Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.05.2019 року у справі №643/6221/18

Ухвала

23 травня 2019 року

м. Київ

справа № 643/6221/18

провадження № 61-8987ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про визнання права користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначав, що він із 2002 року проживає у квартирі АДРЕСА_1. Вказане житлове приміщення надане йому у зв'язку з працевлаштуванням до Публічного акціонерного товариства "Промбуд-2" шляхом укладення з обслуговуючим підприємством "Промжитлосервіс-2" договору найму житлового приміщення. Заборгованість зі сплати комунальних послуг у нього відсутня.

Правомірність вселення та проживання його у спірній квартирі, встановлені також рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2017 року у справі № 643/13009/16-ц, яке набрало законної сили.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати за ним право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 16,8 кв. м, жилою 10,5 кв. м.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року змінено. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 16,8 кв. м, жилою 10,5 кв. м, на підставі договору найму від 29 квітня 2008 року.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач довів суду правомірність свого проживання у спірному житловому приміщенні на підставі договору найму житла, який є чинним, а тому має право на проживання у спірній квартирі, а оскільки таке право заперечується відповідачем, то належним способом захисту прав позивача відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання за ним права користування житлом.

26 квітня 2019 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак