Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2019 року у справі №310/1001/19

Ухвала

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 310/1001/19

провадження № 61-20756 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Дем'яна Дем'яновича на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі - ПАТ "Запоріжгаз") звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу у сумі 27 251,56 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від 01 липня 2019 року позовні вимоги ПАТ "Запоріжгаз" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Запоріжгаз" вартість необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі

27 251,56 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від 01 липня 2019 року в частині визначення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Запоріжгаз" вартість необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу в сумі

11 212,67 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Д. Д. на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині стягнення

з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Запоріжгаз" заборгованості вартості необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу у сумі 11 212,67 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову

у задоволенні позовних вимог ПАТ "Запоріжгаз".

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі в загальному розмірі становить 27 251,56 грн, яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн * 100 = 192 100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Амельченко Д.

Д. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Дем'яна Дем'яновича на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області

від 01 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 25 жовтня 2019 року у справі за позовомпублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник