Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №311/402/20

Ухвала

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 311/402/20

провадження № 61-6953ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Василівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Василівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 грудня 2011 року державною виконавчою службою Василівського районного управління юстиції у Запорізькій області на підставі виконавчого листа №2-1639, виданого 08 грудня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області, було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів заробітку до повноліття дитини. Від другого шлюбу з ОСОБА_5 має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки про склад сім'ї виданої Василівською міською радою Запорізької області, він зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом з дружиною, сином та донькою ОСОБА_7. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. 08 лютого 2018 року на підставі виданого Василівським районним судом Запорізької області виконавчого листа було відкрито виконавче провадження. Вказав, що не відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та приймати участь у її вихованні, але визначений судом розмір 1/4 частини від усіх видів його заробітку є досить великим для нього та негативно вплине на матеріальне становище його родини. На підставі зазначеного просив зменшити розмір стягуваних щомісячних аліментів, визначених виконавчим листом № 2-1639, виданим 08 грудня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області, яким стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) до повноліття дитини на 1/8 частину усіх видів його доходу, починаючи з часу звернення до суду і до повноліття дитини.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2020 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, визначених виконавчим листом № 2-1639, виданим 08 грудня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) до повноліття дитини на 1/6 частину усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку. У іншій частині позову у задоволенні відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1.

У квітні 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у вищевказаній справі, в якій просить, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270,00 грн.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Предметом позову у цій справі є зменшення розміру аліментів до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України ця справа за визначеним спором не відноситься до категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому враховує характер правовідносин у яких виник спір, предмет і ціну позову.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами "а ", "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що судове рішення може бути оскаржено у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у скарзі, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з метою врегулювання підходу до тлумачення та застосування статті 192 Сімейного кодексу України. Наведені заявником обставини, які, на його думку, потребують формування єдиної правозастосовчої практики по суті не стосується фундаментальних питань права, а зводяться до непогодження із встановленими судом обставинами справи та переоцінки доказів. Посилання на постанову Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18 Суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки висновки у цій справі зроблені на підставі конкретних обставин та оцінки доказів, які є відмінними від обставин та наявних доказів у справі № 311/402/20. Таке посилання не стосується питання правозастосування.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес, є необґрунтованими, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не свідчать про наявність у даній справі виключних випадків, за яких малозначна справа підлягає касаційному оскарженню. Крім того, такі повноваження апеляційного суду передбачені частиною 1 статті 369 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.

Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судое рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Василівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зменшення розміру аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик