Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №2-1321/10

Ухвала

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1321/10

провадження № 61-15620ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, за участю боржників: ОСОБА_3, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", стягувача - публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк",

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області), про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги вказував, що Придніпровським районним судом м. Черкаси розглянуто цивільну справу № 2-1321/2010 за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") до ОСОБА_3, ОСОБА_2, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - СТОВ "Надія") про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, та ухвалено рішення у справі.

На виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2010 року видано чотири виконавчі листи.

1. про стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, загальною площею - 35,2 кв. м, житловою площею - 17,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі дублікату свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1, виданого органом приватизації Придніпровського районного виконавчого комітету м. Черкаси 21 березня 2007 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" за № 51 в книзі 66;

2. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 5 310,83 грн штрафу за порушення умов договору іпотеки;

3. про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, СТОВ "Надія" в солідарному порядку на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 1 537,54 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 1 657,54 грн;

4. про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, СТОВ "Надія" в солідарному порядку на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за договором кредиту в розмірі 17 850,00 дол. США та 5 950,83 грн.

13 грудня 2018 року головним державним виконавцем ПридніпровськогоВДВС м.

Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Петренко С. В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 57909890 та № 57909784.

26 грудня 2018 року винесено постанову про арешт майна боржника № 57909784, які скаржник вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Скаржник вказує, що зазначені постанови були отримані ним 06 лютого 2019 року, 13 вересня 2010 року розпочався строк на примусове виконання судового рішення та у стягувача виникло право пред'явлення виконавчих листів до виконання. Цей строк не повинен перевищувати трьох років, стягувач міг пред'явити виконавчі листи до виконання виключно до 13 вересня 2013 року. Всупереч вимогам закону, стягувач пред'явив виконавчі листи до виконання лише після спливу трирічного строку на примусове виконання судових рішень.

Скаржник вважає, що оскільки були порушені вимоги закону щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, то постанова про накладення арешту на все майно скаржника має бути теж скасована, оскільки ця постанова може виноситься лише після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скаржник просив суд визнати дії головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Петренко С. В. щодо відкриття виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 незаконними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2018 року № 57909784, винесену головним державним виконавцем Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Петренко С. В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" боргу у сумі 17 850,00 дол. США (141 193,50 грн) та 5 950,83 грн; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2018 року № 57909890, винесену головним державним виконавцем Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Петренко С. В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" боргу у сумі 5 310,83 грн; скасувати постанову про арешт майна боржника від 26 грудня 2018 року № 57909784, винесену головним державним виконавцем Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Петренко С. В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" боргу у сумі 17 850,00 дол. США (141 193,50 грн) та 5 950,83 грн; зобов'язати Придніпровський ВДВС м.

Черкаси ГТУЮ у Черкаській області зняти арешт з нерухомого та рухомого майна, що належить ОСОБА_2, накладений постановою про арешт майна боржника від 26 грудня 2018 року № 57909784.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у серпні 2019 року, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасуватиухвалу Придніпровського районного суду м.

Черкаси від 23 травня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із правомірності дії державного виконавця при прийнятті постанов про відкриття виконавчого провадження, які постановлені відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону).

Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Частина 3 статті 3 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

За положеннями статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Статтею 21 Закону визначено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Згідно зі статтею 22 Закону після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Судами вірно встановлено, що при поверненні виконавчого листа 13 грудня 2017 року, стягувач мав право, з врахуванням положень частини п'ятої статті 12 Закону, пред'явити його до виконання у строк до 13 грудня 2020 року, а фактично був пред'явлений 12 грудня 2018 року.

Крім того, судами встановлено, що державний виконавець постанови від 13 грудня 2018 року про відкриття виконавчих проваджень № 57909784 та № 57909890 направив сторонам 13 грудня 2018 року. За даними відстежень відправлення поштових відправлень рекомендовані листи були прийняті поштовим відділенням зв'язку 22 січня 2019 року та 17 січня 2019 року. Боржник ОСОБА_2 отримав їх 06 лютого 2019 року.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що права та інтереси боржника не були порушені, а тому у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної скарги порушено принцип змагальності сторін та право на захист скаржника; що постанови державного виконавця відправлені ОСОБА_2 з порушеннями закону; стягувачем був пропущений трирічний строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а також рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначено.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м.

Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії, за участю боржників: ОСОБА_3, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", стягувача - публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 липня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко