей Дмитро Олександрович, на постанову Черкаського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайдай Тетяна Олександрівна, на протиправні дії державного виконавця.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара