Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.09.2020 року у справі №686/15955/18

Ухвала

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 686/15955/18

провадження № 61-18047св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Хмельницька міська рада,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року у складі судді Приступи Д. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Хмельницької міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною.

В обґрунтування позову зазначив, що 01 березня 2012 року між орендодавцем - Хмельницькою міською радою та орендарями: ОСОБА_5, ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 681010004000386, предметом якого є земельна ділянка площею 0,1569 га з кадастровим номером 6810100000:17:003:0061. На вказаній земельній ділянці розташовані приміщення офісу, магазину та бару, які належать на праві власності позивачу, також об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2. Орендодавець відмовився вносити зміни до договору оренди землі від 01 березня 2012 року № 681010004000386, посилаючись на необхідність звернення із заявою попередніх власників приміщень (орендарів земельної ділянки) про розірвання договору оренди землі № 681010004000386. На виконання вимог Хмельницької міської ради, один із орендарів земельної ділянки - ОСОБА_5, звернулася з відповідною заявою до орендодавця. Однак інший співорендар земельної ділянки ОСОБА_2, який також є власником об'єктів нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, відмовляється вносити зміни до договору оренди землі від 01 березня 2012 року № 681010004000386, та не визнає право оренди позивача на вказану земельну ділянку.

З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 01 березня 2012 року № 681010004000386 з дня набрання чинності рішенням суду в редакції, яка додана до листа від 27 червня 2018 року "Щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 01 березня 2012 року № 681010004000386, адресованого Хмельницькій міській раді та ОСОБА_2.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки підставою відмови орендодавця від укладення договору оренди землі є недосягнення згоди щодо умов договору, то спонукання укласти договір зі сторони суду буде порушенням принципу свободи договору.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції та виходила із того, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не надали мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному у позовній заяві та апеляційній скарзі щодо наявності підстав для задоволення позову;

- не врахували, що з моменту набуття права власності на приміщення офісу, магазину та бару, загальною площею 301,7 кв. м до заявника перейшло право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером undefined, площею 0,1569 га;

- не звернули увагу на те, що положення частин 1 та 2 статті 120, пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" встановлюють імперативний порядок внесення змін до договору оренди землі в частині орендаря земельної ділянки при набутті права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні на умовах оренди. І вказаний порядок не передбачає внесення будь-яких інших змін умов договору, окрім сторони договору (орендаря);

- помилково застосували при прийнятті оскаржуваних судових рішень загальні положення статті 631 ЦК України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", якими врегульовано питання зміни умов договору з ініціативи сторони договору, та які не регулюють правовідносини, пов'язані зі зміною сторони договору;

- дійшли помилкового висновку про недосягнення домовленості із всіх істотних умов договору, як підставу для відмови існуючих сторін договору в укладенні додаткової угоди, яка передбачає лише зміни сторони договору, як правової підстави для внесення відомостей до реєстру прав відомостей про уже набуте право оренди земельною ділянкою, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно;

- не навели обґрунтування неможливості застосування до спірних правовідносин положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, якими детально регламентовано порядок розподілу орендної плати за земельні ділянки між співвласниками нерухомого майна;

- вирішуючи питання про права ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не врахували наявність у вказаних осіб правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про їх права, інтереси, обов'язки, а також те, що такий зв'язок є очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали справи № 686/15955/18 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У жовтні 2019 року матеріали справи № 686/15955/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу № 686/15955/18 призначено до судового розгляду.

19 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про відмову від касаційної скарги, в якому зазначив, що сторони у позасудовому порядку дійшли згоди щодо предмета спору, тому він відмовляється від раніше поданої касаційної скарги та просить закрити касаційне провадження у справі.

06 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання, в якому повідомив, що йому відомі наслідки відмови від касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги і зміст клопотання про відмову від касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частин 4 -6 статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частин 4 -6 статті 398 ЦПК України.

У разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Відмова від касаційної скарги не суперечить та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Будь-які заяви про приєднання до касаційної скарги в матеріалах справи відсутні.

Висновки за результатами розгляду клопотання

Враховуючи, що клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги подано до закінчення касаційного провадження та відсутні підстави, передбачені частиною 5 статті 206 ЦПК України, клопотання про відмову від касаційної скарги підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю.

Керуючись статтею 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про відмову від касаційної скарги задовольнити.

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хмельницької міської ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко