Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2020 року у справі №554/4577/19

Ухвала

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 554/4577/19

провадження № 61-4748ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Корецької О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Державний виконавець) Корецької О. М. від 10 травня 2019 року про опис та арешт майна; визнати дії Державного виконавця Корецької О. М. щодо опису майна протиправними і повернути описане майно власникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 10 травня 2019 року Державний виконавець Корецька О. М. без повідомлення її як боржника у виконавчому провадженні № 36896003 здійснила опис і арешт рухомого майна, яке знаходилося в належній їй частині приміщення по АДРЕСА_1. Державний виконавець не повідомила її про опис та арешт майна у вказаних нежитлових приміщеннях, тому вона не мала змоги надати свої зауваження щодо таких дій. Описане Державним виконавцем майно їй не належить, оскільки вищевказані нежитлові приміщення вона передала в безоплатне користування ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 03 лютого 2016 року в обмін на обов'язок останнього здійснювати охорону цих приміщень. У вказаних приміщеннях зберігали свої речі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, тому описане Державним виконавцем майно підлягає поверненню його власникам.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна власником адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Федуція" (далі - ТОВ "Федуція"). ОСОБА_4 як представник власника цього нерухомого майна надав доступ Державному виконавцю до приміщень вищевказаної будівлі. Державний виконавець ОСОБА_5 законно провела огляд та опис майна, виявленого в зазначених приміщеннях з метою перевірки наявності майна боржника ОСОБА_1, на яке може бути звернено стягнення у зведеному виконавчому провадженні. Будь-яких процесуальних порушень з боку Державного виконавця не було встановлено. Оскільки ОСОБА_1 визнала, що описане Державним виконавцем майно їй не належить, то відсутні підстави вважати, що її майнові права чи інтереси як боржника у зведеному виконавчому провадженні порушені та підлягають захисту. Інші особи, які не є стороною виконавчого провадження і вважають, що майно, на яке було накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть самостійно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеної скарги є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що 15 травня 2019 року вона прийшла до приміщення по АДРЕСА_1, яке належало їй як спадкоємцю після смерті її сина ОСОБА_6, та дізналася, що власником вказаного приміщення став директор ТОВ "Федуція" ОСОБА_4. Майно, яке знаходилося в цьому приміщенні, належить ОСОБА_2. Державний виконавець Корецька О. М. повинна була здійснити перевірку наявності рухомого і нерухомого майна у власності боржника шляхом направлення запитів до відповідних органів, оскільки стягнення може бути звернено лише на майно, яке перебуває у власності божника. Однак Державний виконавець Корецька О. М. не перевірила, чи належить описане і арештоване майно боржнику. ОСОБА_4, який не є учасником виконавчого провадження, отримав постанову Державного виконавця Корецької О. М. від 10 травня 2019 року про опис та арешт майна 10 травня 2019 року, а вона, яка є стороною виконавчого провадження, - лише 20 травня 2019 року. При цьому 15 травня 2019 року, тобто ще до отримання нею цієї постанови Державний виконавець Корецька О. М. передала все описане майно для реалізації.

Державний виконавець Корецька О. М. порушила її майнові права як боржника у зведеному виконавчому провадження, оскільки ще до винесення постанови від 10 травня 2019 року про опис та арешт майна Державний виконавець Корецька О. М. здійснювала протиправне стягнення з її пенсії.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 1291 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктами 1, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до пунктами 1, 6, 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судами встановлено, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 14 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") борг в сумі 91 615,75 грн. 28 травня 2013 року на підставі вказаного рішення суду Октябрським районним судом міста Полтави видано виконавчий лист № 1622/5532/2012.

Постановою Державного виконавця Гордієнка Ю. Ю. від 09 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження № 39847709 за виконавчим листом № 1622/5532/2012.

Постановою Державного виконавця від 27 листопада 2013 року звернено стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого провадженням № 39847709.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 08 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") борг в сумі 15 899,92 грн. 31 січня 2015 року на підставі вказаного рішення суду Октябрським районним судом міста Полтави видано виконавчий лист № 554/12420/13-ц.

Постановою Державного виконавця Корецької О. М. від 04 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № ~organization0~ за виконавчим листом № 554/12420/13-ц.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 02 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили 13 жовтня 2014 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належало на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_6.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 27 листопада 2015 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду міста Полтави № 554/12420/13-ц, а саме стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") у зв'язку з переходом до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" прав кредитора. На підставі вказаної ухвали суду у виконавчому провадженні № ~organization1~ замінено сторону стягувача з ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Постановою Державного виконавця від 12 березня 2015 року виконавчі провадження № ~organization2~,39847709 об'єднано в одне та присвоєно єдиний № 36896003.

З матеріалів виконавчого провадження, зокрема зі змісту чисельних заяв боржника ОСОБА_1, її скарг на дії Державного виконавця, вбачається, що заявник обізнана про відкрите стосовно неї зведене виконавче провадження.

Постановою Державного виконавця від 05 лютого 2016 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1.

Згідно з листом заступника начальника першого інформаційного відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10 березня 2017 року № 777/04-1-63/03 з 01 квітня 2017 року призупинені подальші відрахування з пенсії ОСОБА_1 за постановою Державного виконавця № ~organization3~ від 05 лютого 2016 року. Залишок заборгованості ОСОБА_1 на 01 квітня 2017 року становив 15 352,99
грн, залишок виконавчого збору - 1 251,75 грн. Витрати на проведення виконавчих дій в сумі 30 грн утримано повністю в березні 2016 року.

З постанови начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Щерби Д. М. від 20 квітня 2018 року вбачається, що за результатами перевірки законності дій Державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 36896003 порушень з боку Державного виконавця щодо звернення стягнення на дохід (пенсію) боржника ОСОБА_1 не встановлено, дії Державного виконавця відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з листом Державного виконавця від 11 червня 2019 року № 39731 залишок заборгованості ОСОБА_1 на 01 червня 2019 рік складає: на користь стягувача ТОВ

"ФК "Довіра та Гарантія" - 12 021,91 грн; на користь стягувача ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" - 83 176,64 грн.

08 травня 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" в межах зведеного виконавчого провадження № 36896003 подало заяву, в якій просило Державного виконавця перевірити майновий стан боржника ОСОБА_1

10 травня 2019 року в межах зведеного виконавчого провадження № 36896003 у присутності двох понятих і директора ТОВ "Федуція" ОСОБА_4 як представника власника адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 виконавець ОСОБА_5 оглянула будівлю за вказано адресою, в якій виявила і описала майно, зазначене в акті опису та арешту від 10 травня 2019 року. За результатами огляду цінних речей, дорогоцінностей та грошових коштів не було виявлено.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 лютого 2019 року № 155896934 на момент проведення виконавчих дій щодо опису та арешту майна власником будівлі по АДРЕСА_1 Полтаві було ТОВ "Федуція".

Постановою Державного виконавця від 19 червня 2019 року на підставі заяви директора ТОВ "Федуція" ОСОБА_4 представника Державного підприємства "СЕТАМ" ОСОБА_7 призначено відповідальним зберігачем описаного та арештованого майна.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 24 червня 2019 року роз'яснено Шевченківському відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції в Полтавській області рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 08 квітня 2014 року у справі № 554/12420/13-ц за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. За змістом вказаного судового рішення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 989,23 доларів США, що за курсом Національного банку України - 7,993 грн за 1 долар США еквівалентно 15 899,92
грн, в межах вартості прийнятого у спадщину майна, а не за рахунок іншого майна, що не було отримано у спадок, зокрема коштів ОСОБА_1 у вигляді пенсії.

Відповідно до статті 477 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 3 статті 451 ЦПК України передбачено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Встановивши, що постанова Державного виконавця Корецької О. М. від 10 травня 2019 року про опис та арешт майна прийнята відповідно до закону і в межах її повноважень, а ОСОБА_1 не довела порушення її майнових прав у зв'язку з прийняттям вказаної постанови, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Доводи заявника про те, її права як боржника у зведеному виконавчому провадженні порушені оскаржуваною постановою Державного виконавця у зв'язку з тим, що з її пенсії здійснювали протиправні стягнення, не заслуговують на увагу, оскільки вказаною постановою не вирішувалося питання про стягнення з її доходів грошових коштів, а здійснено опис та арешт майна, яке, за її словами, їй не належить.

При цьому правильним є посилання судів на пункт 1 частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", за яким особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував, і не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору і про зупинення виконавчого провадження № 36896003.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 05 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Корецької О. М.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов