Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.07.2019 року у справі №369/1437/19
Постанова КЦС ВП від 22.02.2022 року у справі №369/1437/19

Ухвала

Іменем України

12 липня 2019 року

м. Київ

справа № 369/1437/19

провадження № 61-12126ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (ОСОБА_4) про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (ОСОБА_4) про стягнення боргу.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 - звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме та рухоме майно, а також грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; автомобіль Volkswagen Transporter, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; грошові кошти у розмірі 22 619 112
грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між сторонами існує спір про стягнення заборгованості, тому, оскільки відповідач може здійснити відчуження належного йому нерухомого та рухомого майна, а також відчуження коштів із банківських рахунків, що може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду у цій справі, є необхідність вжити заходи про забезпечення позову.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2019 року заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 задоволено частково. Накладено заборону на відчуження нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, громадянину Республіки Болгарії, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2, видана органом: 3202 від 19 травня 2015 року. Накладено заборону на відчуження нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, громадянину Республіки Болгарії, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2, видана органом: 3202 від 19 травня 2015 року. Накладено заборону на відчуження рухомого майна - автомобіля Volkswagen Transporter, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_1, громадянина Республіки Болгарії, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2, видана органом: 3202 від 19 травня 2015 року. Накладено заборону на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках у розмірі 20 764 795 грн, що належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину Республіки Болгарії, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2, видана органом: 3202 від 19 травня 2015 року. В решті вимог заяви представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 - про забезпечення позову.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, яке належить відповідачу.

Доводи касаційної скарги про те, що накладення арешту на майно порушує його права, оскільки відповідно до вказаного позову спір виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, предметом якого є стягнення боргу на підставі протоколу, який складений турецькою мовою та підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без зазначення будь-яких ідентифікайних даних, ОСОБА_1 до цього протоколу ніякого відношення не має, оскільки зазначений протокол не підписував та грошові кошти від ОСОБА_3 не отримував, є безпідставними, оскільки відповідно до виписки з книги реєстрації населення, сформованої та підписаної начальником відділення реєстрації актів цивільного стану району Бейоглу-1186 від 01 квітня 2019 року ОСОБА_11, яка апостильована та перекладена відповідно до вимог міжнародного законодавства, ОСОБА_4 11 лютого 1991 року отримав громадянство Туреччини, як переселенець; одночасно є громадянином Республіки Болгарія; інше ім'я та прізвище ОСОБА_13.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (ОСОБА_4) про стягнення боргу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара