Ухвала

28 cічня 2021 року

м. Київ

справа № 489/5101/18

провадження № 61-19514ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Одеса) на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чмих Людмили Василівни,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чмих Л. В.

В обґрунтування вимог скарги зазначено, що на виконанні у Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Інгульський ВДВС) знаходиться виконавче провадження № 57908113 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/2356/18, виданого 06 грудня 2018 року Ленінський районним судом міста Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення ним повноліття.

Станом на 01 грудня 2018 року боржник був зареєстрованим як фізична особа - підприємець і перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, як платник єдиного податку третьої групи.

10 жовтня 2019 року державним виконавцем отримано відповідь на запит до Державної податкової інспекції у Інгульському районі міста Миколаєва щодо надання інформації чи є фізичною особою - підприємцем боржник та щодо його доходів починаючи з 01 грудня 2018 року по час запиту, в якій зазначено, що згідно поданих платником декларацій, обсяг доходів ОСОБА_1 за IV квартал 2018 року склав 659 293 грн.

Державний виконавець протиправно, як на думку боржника, використовуючи вищевказану інформацію, без належного встановлення фактично отриманого доходу ОСОБА_1 за грудень 2018 року, простою арифметичною дією поділив отриманий дохід боржника за IV квартал 2018 року на 3 місяці (659 293/3 х 25% = 54 941,08 грн, визначивши розмір доходу і розмір аліментів за грудень 2018 року), та прийняв рішення, що заборгованість по аліментам за період з 01 грудня 2018 року до 01 листопада 2019 року становить 63 412,72 грн.

З метою встановлення фактичного отриманого доходу за грудень 2018 року боржник уклав договір про проведення аудиторської перевірки ФОП ОСОБА_1 з малим підприємством аудиторською фірмою "Символ-Аудит", звітом якої підтверджено інформацію щодо відсутності отриманого доходу ФОП ОСОБА_1 від господарської діяльності та надходження грошових коштів в період з 01 до 31 грудня 2018 року.

Вказаним звітом також встановлено, що за даними книги обліку доходів дохід від провадження діяльності в сумі 659 293 грн був отриманий в жовтні та листопаді 2018 року, а в грудні 2018 року записів про отримання доходу немає.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу Інгульського ВДВС заяву разом з доданими до неї копіями матеріалів аудиторської перевірки та просив провести перерахунок заборгованості по сплаті аліментів, нарахованих за грудень 2018 року, а також проінформувати його про прийняте державним виконавцем рішення.

Листом від 04 травня 2020 року державний виконавець повідомив боржника, що станом на вказану дату відсутні підстави для перерахунку заборгованості по аліментам.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що державним виконавцем проігноровано наданий боржником звіт аудиторської перевірки, ОСОБА_1 просив:

визнати рішення головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В., щодо нарахування заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за грудень 2018 року у розмірі 54 941,08 грн на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, по виконавчому провадженню № 57908113 неправомірним;

визнати неправомірними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В., щодо складання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 15 квітня 2020 року № 57806, по виконавчому провадженню № 57908113, зі сплати аліментів у розділі нарахування заборгованості ОСОБА_1 за грудень 2018 року у розмірі 54 941,08 грн;

скасувати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В. від 15 квітня 2020 року № 57806, по виконавчому провадженню № 57908113, по сплаті аліментів ОСОБА_1;

зобов'язати головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В. зробити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів, у виконавчому провадженні № 57908113, з урахуванням відсутності заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_1 за грудень 2018 року у розмірі 54 941,08 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2020 року, яка залишена без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано рішення головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В. щодо нарахування заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за грудень 2018 року у розмірі 54 941,08 грн на користь ОСОБА_2, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виконавчому провадженні № 57908113 неправомірними.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В. щодо складання розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 15 квітня 2020 року № 57806, по виконавчому провадженню № 57908113, зі сплати аліментів у розділі нарахування заборгованості ОСОБА_1 за грудень 2018 року у розмірі 54
941,08 грн.

Скасовано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В. від 15 квітня 2020 року № 57806, у виконавчому провадженні № 57908113, по сплаті аліментів ОСОБА_1.

Зобов'язано головного державного виконавця Інгульського ВДВС Чмих Л. В. зробити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів у виконавчому провадженні № 57908113 за грудень 2018 року, виходячи з із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Судові рішення мотивовано тим, що, здійснюючи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1, як фізичною особою - підприємцем, виходячи з усіх його доходів, державний виконавець не дотрималася вимог Закону України "Про виконавче провадження" та норм СК України, оскільки заборгованість зі сплати аліментів для фізичної особи - підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, проводиться, виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, і винятки з цього правила закон не містить.

24 грудня 2020 року Чмих Л. В., яка діє від імені Інгульського ВДВС, засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в указаній вище справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що при розгляді скарги судами неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законом України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Законом України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Законом України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 4 статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому частини 4 статті 194 СК України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Частинами 1 , 3 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 2 статті 195 ЦПК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Таким чином, державний виконавець не взяв до уваги те, що зазначені розрахунки заборгованості необхідно було проводити відповідно до вимог частини 2 статті 195 Сімейного кодексу України.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18 та постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18.

За таких обставин, суди дійшли правильних висновків відносно того, що оскаржуваний розрахунок заборгованості за аліментами було проведено з порушенням вимог законодавства.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами 5 та 6 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чмих Людмили Василівни -відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко