Ухвала

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 263/6022/16-ц

провадження № 61-19650 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року у складі судді Шатілової Л. Г. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від

16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Ткаченко Т. Б., Лісового О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області (далі Маріупольська міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 11 червня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу гаражу б/н, розташованого на земельній ділянці, площею 0,0028 га по АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від

06 червня 2011 року, укладеного між нею та Маріупольською міською радою строком на п'ять років, а саме до 19 квітня 2016 року. За заявою ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та його заявою про надання йому в користування зазначеної земельної ділянки на 10 років для обслуговування гаражу, Маріупольською міською радою 08 квітня 2016 року прийнято рішення №7/6-288, яким залишено в силі рішення міської ради від

19 квітня 2011 року № 6/7-588 "Про надання земельної ділянки для встановлення металевого гаража по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2", та відмовлено йому в наданні спірної земельної ділянки в оренду для будівництва індивідуального гаражу (обслуговування капітального гаражу); доручено юридичному департаменту міської ради вжити заходів щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу гаражу від 11 червня 2015 року, реєстрації його права власності на гараж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування реєстрації його права власності на гараж.

Посилаючись на те, що рішення Маріупольської міської ради є таким, що не відповідає положенням статей 40, 120, 141 ЗК України, статей 330, 377 ЦК України, статті 21 Закону України "Про оренду землі", просив визнати неправомірними дії Маріупольської міської ради щодо прийняття рішення від

08 квітня 2016 року № 7/6-288 "Про припинення права оренди земельної ділянки громадянки ОСОБА_2 та надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1"; визнати незаконним та скасувати зазначене рішення; зобов'язати Маріупольську міську раду винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання про надання йому земельної ділянки в оренду строком на 10 років із земель житлової та громадської забудови, площею 0,0028 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з розміром орендної плати на рівні трьох процентів від її грошової оцінки для будівництва індивідуальних гаражів (обслуговування капітального гаражу) по АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від

26 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Маріупольської міської ради від 08 квітня 2016 року № 7/6-288 "Про припинення права оренди земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 та надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1" визнано незаконним та скасовано.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором оренди земельної ділянки від 06 червня 2011 року, укладеним між ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою, передбачено зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати саме за користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж. Після відчуження ОСОБА_2 гаража з 11 червня

2015 року користувачем земельної ділянки став добросовісний набувач права власності на цей гараж - позивач ОСОБА_1, що вказує на необхідність припинення дії договору оренди земельної ділянки від 06 червня 2011 року. В оскаржуваному рішенні Маріупольської міської ради від 08 квітня 2016 року № 7/6-288 не наведені підстави відмови ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки у користування. Крім того, в порушення положень чинного законодавства оскаржуваним рішенням спірну земельну ділянку залишено в оренді ОСОБА_2, хоча її право власності на гараж було припинено. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність захисту у судовому порядку прав позивача ОСОБА_1, як законного власника гаражу № б /н

(літ. А-1, площею 27,6 кв. м), розташованого на земельній ділянці, площею

0,0028 га, кадастровий номер НОМЕР_1, у дворі будинку АДРЕСА_1, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 08 квітня 2016 року № 7/6-288. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача винести на розгляд чергової сесії та повторно розглянути питання щодо надання йому спірної земельної ділянки в оренду строком на 10 років з розміром орендної плати на рівні трьох процентів від її грошової оцінки для будівництва індивідуальних гаражів (обслуговування капітального гаражу), як передчасно заявлених, оскільки на час розгляду справи право позивача в цій частині не було порушено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року, апеляційну скаргу Маріупольської міської ради залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від

26 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов законного та обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Апеляційний суд також зазначив, що доводи апеляційної скарги про порушення правил підвідомчості спору, є безпідставними, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами мають приватноправовий характер, в яких орган місцевого самоврядування виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є складовим в реалізації волі власника на укладення чи відмову в укладені договору оренди, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У березні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Маріупольської міської ради, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Суди попередніх інстанції не урахували, що при переході права власності на нерухоме майно (гараж), право користування земельною ділянкою також переходить до нового власника, однак без зміни цільового призначення земельної ділянки. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилася та обставина, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 06 червня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою, спірна земельна ділянка мала цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів (функціонування металевого гаража без права будівництва капітальних споруд), однак

ОСОБА_1 звертаючись із заявою до міської ради просив надати йому земельну ділянку для будівництва індивідуальних гаражів (обслуговування капітального гаражу), тобто позивач просив змінити її початкове цільове призначення, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Крім того, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими або службовими особами, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, оскільки в оскаржуваному рішенні Маріупольської міської ради відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, а тому вирішення зазначеного спору повинно здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Ураховуючи, що заявник оскаржує рішення Жовтневого районного суду

м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року, в тому числі з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Маріупольської міської ради Донецької області на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 лютого 2017 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко