Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.04.2021 року у справі №369/5244/20
Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №369/5244/20
Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №369/5244/20

Ухвала

Іменем України

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 369/5244/20

провадження № 61-6053ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Військовий прокурор Київського гарнізону, який діє в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А0799,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33,

третя особа - Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,

розглянув касаційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у складі судді Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Військовий прокурор Київського гарнізону, який діє в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А0799, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про оскарження дій державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із таким судовим рішенням 11 лютого 2021 року Військовий прокурор Київського гарнізону подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків: надання оригіналу документу про доплату судового збору в розмірі 1 100 397,00 грн або надання оригіналу документу про сплату судового збору в іншому розмірі, розрахованому виходячи із вартості земельних ділянок, які він просив витребувати, визначеної на підставі відповідного акту оцінки.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону визнано неподаною та повернуто, на підставі частини 2 статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.

12 квітня 2021 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення Закону України "Про судовий збір", яким визначено розмір ставок судового збору у відсотковому співвідношенні до ставки судового збору, що підлягала сплаті до суду першої інстанції. Керуючись цим принципом заявник сплатив судовий збір з урахуванням сплаченого ним судового збору при подачі позовної заяви, а саме за 35 немайновий вимог. Заявник у касаційній скарзі зазначив, що майнова оцінка земельної ділянки військового містечка уповноваженим органом не проводилася, тому судовий збір за подання апеляційної скарги було сплачено на загальних підставах. Звертає увагу, що відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у ~law19~ до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

У касаційній скарзі повідомляє, що Наказом Генерального прокурора від 05 лютого 2020 року № 66 "Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур), військову прокуратуру Центрального регіону України перейменовано в Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до Наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. У зв'язку з чим касаційна скарга подана заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону.

Крім того, у касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, яке обґрунтовано тим, що копію повного тексту постанови апеляційного суду отримано уповноваженою особою заявника лише 25 березня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням зазначених норм, останній день касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, припадає на 15 квітня 2021 року.

Отже, заявником подано касаційну скаргу в межах строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України, тому підстав для розгляду клопотання про поновлення строку у суду немає.

Разом із цим, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

З матеріалів касаційного провадження убачається, що звертаючись із апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року, Військовий прокурор Київського гарнізону сплатив судовий збір у розмірі 110 355,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків: надання оригіналу документу про доплату судового збору в розмірі 1 100 397,00 грн або надання оригіналу документу про сплату судового збору в іншому розмірі, розрахованому виходячи із вартості земельних ділянок, які він просив витребувати, визначеної на підставі відповідного акту оцінки.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року Військовий прокурор Київського гарнізону 03 березня 2021 року подав до суду заяву, в якій зазначив, що ним було правильно обраховано суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року, оскільки його позов не носить майновий характер. За подання позовної заяви ним було сплачено 73 570,00 грн судового збору, виходячи із 35 вимог немайнового характеру, і судом першої інстанції прийнято його позовну заяву. Відповідно, за подання апеляційної скарги ним сплачено 110 355,00 грн, що становить 150 % від суми судового збору, сплаченої за подання позовної заяви.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу Військового прокурора Київського гарнізону повернуто, у зв'язку з тим, що заявник не надав суду документу про доплату судового збору у визначеному розмірі, а також не надав документу про доплату судового збору в іншому розмірі, розрахованому виходячи із вартості земельних ділянок, які він просив витребувати, а лише посилався на те, що він правильно обрахував та сплатив судовий збір, оскільки його вимоги мали виключно немайновий характер.

Вимоги щодо оформлення апеляційних скарг визначені статтею356 ЦПК України.

Частиною 2 статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення Частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усунув недоліки заяви, така вважається неподаною і повертається заявникові.

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час подання позовної заяви, було визначено ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на час подання позовної заяви, було визначено ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Врахувавши зазначені вище норми, кількість та характер позовних вимог, які складаються з: визнання протиправним та скасування 34 рішень державного реєстратора та приватного нотаріуса про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки за адресою: с. Віта-Поштова, Києво-Святошинський район, Київська область, за кадастровими номерами 3222481201:01:006:5074,3222481201:01:006:5083,3222481201:01:006:5087,3222481201:01:006:5085,3222481201:01:006:5093,3222481201:01:006:5086,3222481201:01:006:5066,3222481201:01:006:5099,3222481201:01:006:5091,3222481201:01:006:5092,3222481201:01:006:5094,3222481201:01:006:5098,3222481201:01:006:5078,3222481201:01:006:5072,3222481201:01:006:5002,3222481201:01:006:5071,3222481201:01:006:5067,3222481201:01:006:5100,3222481201:01:006:5097,3222481201:01:006:5075,3222481201:01:006:5090,3222481201:01:006:5077,3222481201:01:006:5068,3222481201:01:006:5070,3222481201:01:006:5095,3222481201:01:006:5101,3222481201:01:006:5081,3222481201:01:006:5073,3222481201:01:006:5084,3222481201:01:006:5080,3222481201:01:006:5076,3222481201:01:006:5096,3222481201:01:006:5082,3222481201:01:006:5088,3222481201:01:006:5089, що є немайновими вимогами та витребування вказаних земельних ділянок із власності громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, що є майновою вимогою, судом апеляційної інстанції правильно залишено апеляційну скаргу без руху для доплати судового збору у розмірі 1 100 397,00 грн, виходячи із максимальної ставки для вимог майнового характеру, або ж надання оригіналу документу про доплату судового збору в іншому розмірі, розрахованому виходячи із вартості земельних ділянок, які він просив витребувати, визначеної на підставі відповідного акту оцінки.

Оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року надано строк заявнику для усунення недоліків апеляційної скарги, у свою чергу Військовий прокурор Київського гарнізону у встановлений строк вимоги ухвали не виконав, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подала.

Доводи касаційної скарги щодо обчислення розміру судового збору зводяться до власного тлумачення норм права, зокрема статті 176 ЦПК України, за якою вимоги про витребування майна відносяться до вимог майнового характеру.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Військового прокурора Київського гарнізону, який діє в інтересах держави в особі органу Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А0799 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про оскарження дій державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик